Навечір’я Богоявління

Все за уставом навечір’я Різдва Христового, тут на стор. 161-167.

Примітка: Посту дотримуємо саме так, як в навечір’я Різдва Христового, тобто з набілом; а простий нарід – без набілу, з одноразовим харчуванням, як це припускає й Львівський Синод (Загол. XII, ч. 4, а.в.)³⁴⁶.

6 Січня Святе Богоявління

Усе за уставом свята Різдва Христового, тут на стор. 168-175, за винятком водосвяття, яке тут відбувається по вечірні або після заамвонної, якщо вечірня буде зі Службою Василія, і наступного дня – після заамвонної, як подається далі.

ЧИН ВЕЛИКОГО ВОДОСВЯТТЯ

УСТАВ

По заамвонній молитві, якщо субота або неділя, то після відпусту вечірні, церковний хрестоносець стає між двома свіченосцями посередині церкви, а перед ним – церковний служитель з трисвічниками, з кадильницею і з посудиною на кадило. Диякон бере св. Євангелію з трапези, ієрей правицею бере хрест і, вклонившись низько св. таїнам, виходять св. дверми: спочатку диякон з Євангелією, за ним – ієрей з хрестом, убраний у всі священні ризи свого чину, а хор співає тропар „Голос Господній”³⁴⁷; всі прямують до притвору церкви. Коли всі вийдуть туди, диякон кладе св. Євангелію, а ієрей – хрест на стіл, покритий обрусом або чистим полотном, на якому буде також широка посудина з водою; і відразу ієрей кадить стіл з чотирьох боків і всіх присутніх, за чином.

По закінченні тропарів слідують три читання пророцтв; також апостол зі своїм прокіменом і алилуя, під час співання якого диякони кадять воду від чотирьох боків тетраподу, ієрея і всіх присутніх, за чином. Відтак ієрей читає Євангелію, перед якою перший диякон виголошує: „Премудрість, прості” і інше, а другий: „Будьмо уважні”.

По відспіванні Євангелії диякон відмовляє єктенію „В мирі Господеві помолімся”, під час якої ієрей читає потиху молитву „Господи Ісусе Христе”; і по молитві не виголошує, а про себе мовить: „Амінь”. І коли мовиться „Пресвяту, пречисту”, ієрей починає голосно цю молитву: „Великий Ти, Господи”³⁴⁸. Молитву „Тройце пресвята”, оскільки подається вона лише в деяких виданнях, можна не відмовляти; це дозволяє евхологіон Венедикта, хоча наші устави цього не припускають³⁴⁹.

В молитві „Великий ти, Господи” три члени виголошуються тричі, а саме перший член „Великий ти, Господи”, на якому ієрей тричі хрестоподібно знаменує трьома запаленими свічами³⁵⁰ воду; другий „Сам, отже”, на якому благословляє воду рукою, занурюючи хрестоподібно пальці; третій „Сам і нині”, на якому дмухає тричі хрестоподібно на воду. Коли виголосить: „І спаси, Господи, слуг твоїх, Святішого Вселенського Архиєрея (ім’я) Папу Римського³⁵¹ і благовірного імператора нашого (ім’я)” хор співає „Многії літа”.

По закінченні цієї молитви хор: „Амінь”; ієрей: „Мир всім” і, по молитві на похилення голови, яку відмовляє потиху, виголошує: „Бо Ти єси освячення” і відразу благословляє хрестом: занурює його просто у воду, тримаючи обома руками, і співає цей тропар: „Коли в Йордані”³⁵², а всі люди йому приспівують. „І другий раз співаючи той самий тропар”³⁵³, а всі люди йому приспівують. Тоді служитель наливає свячену воду на тацю або до кропильниці. Ієрей обертається обличчям на захід, тримаючи лівицею чесний хрест, а правицею – кропило, і кропить свяченою водою всіх людей. Після цього хори співають Слава, І нині: стихиру „Оспіваймо, вірні”, похід вертається до церкви в той самий спосіб, а ієрей кропить на всі боки³⁵⁴, і так входять до святилища св. дверми: диякон з Євангелією, а після нього ієрей з хрестом. І коли ієрей покропить ціле святилище, диякон кладе Євангелію, а ієрей хрест на св. трапезу, на його місце, а хор співає „Нехай буде ім’я Господнє”, якщо буде вечірня зі Службою Василія; якщо вечірня – окремо від св. Літургії, то одразу великий відпуст свята; наприкінці: тропар, Слава, і нині: кондак свята, що співають обидва хори разом посередині церкви, як на вечірні зі Службою Василія 25 грудня.

Примітка: Львівський Синод наказує душпастирям відправляти це водосвяття по своїх церквах і в навечір’я, і, урочистіше, в самий день свята (Нагол. ІV, розділ ІV, ч. 2).

НА ВСЕНІЧНОМУ, НА ЧАСАХ І НА ЛІТУРГІЇ

Все за уставом 25 грудня на стор. 173-175.