V. Устав Божественної Літургії св. Івана Золотоустого та св. Василія Великого

1. У співслужінні одного диякона

97. Згідно з прадавнім звичаєм Східної Церкви, при тому самому святому престолі можна служити тільки одну св. Літургію. Однак від цього правила можна відійти, якщо для користі вірних Божественну Літургію треба повторити. Якщо на парафії буде одна чи кілька другорядних церков, тоді урочистіша Літургія відправляється в головній святині, а інші літургії належить відправляти радше в побічних святинях.

98. Євхаристійний хліб не мусить бути безумовно спечений того дня, в який св. Жертва приноситься. Той самий хліб можна зберігати кілька днів й уживати його на кількох літургіях, за умови, що будуть дотримані всі церемонії проскомидії на ньому чи на його частині, краючи хліб і виймаючи агнця та частині, згідно з приписом. Також не обов’язково уживати завжди п’ять просфор, якщо агнець та всі частиці можна вийняти з одної й тої самої просфори. Звичай вживати п’ять просфор можна дотримати, якщо подобається, при служінні врочистіших літургій (див. ч. 179).

99. Священик, що хоче служити таїнство, повинен насамперед замиритися з усіма й не мати нічого проти нікого, по змозі зберегти серце від лукавих думок, вже від вечора бути стриманим і дотримувати посту до самого часу відправи та приготовлятись до жертвоприношення молитвами (див. ч. 190).

100. В приписаний час священик входить до церкви і разом з дияконом вклоняється тричі перед святими дверми до сходу.

Потім диякон говорить притишеним голосом: „Благослови, владико”. Священик: „Благословенний Бог наш”. Диякон: „Амінь”.

І диякон починає мовити: „Слава Тобі, Боже наш”, „Царю небесний”, „Святий Боже” (3), „Слава, і нині”, „Пресвята Тройце”, „Господи, помилуй” (3), „Слава, і нині”, „Отче наш”. Священик: „Бо твоє є царство”. Диякон: „Амінь”.

Потім проказують разом: „Помилуй нас, Господи, помилуй нас”, Слава: „Господи, помилуй нас”, І нині: „Милосердя двері”.

Підходять до ікони Спасителя, вшановують її малим поклоном та, цілуючи, кажуть: „Пречистому образові Твоєму”.

Вклонившись перед св. дверми в такий самий спосіб вшановують і цілують ікону Богородиці, мовлячи тропар „Будучи джерелом милосердя”.

101. Після цього священик і диякон вертаються перед св. двері, а священик, схиливши голову, проказує молитву „Господи, простягни руку Твою”.

Тоді священик і диякон вклоняються також правому і лівому крилосам і відходять у святилище: священик – південними, а диякон – північними дверми, мовлячи: „Увійду в дім Твій” (див. ч. 178).

102. Увійшовши у святилище, роблять перед святою трапезою три малі поклони й цілують: священик – св. Євангелію, а диякон – святу трапезу і, якщо існує звичай, обидва – напрестольний хрест. Прийшовши на місце, де знаходяться святі ризи, бере кожний з них до рук свій стихар і робить три малі поклони до сходу, кажучи кожний про себе: „Боже, милостивий будь мені грішному”.

103. Тоді диякон підходить до священика і, тримаючи в правій руці стихар з орарем і нарукавниками та схиливши голову, мовить: „Благослови, владико”, а священик благословляє, кажучи: „Благословенний Бог наш”. Диякон: „Амінь”.

104. Тоді диякон відходить і, на якомусь місці святилища, одягає стихар, молячись так: „Нехай радіє душа моя”. Поцілувавши орар, накладає його на ліве рамено. Накладаючи нарукавник на праву руку, мовить: „Десниця Твоя”, а на ліву: „Руки Твої”.

Після цього відходить до проскомидійника, розгортає ілитон, ставить дискос з лівого боку, а потир – з правого і приготовляє також копіє, звізду, покровці й рушнички для св. жертвоприношення.

