VI. Устав Літургії Напередосвячених Дарів

216. У святу і велику Чотиридесятницю на проскомидії Божественної Літургії в неділю або в останній день перед Літургією Напередосвячених, приготовляються, крім агнця, що має того дня бути освяченим, ще й інші агнці для тих Літургій Напередосвячених, що мають відправлятися в наступні дні. Викраявши, зарізавши й простромивши першого агнця, доконує священик ті самі обряди й над іншими агнцями, проказуючи при кожному з них: „На спомин”, „Немов ягня”, „Жертвується”, „Один з воїнів” та кладе їх один біля одного на дискос. Потім вливає до святої чаші вина і води, проказавши приписане і, за звичаєм, закінчує проскомидію.

217. Коли агнець має бути при прикликанні Святого Духа благословенний, мовить: „І сотвори ото хліб цей” в однині, а не в множині, бо Христос – тільки один.

218. При піднесенні підносить одночасно усіх освячених агнців; ламає тільки першого Агнця, вкладає частину до святої чаші і вливає теплоту тоді, коли приписано. Після цього бере інших святих агнців і кладе їх до дароносиці в кивоті.

219. Потім, за звичаєм, священик проказує молитви, причащається і закінчує жертвоприношення за приписом.

1. У співслужінні одного диякона

220. Для читання часів священик в епітрахилі стає перед святими дверми і починає: „Благословенний Бог наш”. Читець: „Амінь”, „Царю небесний” і все інше. По „Отче наш” священик, промовивши виголос, входить у святилище південними дверми. Читаються часи 3-й, 6-й, 9-й, а також обідниця.

221. На кінці обідниці вбираються священик і диякон у священні ризи як звичайно, але одягаючи кожну нічого більше не кажуть, а тільки „Господеві помолімся”.

222. Коли читець закінчить обідницю, проказавши трисвяте, „Отче наш”, „Господи, помилуй” (12) і молитву „Пресвята Тройце”, відчиняються святі двері. Священик: „Премудрість”. Хор: „Чеснішу від херувимів”. Священик: „Слава Тобі, Христе Боже”. Хор: „Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Благослови”. Священик робить відпуст з поминанням святого храму і святого дня. Після цього святі двері знову зачиняються.

223. Священик у супроводі диякона робить перед св. трапезою три малі поклони і проказує тільки: „Боже, милостивий будь мені грішному”. Цілують, як вже зазначалось, св. Євангелію, св. трапезу і напрестольний хрест. Потім диякон, діставши дозвіл від священика, виходить північними дверми і, ставши на звичайному місці, робить три малі поклони, нічого не кажучи й мовить: „Благослови, владико”. Священик, стоячи перед св. трапезою і роблячи св. Євангелією знак хреста над нею, виголошує: „Благословенне царство”. Хор: „Амінь”. Відразу читець: „Прийдіте, поклонімся” (3) і читає початковий псалом (див. чч. 102, 118, 119, прим.).

224. Диякон вертається у святилище південними дверми, а священик, ставши перед святими дверми, читає вечірні (світильничі) молитви від четвертої до восьмої, бо три перші читатиме пізніше, на антифонах.

225. На кінці початкового псалма повертається священик південними дверми у святилище, а диякон, вийшовши північними і ставши на звичайному місці, співає велику єктенію. По виголосі, зробивши малий поклін, вертається південними дверми у святилище. Читець починає 18-у катизму псалтиря. На „алилуя” – роблять малі поклони. Коли на кожному з наступних антифонів мовиться „Слава”, диякон виходить північними дверми зі святилища і на означеному місці співає малу єктенію, а священик проказує потиху першу, другу і третю вечірні молитви. По закінченні малої єктенії диякон вертається південними дверми у святилище, а священик мовить виголос, як приписано.

