14 Вересня Всесвітнє Воздвиження Чесного Хреста

Суворий піст цього дня Львівський Синод дозволяє на набіл²⁵⁸.

Служба цього свята відправляється за загальним правилом великих господніх свят. Одначе, відмінне воно від інших свят тим, що в це свято відбувається винесення, піднесення чесного Хреста і поклоніння йому. Винесення з захристії на трапезу відбувається в навечір’я свята, після відпусту малої вечірні, а якщо такої нема, то перед початком великої вечірні. З трапези на тетрапод – в самий день свята на утрені, під час великого славослов’я. Піднесення (воздвиження) відбувається на тетраподі після великого славослов’я. Поклоніння – відразу по піднесенні й після кожного богослужіння, що відправляється в церкві до віддання свята (21 вересня). Все це відбувається так, як подається далі, насамперед – підготування чесного Хреста.

ПІДГОТУВАННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА

Ієрей, увійшовши до захристії, бере воздух з чаші, розстелює його на проскомидійному жертовнику, зворотнім боком до жертовника, а лицьовим – до себе; тоді бере лівою рукою васильки (якщо їх немає, то інше запашне зілля) і кладе їх на Чесний Хрест, прив’язує його до них тасьмою (стяжкою) і, приклавши лицьовим боком до воздуха, огортає його разом з васильками тим воздухом зі всіх боків і, загорнувши воздух зі всіх боків на споді, прив’язує його міцно другою тасьмою до Хреста: від середини до споду Хреста. Тоді бере таким чином загорнений Хрест лівою рукою, загинає правою рукою воздух з гори до споду так, щоб було видно Ч.Хрест і лицьовий бік воздуха від половини Хреста і нижче; на кінці бере дискос з чаші й вкладає його під верхівку Хреста, поміж васильками й Хрестом ²⁵⁹.

ВИНЕСЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА З ЗАХРИСТІЇ

НА ТРАПЕЗУ

Після відпусту малої вечірні або, де її нема, то перед початком великої, ієрей, маючи на собі епітрахиль ²⁶⁰, диякон, якщо буде, – дальматику з орарем багряної барви, за Львівським Синодом, фіолетової, стають перед проскомидійним жертовником, де лежить чесний Хрест з васильковими гілками, а за ним стають два свіченосці з запаленими свічками. Диякон кадить чесний Хрест і промовляє: «Благослови, владико», ієрей починає: «Благословенний Бог наш». Якщо не буде диякона, ієрей, покадивши сам, виголошує: «Благословенний Бог наш». Хор: «Амінь», також трисвяте й інше з «Отче наш». Ієрей: «Бо твоє є царство». Після цього хор співає тропар «Спаси, Господи», Слава, і нині: кондак «Зійшовши» («Вознесийся»). Ієрей, вклонившись чесному Хресту, бере його обома руками і, оперши його собі на голову тим боком, де васильки, обертається і, попереджуваний двома свіченосцями й супроводжуваний з правого боку дияконом, що кадить чесний Хрест, виходить з захристії. Свіченосці і диякон стають перед сходами вівтаря поблизу св. дверей, а ієрей підходить до престолу, «кладе чесний Хрест на св. трапезі, на місце св. Євангелії ²⁶¹, а Євангелію ставить на горне місце (тобто поблизу кивоту, проти себе) і запалюють перед ним свічу на цілу ніч» ²⁶². На кінці ієрей зі співслужачими вклоняється і відходить за свіченосцями і за дияконом до захристії ²⁶³.

ПЕРЕНЕСЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА

З ТРАПЕЗИ НА ТЕТРАПОД.

ПІДНЕСЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА Й ПОКЛОНІННЯ ЙОМУ

ПЕРЕНЕСЕННЯ. Коли співаються хвалитні стихири, ієрей з дияконом або дияконами, якщо будуть, відходять до захристії й убираються у всі священні ризи свого чину багряної барви, за Львівським Синодом, фіолетової, саме так, як на Літургію. По закінченні стихир ідуть перед східці вівтаря і, вклонившись низько, відчиняють св. двері. Ієрей виголошує: «Слава тобі, що світло нам показав». Хори співають велике славослов’я, а ієрей виходить св. дверми до тетраподу, бере Євангелію і відносить її на престіл. Прийнявши кадильницю, кадить тричі хрестоподібне чесний Хрест, віддає кадильницю дияконові і, вклонившись низько, бере чесний Хрест обома руками і, оперши його собі на голову, васильками до себе, Хрестом до людей, виходить перед східці і, попереджуваний двома свіченосцями і дияконом з кадилом, обходить вівтар з правого його боку, творить вхід північними дверми і стає перед св. дверми між дияконів й позаду свіченосців і там очікує закінчення славослов’я і трисвятого. По їх закінченні диякон, а якщо його нема, то сам ієрей голосно виголошує: «Премудрість, прості!». Потім обертаються, ідуть перед тетрапод правою стороною: спочатку свіченосці, за ними – диякон з кадильницею, а на кінці – ієрей. Ієрей кладе чесний Хрест на подушці вгорі тетраподу, покритого обрусом або коштовним покривалом, кадить його з чотирьох боків, а хори співають тропар «Спаси, Господи» ²⁶⁴.

ПІДНЕСЕННЯ: По відспіванні тропаря і кадженні Ч.Хреста, ієрей бере чесний Хрест обома руками і, стоячи перед тетраподом, обличчям до сходу, співає ²⁶⁵ поважно і радісно перший член єктенії «Помилуй нас, Боже». Тоді, по-знаменувавши чесним Хрестом тричі хрестоподібне до сходу, починає помалу схиляти голову до землі, наскільки можливо (за уставом – щоб голова п’яддю відстояла від землі»). Хор починає співати тихим і смиренним голосом, за уставом, першу сотку, за теперішнім, вісім третиць, тобто 24 «Господи, помилуй», понижуючи за кожною третицею голос, доки не закінчить четверту третицю, тоді підвищує за кожною з трьох наступних третиць голос, а ієрей поступово підноситься; коли хор почне співати останню третицю найсильнішим голосом і зміненим напівом, ієрей, знову познаменувавши тричі Хрестом до сходу, відходить на південний бік тетраподу і, дивлячись на північ, співає другий член єктенії і творить піднесення, на зразок першого, також зі східного боку на захід і з північного на південь, і знову, з західного на схід, співаючи на кожному член єктенії, і творить піднесення на зразок першого. І співається Слава, і нині: «Зійшовши» («Вознесийся») ²⁶⁶.

ПОКЛОНІННЯ. Коли співається хресний кондак, ієрей кладе Чесний Хрест на тетрапод і, по закінченні кондака починає співати «Хресту твоєму» тричі. Всі, що співають вклоняються чолом (священнослужитель тільки рукою) до землі після кожного відспівання тропаря. Коли хор співає хресні стихири, ієрей вклоняється раз, цілує Чесний Хрест і, знову вклонившись, стає на своєму місці, чекаючи доки й інші священнослужителі поклоняться і поцілують Чесний Хрест ²⁶⁷. Після цього всі разом з ієреєм вклоняються і входять до святилища. Інші священнодостойники, а після них і люди, підходять і цілують по одному Чесний Хрест, вклоняючись перед і після цього. По закінченні хресних стихир диякон, якщо буде, якщо – ні, то сам ієрей співає дві звичайні єктенії: «Помилуй нас, Боже» і «Сповнім». Відпуст великий, за звичаєм, з поминанням свята ²⁶⁸.

Примітка: За нашим звичаєм таке поклоніння відбувається після кожного богослужіння до віддання свята. Однак, ієрей творить поклоніння в таких ризах, в яких йому трапиться відправляти богослужіння: деколи в усіх священичих, якщо поклоніння творить на Літургії, деколи тільки в епітрахилі і фелоні, якщо поклоняється, наприклад, на великій вечірні, деколи тільки в епітрахилі, якщо поклоняється, наприклад після великої вечірні без входу, або після 1-го часу, крім 1-го часу самого дня свята, бо тоді поклоніння не творимо, оскільки воно вже відбулось на утрені. Хресні стихири співаються в посвяття тільки тоді, коли буде достатня кількість присутніх людей.

НА ЛІТУРГІЇ

Замість трисвятого співаємо «Хресту твоєму» тільки в перший день свята, в інші дні і у віддання співаємо трисвяте.