Частина і загальний вид богослужіння

за Уставом Львівського провінційного Синоду

(Подається текст Синоду² з нашими примітками на споді)³.

Про складові частини богослужіння

„Частин богослужіння – дев’ять: вечірня, повечір’я, північна,⁴ утреня, чотири часи, тобто: І, III, VI і IX і Літургія або, замість неї обідниця”⁵.

„Крім чотирьох часів, з яких кожний має один і той самий вид, всі інші частини богослужіння мають по кілька видів, а саме: вечірня – великої, повсякденної і малої, а велика, в свою чергу, може бути зі всенічним або без нього; повечір’я – великого і малого, а велике може бути зі всенічним або без нього; північна – повсякденної, суботньої і недільної; утреня – великої і малої, або повсякденної, а велика може бути зі всенічним або без нього; Літургія – повної: св. Івана Золотоустого і св. Василя Великого і неповної, тобто Напередосвячених Дарів”.

ВЕЧІРНЯ

Чин великої вечірні зі всенічним

1. Одягання священних риз і кадження

„Після того, як на головнім престолі будуть запалені свічі й підготовані дві кадильниці, якщо служитимуть два диякони, якщо – ні, то одна, ієрей, поблагословивши рукою, складеною як для благословення на Літургії, епітрахиль і, поцілувавши хрест на ньому, одягає його на себе⁶. Диякони беруть на себе дальматику з орарем, поцілувавши її перед тим. Всі троє виходять, один за одним, спочатку другий диякон, за ним – перший, а останнім – ієрей з захристії перед східці престолу, ставши: перший диякон ліворуч, а другий праворуч ієрея, а ієрей поміж них, вклоняються всі троє низько святим таїнам і, обернувшись всі разом до святих дверей, ієрей і другий диякон вправо, а перший диякон вліво, відчиняють їх і, обернувшись у бік престолу, так само півобертом, диякони беруть кадильниці, а ієрей правицею – ложечку, вкладає ладан спочатку до кадильниці першого, а відтак – до кадильниці другого диякона і після того, як диякони промовлять: „Благослови, владико, кадило”, благословить ієрей хрестоподібне обидві кадильниці окремо кожну, і проказують всі разом молитву „Кадило тобі приносимо”, що подається в служебнику наприкінці проскомидії. На інших кадженнях, замість цієї молитви промовляється лише: „Благословенний Бог наш завжди, нині і повсякчас, і на віки вічні”. В церквах, лише катедральних єпархіяльних або монастирських, другий диякон виголошує до ієрея, що стоїть на тому самому місці: „Повеліте”⁷. В цей час всі підводяться, диякони кадять, завжди трьома вимахами кадильниці, насамперед святу трапезу з чотирьох боків, а саме спочатку спереду обидва разом, вклоняючись при цьому низько святим таїнам; потім ідуть перший диякон у правий бік, а другий у лівий, кадячи кожний свій бік святої трапези, а також ззаду (і, якщо існує, запрестольну ікону) обидва разом і ієрея від передніх кутів престолу обидва разом, і виходять, кожний своїми дверми перед святі двері і, вклонившись низько святим таїнам, обертаються до намісних ікон іконостасу, кадячи кожний ікону зі свого боку. Також обходять з димуючими кадильницями храм, кожний зі свого боку, кадячи при цьому ікони бічних престолів, якщо такі існують. Після цього, повернувшись від великих церковних дверей серединою храму перед святі двері і, вклонившись низько св. таїнам, обертаються диякон, що праворуч – вліво, а диякон, що ліворуч – вправо на захід і кадить кожний зі свого боку спочатку крилос, якщо храм катедральний, також хори і, на кінці, обидва разом людей”.

„Нехай буде відомо всім:

1. Якщо буде присутнім також архиєрей, то в цьому випадку, належить дияконам підійти до його престолу і кадити його обидвом разом, а після цього, відійшовши на середину, кадити крилоси та ін.

2. Дияконам і ієреєві, по закінченні кадження кожної ікони, архиєрея, крилосу, хору і людей, належить вклонятись їм, а кадячи престіл, вклонятись лише спереду”.

„По кадженні людей обертаються диякони до святих дверей і перший виголошує: „Господи, благослови”⁸. Після цього обидва диякони, вклонившись низько святим таїнам, вертаються, кожний своїми дверми, до святилища. Якщо буде тільки один диякон, він один кадить навколо святу трапезу і, вийшовши північними дверми, кадить ікони намісного чину з правого боку, так само і з лівого; обійшовши храм з правого боку на лівий і, вклонившись від святих дверей святим таїнам, кадить все інше, за уставом, і вертається до святилища південними дверми. Якщо не буде жодного диякона, то ієрей кадить сам і виголошує: „Господи, благослови”. Покадивши престіл, виходить він зі святилища до храму святими дверми і, по кадженні іконостасу, обходить храм так, як приписано, коли служить один диякон; по закінченні кадження виголошує перед святими дверми „Господи, благослови” і вертається до святилища святими, тобто середніми, дверми іконостасу”⁹.