226. На початку стихослов’я, якщо напередосвячений Агнець зберігається в кивоті (артофорі) святої трапези, перенесення на проскомидійний стіл відбувається так⁷⁸⁵: диякон приносить на святу трапезу святий дискос, звізду і малий покровець. Священик цілує св. Євангелію і кладе її на правий бік св. трапези. Після цього на розгорнутий ілитон, по його лівому боці, кладе дискос і, відчинивши кивот, робить малий поклін. Бере чашу з накривкою, в якій зберігається Агнець, ставить її на середину ілитона і, взявши з неї напередосвячений хліб, кладе його з великою побожністю на святий дискос, як також і частиці, потрібні для причастя вірних. Поставивши дароносицю назад до кивоту, зачиняє його і, поставивши святий дискос на середину ілитона, кадить звізду і малий покровець та покриває ним дискос. Взявши кадильницю, кадить навкруги св. трапезу, попереджуваний дияконом з запаленою свічею. Повернувшись перед св. трапезу й віддавши дияконові кадильницю, робить низький (доземний) поклін, роблячи на собі знак хреста, після чого бере обома руками покритий святий дискос і, тримаючи його на голові (див. ч. 129, прим.) переходить правим боком св. трапези до проскомидійного стола (жертовника), попереджуваний дияконом з запаленою свічею й кадильницею.

227. На проскомидійному столі священик ставить дискос на розгорнутий ілитон, після чого вливає до чаші вина і води, за звичаєм, нічого при тому не кажучи. Після кадження покровця чаші над кадильницею покриває ним чашу. Потім великим покровцем, який так само кадить, покриває дискос і чашу, не кажучи при цьому нічого, а тільки: „Молитвами святих отців наших, Господи Ісусе Христе Боже наш, помилуй нас”. Зробивши доземний поклін, священик і диякон вертаються до св. трапези. Там кладе священик на згорнений ілитон книгу святих євангелій.

228. Якщо напередосвячений Агнець зберігається в кивоті, що міститься на проскомидійному столі, то на початку стихослов’я священик з дияконом ідуть до проскомидійного стола. Обидва роблять перед ним малий поклін, священик відчиняє кивот і, зробивши знову малий поклін, кадить трьома вимахами напередосвячені Дари. Потім бере напередосвячений хліб з дароносиці і кладе його з великою побожністю на дискос, а до святої чаші вливає, за звичаєм, вина і води, нічого не кажучи. Бере кадильницю, кадить звізду і покровці, покриває дискос і чашу, кожне – своїм покровцем і обидва – великим покровцем (воздухом), не кажучи нічого, а тільки: „Молитвами святих отців”. Зробивши доземний поклін, вертається до св. трапези.

229. Якщо священик вважає за відповідне, закінчує обряд покладення Агнця на дискос під час читання першого антифону, кадження – під час другого, а перенесення напередосвячених Дарів – під час читання третього антифону.

230. Якщо передбачається більша кількість вірних на причастя, так, що самого напередосвяченого хліба не вистачить, кладе священик відповідну кількість вже освячених частиць на дискос і, поверх них – самого Агнця (див. ч. 114).

231. По закінченні стихослов’я хор починає псалом „Господи, взиваю я”, а диякон кадить згідно з приписом (див. ч. 33), при цьому напередосвячені Дари – тричі, кожного разу – трьома вимахами.

232. Під час співання „Слава, і нині” відчиняються святі двері й відбувається вхід у звичайний спосіб. Диякон кадить, якщо буде вхід з Євангелією, і робить вхід з Євангелією.

233. Коли диякон тихим голосом скаже: „Господеві помолімся”, священик проказує потиху молитву входу з її виголосом і, по закінченні стихир, диякон виголошує: „Премудрість, прості”. Хор: „Світло тихе”. Входять у святилище, потім диякон, обернений до святих дверей, мовить: „Будьмо уважні”. Священик, обернувшись до людей, благословляє: „Мир всім”. Диякон: „Премудрість, будьмо уважні”. Хор співає прокімен першої паремії. Диякон: „Премудрість”. Читець, ставши посередині між двома хорами і дивлячись на схід: „Книги Буття читання”. Диякон: „Будьмо уважні”. Читець, читає першу паремію. Після цього хор співає другий прокімен.