105. Священик, у правій частині святилища одягається так: взявши стихар в ліву руку, робить до сходу три малі поклони, як про це було сказано і, благословляючи його, мовить: „Благословенний Бог наш”. Тоді одягає його, кажучи: „Нехай радіє душа моя”. Взявши епітрахиль і поблагословивши його, накладає на себе і мовить: „Благословенний Бог, що зливає благодать”. Взявши пояс, підперезує себе, кажучи: „Благословенний Бог, що перепоясує”. Накладаючи нарукавник на праву руку, мовить: „Десниця Твоя”, а на ліву: „Руки твої”. Тоді бере набедреник, якщо його має і, поблагословивши та поцілувавши його, завішує його над правим коліном, кажучи: „Перепояши меч Твій”. Після цього, взявши й поблагословивши фелон, цілує його та мовить: „Священики Твої, Господи”.

106. Одягатись можна також і в захристії.

107. Одягнені таким чином в ризи, священик і диякон відходять до проскомидійника, де вмивають руки, кажучи: „Умию між невинними”.

108. Тоді роблять перед проскомидійником три малі поклони і мовлять: „Боже, милостивий будь мені грішному. Викупив Ти нас” .

Диякон каже: „Благослови, владико”, а священик починає: „Благословенний Бог наш”. Диякон: „Амінь”.

Після цього священик бере лівою рукою просфору, а правою – святе копіє, робить ним тричі знак хреста над печаттю просфори і мовить тричі: „На спомин Господа і Бога”, відразу встромлює копіє у правий бік печаті, крає і мовить: „Немов ягня на заколення”, а в лівий: „І як агнець непорочний”, в горішній бік печаті: „У смиренні його”, в долішній: „А про рід його”. А диякон, спостерігаючи побожно це таїнство, кожного разу говорить: „Господеві помолімся”, тримаючи при цьому правою рукою орар. Потім говорить: „Візьми, владико”. Священик, встромивши св. копіє під спід правого боку просфори, виймає святий хліб і мовить: „Бо візьметься від землі життя його” і, поклавши його навзнак на святий дискос, після заклику диякона: „Жертвуй, владико”, крає його хрестоподібне і мовить: „Жертвується Агнець Божий” і обертає догори другий бік хліба, що має хрест. Диякон каже: „Проколи, владико”. Священик простромлює копієм святий хліб в горішньому правому розі, де витиснені букви „ІС”, кажучи: „Один з воїнів”.

/ ІС	ХС
НІ	КА

109. Диякон, взявши вино і воду, говорить до священика: „Благослови, владико” і, коли він поблагословить, сам диякон або священик вливає вина і трохи води до святої чаші, згідно з встановленими приписами.

110. Тоді священик бере в руки другу просфору, однак якщо ані другої, ані інших просфор немає, закінчує приписані літургійні дії на одній, кажучи: „На честь і пам’ять” і, взявши частицю, кладе її праворуч святого хліба, поблизу від його середини, мовлячи: „Стала Цариця”.

111. Тоді, взявши третю просфору, мовить: „Чесних, небесних”, бере першу частицю, кладе її ліворуч святого хліба, починаючи перший ряд. Потім каже: „Чесного славного пророка, Предтечі”. Вийняту частицю кладе під першу і мовить: „Святих славних”, а тоді кладе третю частицю під другу, закінчуючи перший ряд. Потім каже: „Святих отців наших”; вийнявши четверту частицю, кладе її поруч з першою, починаючи другий ряд. Тоді мовить: „Святого апостола, першомученика” і, взявши п’яту частицю кладе під першу, якою починає другий ряд. Після цього каже: „Преподобних і богоносних” і, взявши шосту частицю, кладе її під другу, закінчуючи другий ряд. Тоді мовить: „Святих і чудотворців безсрібників”. Взявши сьому частицю, кладе її над першою, починаючи третій ряд. Потім знову каже: „Святих і праведних богоотців” і кладе восьму частицю під першою. Бере дев’яту частицю, кажучи: „Святого (ім’я) і всіх святих”, та кладе її на кінці третього ряду, закінчуючи його.

112. Після цього бере четверту просфору і каже: „Пом’яни, Владико чоловіколюбче, святішого”, а вийняту частицю кладе нижче святого хліба. Потім згадує поіменно живих, кого хоче, і на кожне ім’я виймає частицю, мовлячи: „Пом’яни, Господи, (ім’я)”.

