3. Без диякона

164. Священик, який служить без диякона, виконує й відчитує все те, що належить до диякона, вважаючи на наступне:

165. Не мовить „Благослови, владико”, „Господеві помолімся”, „Візьми, владико” та ін., за винятком того, що говориться перед заамвонною молитвою, тобто „Господеві помолімся”.

166. Після відпусту проскомидії священик кадить так, як диякон: з солеї – іконостас, обидва хори і людей (див. чч. 33 та 75).

167. Молитви великої й малих єктеній проказує священик перед виголосом, а не після нього.

168. На малий вхід священик бере св. Євангелію, обходить престіл з правого боку і виходить північними дверми. Схиляючи голову перед святими дверми, проказує молитву входу „Владико Господи Боже наш”, благословляє правою рукою вхід, цілує Євангелію і, показуючи її, виголошує: „Премудрість, прості”. Після цього святими дверми входить до святилища (див. ч. 122, прим.).

Молитву трисвятого закінчує виголосом „Бо Ти святий єси”, не обертаючись до народу. Після трисвятого іде за престіл, проказуючи слова благословення, і сідає на південному боці.

169. Коли хор закінчить співати трисвяту пісню, священик виголошує: „Будьмо уважні” і благословляє: „Мир всім. Премудрість, будьмо уважні”. Хор співає прокімен. Священик: „Премудрість”. Читець виголошує заголовок апостола. Священик: „Будьмо уважні”. По прочитанні апостола каже читцеві: „Мир тобі” і відразу після цього: „Премудрість, будьмо уважні”. Хор: „алилуя” зі стихами.

Тоді священик благословляє кадило, бере кадильницю, кадить престіл навкруги, ціле святилище і з солеї – іконостас, обидва хори і людей. Вже під час цього або й пізніше проказує тихо молитву перед Євангелією „Засвіти в серцях наших”. По закінченні „алилуя” зі стихами, виголошує: „Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія” і, благословляючи нарід, каже: „Мир всім”. Хор: „І духові твоєму”. Священик: „Від (ім’я) святого Євангелія читання”. Бере після цього книгу Євангелій, кладе її на аналой дещо поза святими дверми і читає Євангелію, обернений до народу. По прочитанні цілує згорнуту книгу й кладе її на середину престолу або на його правий бік (див. ч. 126, прим.).

170. Проказавши молитву херувимської пісні, благословляє священик кадило, після чого потім кадить навкруги св. трапезу, запрестольну ікону, принесення і з солеї – іконостас, обидва хори і людей. Повернувшись до престолу і тримаючи кадильницю на перстеневому пальці лівої руки, проказує, піднісши руки, тричі херувимську пісню. Потім підходить до принесення, трьома вимахами кадить святі дари, кажучи потиху: „Боже, милостивий будь мені грішному”. Тоді бере великий покровець і кладе його собі на ліве рамено, кажучи: „Піднесіть руки ваші”, бере св. дискос – лівою, а чашу – правою рукою і виходить північними дверми, виголошуючи: „Святішого вселенського” (див. ч. 129). Увійшовши святими дверми, кладе святі дари на престіл, як належить, великий покровець кадить над кадильницею, що її подає прислуга, кажучи: „Благообразний Йосиф”. Потім, взявши кадильницю з рук прислуги, кадить святі дари трьома вимахами, кажучи: „Ущаслив, Господи”.

171. Віддавши кадильницю, виголошує єктенію „Сповнім”, „Заступи, спаси, помилуй”. Проказуючи символ віри підносить воздух і тримає його над святими дарами. Згідно з приписом, виголошуючи „Переможну пісню співаючи”, вдаряє звіздою по дискосі так, як це робить диякон, цілує її і відкладає на св. трапезу (див. ч. 133).

Після молитви „Тому-то й ми, споминаючи” перекладає руки: правою рукою бере св. дискос, а лівою – св. чашу й, підносячи дещо, робить знак хреста над ілитоном та виголошує „Твоє від Твоїх”. По виголосі „Особливо за пресвяту” кадить св. трапезу тільки спереду, а не навкруги. Перед піднесенням Агнця каже: „Будьмо уважні” і сам вливає теплу воду до чаші, згідно з приписом.

172. Священик, згорнувши усі частиці, що були на дискосі, до чаші, накриває її рушничком або покровцем, або й обома, на дискос кладе складену звізду, малий покровець і воздух. Відсунувши завісу іконостасу та відчинивши святі двері, кладе ложечку на чашу або вкладає її до чаші й, зробивши малий поклін, бере святу чашу до рук; підходить до св. дверей і, показуючи чашу, виголошує: „Зі страхом”. Відразу після цього проказує: „Вірую, Господи, і ісповідую”. По закінченні молитов, покриває чашу й подає причастя ложечкою. Закінчивши причастя вірних, залишає ложечку в чаші, покриває її рушничком і покровцем та, благословляючи людей, виголошує: „Спаси, Боже, людей Твоїх”. Повернувшись до св. трапези, ставить чашу і кадить її трьома вимахами, кажучи: „Вознесися”. Зробивши малий поклін, бере правою рукою св. чашу, а лівою – св. дискос, промовивши спочатку потиху: „Благословенний Бог наш”, а потім голосно: „завжди, нині і повсякчас” і, обертаючись до народу, відходить до проскомидійної трапези, на яку все складає. Зробивши після цього малий поклін, вертається до св. трапези (див. ч. 142).

173. Можна робити ще й так: причастившись, священик ставить св. дискос на св. чашу і покриває його малим покровцем або рушничком, або й обома. Зробивши малий поклін, бере св. чашу і, показуючи її людям, виголошує: „Зі страхом”. Повернувшись до св. трапези, бере чащу і дискос між вказівним та середнім пальцями, правою рукою бере ложечку і починає причащати вірних. По закінченні причастя залишає ложечку в чаші, вертається до св. трапези та ставить на неї дискос і чашу, покриває її малим покровцем. Після цього бере чашу і, обертаючись до людей, благословляє їх чашею, кажучи: „Спаси, Боже, людей Твоїх”. Поставивши чашу на св. трапезу, кадить її трьома вимахами, кажучи: „Вознесися”. Потім кладе під малий покровець рушничок, яким прикривається чаша, і на св. дискос кладе складену звізду і другий малий покровець та воздух, робить малий поклін, бере св. чашу і, обернувшись до св. дверей, дивлячись на людей, мовить тихо: „Благословенний Бог наш”; після цього виголошує: „завжди, нині і повсякчас”. Потім бере з престолу лівою рукою дискос і йде до проскомидійної трапези, на якій усе залишає, а після малого поклону вертається до св. трапези.

174. Священик, виголошуючи подячну єктенію „Прості, прийнявши”, молитву і виголос „Бо Ти єси”, складає ілитон згідно з приписом. По відпусті вертається до святилища і зачиняє св. двері. На кінці йде до проскомидійного стола і споживає там святі Дари зі страхом і всякою обережністю, вмиває руки і, подякувавши Богові, відходить.