234. Відразу після другого прокімена каже диякон до священика: „Повеліте”, а священик бере обома руками запалену свічу й одночасно кадильницю, стає перед св. трапезою, дивлячись на схід і, роблячи знак хреста, виголошує: „Премудрість, прості”. Після цього обертається на захід, в бік людей, робить знову знак хреста і піднесеним голосом каже: „Світло Христове просвічує всіх”. На ці слова всі, що є у святилищі й у церкві, роблять три великі поклони. Священик обертається знову до сходу та віддає свічу й кадильницю прислузі. Читець: „Книги Приповідок читання”. Диякон: „Будьмо уважні”. Зачиняються святі двері та читається друга паремія.

235. По закінченні другої паремії священик каже читцеві: „Мир тобі”, а диякон: „Премудрість, будьмо уважні”. Після цього диякон, взявши запалену свічу, підходить до священика.

Читець, що стає посередині між двома хорами, або радше священик, що стоїть у святилищі перед св. трапезою і кадить, співає: „Нехай піднесеться молитва моя”.

По від співанні цього стиха читцем або священиком, ще раз співає його хор.

Потім знову читець або священик, який тепер, в супроводі диякона, що йде попереду, стає на південному боці св. трапези і там кадить, співає перший стих 140-го псалма: „Господи, взиваю я”, а хор повторює: „Нехай піднесеться”.

І знову читець або священик, в супроводі диякона, стає на сході від св. трапези, там кадить і співає другий стих псалма: „Постав, Господи, моїм устам”, а хор співає: „Нехай піднесеться”.

Після цього читець або священик, попереджуваний дияконом, стає на північному боці св. трапези, там кадить і співає третій стих псалма: „Не дай схилитися”, а хор співає: „Нехай піднесеться”.

І ще раз читець або священик в супроводі диякона, знову стає перед престолом, там кадить і співає: „Нехай піднесеться молитва моя, мов кадило перед тобою”, а хор закінчує: „підношення рук моїх, як жертва вечірня”.

236. Треба зауважити, що під час співання читцем або священиком „Нехай піднесеться” або стиха, священик кадить св. трапезу трьома вимахами на початку і на кінці кожного стиха, який співає. В цей час хор і вірні моляться навколішках. Коли співає хор священик, віддавши прислузі кадильницю, і всі, що є в святилищі, моляться так само навколішках. По закінченні всі вклоняються тричі.

237. Якщо у ці дні посту випадає пам’ять якогось святого або храмовий празник, відчинивши св. двері, диякон виголошує: „Будьмо уважні”, а читець читає прокімен апостола, після чого читаються апостол і євангелія, як приписано.

238. Святі двері зачиняються і диякон, одержавши дозвіл від священика, виходить північними дверми і, ставши на означеному місці, співає єктенію „Промовмо всі”. Все інше відбувається за приписом до самого виголосу молитви за оглашенних, після чого священик, відклавши Євангелію, розгортає ілитон на св. трапезі.

239. Від середи четвертого тижня Великого посту, яка є серединою Чотиридесятниці, після виголосу „Щоб і вони з нами”, диякон відпускає оглашенних, а запросивши до молитви тих, що готуються до св. хрещення: „Всі оглашенні, вийдіть. Оглашенні вийдіть. Всі, що до просвічення, приступіть” і так співається на всіх відправах Напередосвячених, навіть якщо б випав святковий день, за винятком суботи і неділі.

Після цього наступають молитви вірних, за приписом.

240. Після виголосу „За даром Твого Христа” хор: „Амінь” і співає пісню „Нині сили небесні”. Диякон, повернувшись північними дверми у святилище, відчиняє св. двері і, взявши кадильницю, кадить трьома вимахами тільки спереду престіл, потім – проскомидійний стіл і священика. Відтак стає перед престолом праворуч священика і тримає кадильницю на перстеневому пальці лівої руки. Священик і диякон, з піднесеними вгору руками, проказують разом „Нині сили небесні” тричі, кожного разу роблячи малий поклін.