113. Нарешті бере п’яту просфору, згадує єпископа, що його рукоположив, та поіменно померлих, кого хоче. На кожне ім’я виймає частицю, мовлячи: „Пом’яни, Господи, душу”. Потім каже: „І всіх в надії воскресіння” і виймає частицю. Після цього мовить: „Пом’яни, Господи, з великої щедрості Своєї” і виймає частицю.

Треба зазначити, що можна додавати за живих і померлих інші частиці до самого великого входу (див. ч. 192).

114. Збирає частиці на дискосі під святий хліб, щоб були разом та щоб якась не впала⁷⁶⁸.

115. Диякон бере кадильницю і, насипавши ладану, каже до священика: „Благослови, владико” і відразу сам мовить: „Господеві помолімся”, а священик благословляє і проказує молитву кадила „Кадило Тобі приносимо” (див. ч. 20).

Диякон: „Господеві помолімся”. Священик, покадивши звізду, ставить її над святим хлібом, кажучи: „І прийшла зоря”.

Диякон: „Господеві помолімся”. Священик, покадивши так само перший покровець, покриває ним святий хліб з дискосом і мовить: „Господь царює”.

Диякон: „Господеві помолімся. Накрий, владико”. Священик, покадивши так само другий покровець, покриває ним святу чашу, кажучи: „Доброта Твоя”.

Диякон: „Господеві помолімся. Накрий, владико”. Священик, покадивши в такий самий спосіб третій покровець, т. зв. воздух, покриває ним дискос і чашу, кажучи: „Покрий нас покровом”.

Потім священик, взявши кадильницю, кадить проскомидійник, схиляючись разом з дияконом, і каже: „Благословенний Бог наш”, а диякон відповідає: „Завжди, нині і повсякчас”.

Священик віддає кадильницю дияконові або тепер, або після молитви принесення.

116. Тоді диякон каже: „За приготовані чесні дари”, а священик, не роблячи жодного знаку благословення, проказує молитву принесення: „Боже, Боже наш”, після якої робить там відпуст, мовлячи так: „Слава Тобі, Христе Боже”. Диякон: „Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Благослови”.

В неділю священик мовить відпуст так: „Христос, що воскрес із мертвих”, а в інші дні: „Христос, істинний Бог наш”. Диякон: „Амінь”.

117. Після відпусту проскомидії священик іде перед святу трапезу, а диякон кадить проскомидійник тричі, потім святу трапезу від чотирьох боків, мовлячи потиху: „У гробі” і 50(51) псалом, після чого кадить запрестольну ікону. Виходить зі святилища північними дверми, приходить перед святі двері і, вклонившись перед ними, кадить ікони південної частини іконостасу, починаючи від ікони Спасителя, потім – ікони північної частини, починаючи від ікони Богородиці, а потім – хори, правий і лівий. Вірних кадить або з солеї, або, якщо існує звичай, ідучи через церкву до самого притвору. Повернувшись південними дверми у святилище, ще раз кадить святу трапезу, тільки спереду, і так само – служителя (див. чч. 9, 20, 33, 39, 54; також ч. 177).

118. Потім віддає кадильницю прислузі, а сам стає праворуч священика. Ставши разом перед святою трапезою, проказують „Царю небесний”. Потім вклоняються тричі, кажучи: „Слава во вишніх Богу” (2), „Господи, губи мої відкриєш”, відтак цілують: священик – святу Євангелію, а диякон – св. трапезу (див. ч. 102).

Після цього диякон схиляє голову перед священиком і, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, промовляє: „Прийшов час”. Священик знаменує його і мовить: „Благословенний Бог наш”, а диякон: „Помолися за мене, владико”. Священик: „Нехай Господь направить стопи твої”. І знову диякон: „Пом’яни мене, владико святий”. Священик: „Нехай пом’яне тебе Господь Бог”. Диякон: „Амінь”.

Диякон, зробивши малий поклін і тримаючи трьома пальцями правої руки орар, виходить північними дверми, бо святі двері до самого входу перебувають зачиненими і, ставши на своєму місці перед святими дверми, робить побожно три малі поклони і молиться потиху: „Господи, губи мої відкриєш”.

Після цього підносить правою рукою кінець ораря і виголошує: „Благослови, владико”.

119. А священик, стоячи посередині перед святою трапезою і роблячи над нею знак хреста святою Євангелією⁷⁶⁹, починає голосно: „Благословенне царство”. Хор: „Амінь”.

Диякон співає велику єктенію „В мирі Господеві помолімся”, а священик проказує потиху молитву першого антифону „Господи Боже наш”. Виголос: „Бо Тобі належить”. Хор: „Амінь”.

Співається перший антифон або перший зображальний псалом, а диякон, зробивши малий поклін, відходить зі свого місця та стає перед іконою Христа, тримаючи орар трьома пальцями правої руки.

120. По закінченні антифону диякон повертається на своє місце і, зробивши малий поклін, виголошує: „Ще і ще”. А священик проказує потиху молитву другого антифону: „Господи Боже наш, спаси людей Твоїх”. Виголос: „Бо Твоя є влада”. Хор: „Амінь”.

Так само співається другий антифон або зображальний. Диякон робить те саме, що й на першій молитві, тільки стоїть тепер перед іконою Богородиці.

По антифоні хор співає: „Слава, і нині”, „Єдинородний Сину”, а священик не мовить нічого і на „воплотитися” не схиляється.

121. Потім диякон, повернувшись знову на звичайне місце, співає: „Ще і ще”, а священик проказує потиху молитву третього антифону „Ти, що дарував нам”. Виголос: „Бо Ти благий”. Хор: „Амінь”.

Диякон вертається у святилище південними дверми. Тут відчиняються святі двері.

122. Співається третій антифон або Блаженні, якщо неділя. Коли співці дійдуть до „Слава” священик і диякон, що стоять перед святою трапезою, роблять три малі поклони. Тоді священик бере святу Євангелію, дає її дияконові й опускає вниз фелон. Обидва обходять з правого боку святу трапезу і, вийшовши північними дверми, попереджувані свіченосцями, роблять малий вхід. Прийшовши перед святі двері, свіченосці стають по протилежних боках: один – біля ікони Богородиці, а другий – Спасителя, священик – посередині, а диякон – трохи попереду нього, праворуч. Обидва схиляють голови і диякон тихим голосом каже: „Господеві помолімся”, а священик проказує потиху молитву входу „Владико, Господи Боже наш”.

По закінченні молитви диякон тихим голосом каже до священика, тримаючи трьома пальцями орар і вказуючи на схід: „Благослови, владико, святий вхід”. Священик благословляє до сходу і мовить: „Благословенний вхід”. Тоді диякон подає священикові святу Євангелію для цілування. Коли закінчиться останній стих антифону чи Блаженних, диякон виходить на середину, стає перед священиком, підносить трохи руки і, показуючи святу Євангелію⁷⁷⁰, виголошує: „Премудрість, прості”. Потім входять у святилище і диякон кладе св. Євангелію на престіл, а свіченосці, вклонившись разом перед св. дверми, вертаються на свої місця. Хор співає: „Прийдіте, поклонімся”, „Спаси нас... у святих дивний Ти...”, а якщо неділя: „Спаси нас... що воскрес із мертвих...”. Після цього – звичайні тропарі.

123. Священик проказує потиху молитву трисвятого „Боже святий”. Коли співці дійдуть до останнього тропаря, диякон схиляє голову перед священиком і, тримаючи в руці трьома пальцями орар, мовить: „Благослови, владико, час Трисвятого”, а священик благословляє його і виголошує: „Бо Ти святий єси, Боже наш”.

Диякон відходить до св. дверей і, обернений до народу, з піднесеним трьома пальцями правиці кінцем ораря, виголошує: „і на віки вічні”. Хор: „Амінь”.

Під мас співання трисвятого також священик і диякон проказують його, роблячи одночасно три малі поклони перед святою трапезою.

124. Потім диякон каже до священика: „Повели, владико” і відходить на горне місце. Священик, ідучи, мовить: „Благословенний, хто йде”. Диякон: „Благослови, владико”, а священик: „Благословенний Ти на престолі” і благословляє горне місце.