241. Потім ідуть безпосередньо до проскомидійного стола. Там священик, взявши кадильницю, кадить трьома вимахами Напередосвячені Дари, не кажучи при цьому нічого, бере великий покровець (воздух) і кладе його на ліве рамено диякона, потім покритий покровцем св. дискос бере правою рукою і тримає його на голові, а чашу з вином – лівою рукою при грудях (див. ч. 129, прим.).

242. Якщо, однак, дискос не мав би підставки, священик ставить його на покриту чашу, яку тримає лівою рукою, а правою рукою тримає покровець над святим диско-сом і підносить чашу неначе дискос до чола.

243. Виходять зі святилища північними дверми, попереду йде диякон, що часто кадить св. Дари. Під час процесії ніхто нічого не говорить. Коли увійдуть святими дверми у святилище, священик ставить св. дискос на престіл з лівого, а святу чашу – з правого боку, скидає малі покровці з дискоса і чаші та кладе їх на святу трапезу, а воздухом, який бере з рамена диякона і кадить над кадильницею, покриває св. Дари, не кажучи нічого, а тільки кадячи тричі св. Дари. По закінченні пісні „Нині сили небесні” всі роблять три великі поклони, після чого святі двері зачиняються і засувається завіса.

244. Диякон, вклонившись священикові, виходить північними дверми і, ставши на звичайному місці, виголошує: „Сповнім”, „Заступи, спаси, помилуй”. Священик виголошує: „І сподоби нас, Владико”, а люди: „Отче наш”. Диякон перепоясується орарем навхрест, як на Літургії Золотоустого.

245. За приписом наступає прихилення голови, а по молитві „Зглянься, Господи Ісусе Христе” священик і диякон роблять три малі поклони, після чого священик не відкриває св. Дарів, але, вкладаючи праву руку під воздух, дотикається животворчого хліба побожно і зі страхом, та на слова диякона „Будьмо уважні” виголошує: „Наперед-освячене святеє святим”.

Тоді священик скидає воздух і, згорнувши його, кладе окремо, як також і звізду. Диякон входить південними дверми у святилище, стає праворуч священика й, зробивши малий поклін, мовить: „Роздроби, владико, святий хліб”, а священик розламує його і чотири частини розміщує на дискосі так, як це відбувається на Літургії Золотоустого, а частицю з написом „ІС” кладе до святої чаші, не кажучи нічого. Диякон вливає до чаші трохи теплоти, якщо існує звичай, не кажучи нічого і стає дещо на боці. Хор співає кіноник „Спожийте і збагніть”, а також другий, якщо читались апостол і євангелія якогось святого чи святого храмового.

246. Священик і диякон причащаються за звичаєм святим хлібом. Потім священик обтирає пальці губкою, якщо існує звичай її вживати, І, поцілувавши, кладе п на своє місце.

Диякон обтирає святу чашу, нічого не кажучи і, зробивши три малі поклони, після того, як відсунено завісу іконостасу, відчиняє святі двері. Прийнявши від священика чашу, підходить до святих дверей і, піднісши її, показує людям, кажучи: „Приступіть”. Хор: „Благословлю Господа повсякчасно. Алилуя”. Причастя вірних відбувається так, як на Літургії Золотоустого, а священик, подаючи святий хліб, мовить слова цієї Літургії „Чесного і пресвятого”. Перенесення св. дискоса відбувається так, як на Літургії Золотоустого. Священик робить малий поклін, бере святу чашу, обертається до св. дверей, дивлячись на людей, каже тихо: „Благословенний Бог”, а потім виголошує: „завжди, нині і повсякчас”.

247. Все інше відбувається так, як на Літургії Золотоустого. Однак, треба зауважити, що: 1) на відпусті цієї Літургії не згадується автор; 2) в три перші дні Страсної седмиці треба мовити відпуст Квітної неділі на вечірні: „Христос, істинний Бог наш, що прийшов на добровільну страсть”.

По закінченні Літургії Напередосвячених Дарів священик і диякон скидають святі ризи, нічого не кажучи.