Відомо, що священик не повинен виходити на горне місце, ані сидіти на ньому. Належить йому сидіти з південного боку горного сидіння.

125. По закінченні трисвятого диякон підходить до св. дверей і, тримаючи трьома пальцями піднесеної правої руки орар, мовить: „Будьмо уважні”, а священик благословляє людей і виголошує: „Мир всім”. Тоді знову диякон: „Премудрість, будьмо уважні” і вертається до священика. Хор співає прокімен, псалом Давида. Після прокімена диякон: „Премудрість”, а читець, одягнений у стихар, посередині святині, перед солеєю, читає заголовок апостола: „Діянь...”. І знову диякон: „Будьмо уважні”.

По закінченні читання апостола мовить священик: „Мир тобі”. Диякон: „Премудрість, будьмо уважні”. Хор співає „алилуя” зі стихами.

126. Під час співання „алилуя” диякон, взявши кадильницю і насипавши до неї ладану, підходить до священика і каже: „Благослови, владико, кадило”. Прийнявши від священика, який каже: „Благословенний Бог”, благословення, кадить навкруги св. трапезу, ціле святилище, священика, ікони святилища, ікони іконостасу, обидва хори і людей (див. чч. 33 і 75).

А священик, стоячи перед св. трапезою, проказує потиху молитву перед Євангелією „Засвіти в серцях наших”.

Диякон, віддавши кадильницю, підходить до священика і, схиливши перед ним голову та тримаючи пальцями орар, вказує на св. Євангелію і мовить голосно: „Благослови, владико, благовістите ля святого апостола”. Священик благословляючи його, виголошує: „Бог, молитвами” та передає йому св. Євангелію, а диякон відповідає: „Амінь” і, вклонившись святій Євангелії, бере її, виходить святими дверми, попереджуваний свіченосцями, що виходять бічними дверми, стає на амвоні або неподалік від св. дверей на означеному місці, там кладе св. Євангелію на аналой та читає її, обернений до народу.

Священик стоїть перед престолом і, дивлячись на захід, виголошує: „Премудрість, прості, вислухаймо святого Євангелія”. Потім благословляє: „Мир всім”. Хор. „І духові твоєму”. Диякон: „Від (ім’я) святого Євангелія читання”. Хор: „Слава Тобі, Господи, слава Тобі”. Священик: „Будьмо уважні”.

По прочитанні Євангелії каже священик дияконові: „Мир тобі, що благовістуєш”. Хор: „Слава Тобі, Господи, слава Тобі”.

Диякон приходить до самих св. дверей і віддає священикові згорнену св. Євангелію⁷⁷¹, який цілує її і кладе посередині престолу перед кивотом або приміщує її на правому боці святої трапези; святі двері знову зачиняються.

127. Диякон стає на звичайному місці і починає так: „Промовмо всі”. Священик проказує потиху молитву „Господи Боже наш”. Виголос: „Бо милостивий”. Хор: „Амінь”.

Потім диякон: „Помоліться, оглашенні”. Священик потиху проказує молитву за оглашенних „Господи Боже наш”. Виголос: „Щоб і вони з нами”. Хор: „Амінь”. Священик розгортає ілитон.

Диякон мовить голосно: „Всі оглашенні, вийдіть; оглашенні, вийдіть; всі оглашенні, вийдіть. Щоб ніхто з оглашенних не залишився. Тільки вірні”.

128. Священик проказує потиху першу молитву вірних „Дякуємо Тобі”.

Диякон: „Заступи, спаси, помилуй”. Хор: „Господи, помилуй”.

Диякон: „Премудрість”. Виголос: „Бо Тобі належить”. Хор: „Амінь”.

Диякон: „Ще і ще”. Священик проказує потиху другу молитву вірних „Знову і багато разів”.

Диякон: „Заступи, спаси, помилуй”. Хор: „Господи, помилуй”. Диякон: „Премудрість” і входить у святилище північними дверми⁷⁷².

Священик, не обертаючись до людей, виголошує: „Щоб під владою Твоєю”. Хор: „Амінь”; і відчиняються святі двері.

129. Під час співання херувимської пісні диякон, взявши кадильницю й насипавши до неї ладану, підходить до священика, кажучи: „Благослови, владико, кадило” і, прийнявши благословення: „Благословенний Бог”, проказує 50(51) псалом і кадить навкруги св. трапезу, запрестольну ікону, ікони іконостасу, обидва хори і людей. На кінці, повернувшись південними дверми у святилище, кадить священика⁷⁷³. Священик, піднісши вгору руки, проказує потиху молитву „Ніхто не достойний”.

Після кадження диякон стає праворуч священика, тримаючи кадильницю на перстеневому пальці лівої руки. Священик разом з дияконом, піднісши вгору руки, проказують херувимську пісню тричі, щоразу роблячи малий поклін.

Після цього там, де існує звичай, священик і диякон цілують св. трапезу і, якщо хочуть, напрестольний хрест; потім ідуть, диякон – попереду, безпосередньо до бічного жертовника. Там священик, взявши кадильницю, кадить святі дари хрестоподібне, молячись тихо: „Боже, милостивий будь мені грішному”, віддає кадильницю дияконові, який тримає її на одному з пальців правої руки.

Диякон мовить до священика: „Візьми, владико”, а священик бере великий покровець, що називається воздухом, і кладе його на ліве рамено дияконові, кажучи: „Піднесіть руки ваші”. Тоді бере святий дискос, огорнений малим покровцем, та ставить його з уважністю та побожністю на голову дияконові⁷⁷⁴, а диякон, тримаючи кінець ораря лівою рукою, тримає дискос обома руками на голові. Сам священик бере в руки чашу, покриту малим покровцем, і тримає її перед собою. Обидва виходять північними дверми, попереджувані свіченосцями. Ці останні приходять до самих св. дверей і стають по обох їхніх боках.

Диякон, виходячи, взиває: „Всіх вас, православних християн” і входить святими дверми у святилище, де по правому боці очікує священика.

Після диякона виголошує священик: „Святішого вселенського” і перед св. дверми, коли виголошує „І всіх вас, православних” обертається до народу⁷⁷⁵; потім входить у святилище. Хор: „Амінь” і співає „Щоб і Царя всіх ми прийняли”.

130. Священик, увійшовши св. дверми, ставить святу чашу на престіл; бере також від диякона⁷⁷⁶ святий дискос і ставить його на престіл, ліворуч чаші. Скинувши малі покровці з дискоса і чаші, кладе їх на престіл, а великим покровцем, тобто воздухом, що його бере з рамена диякона і над кадильницею кадить, покриває святі дари, мовлячи: „Благообразний Йосиф”. Потім, взявши кадильницю з рук диякона, кадить святі дари хрестоподібне, кажучи: „Ущаслив, Господи” (див чч. 9, 20, 149). Під час цієї молитви зачиняються святі двері, а свіченосці, зробивши разом поклін перед св. дверми, відходять на свої місця.

131. Віддавши кадильницю, священик опускає фелон і, схиливши голову, мовить до диякона: „Пом’яни мене, брате і співслужителю”, а диякон відповідає йому: „Нехай пом’яне Господь Бог священство твоє”. Священик на це: „Помолися за мене, співслужителю мій”. Диякон, схиливши голову, тримаючи орар трьома пальцями правої руки, мовить до священика: „Дух Святий найде на тебе”. Священик: „Той же Дух”. Тоді диякон йому: „Пом’яни мене, владико святий”. Священик: „Нехай пом’яне тебе Господь Бог”. Диякон: „Амінь”.

132. Диякон, вклонившись священикові, виходить північними дверми і, ставши на звичайному місці, мовить: „Сповнім”. Священик читає потиху молитву приношення, після покладення божественних дарів на св. трапезі „Господи Боже вседержителю”. Виголос: „Щедротами”. Хор: „Амінь”.

Священик обертається до народу і благословляє: „Мир всім”. Хор: „І духові твоєму”. Диякон: „Возлюбім один одного”, а священик вклоняється тричі, потиху мовлячи: „Возлюблю Тебе, Господи” та цілує святі дари так, як вони покриті: спочатку – св. дискос, потім – св. чашу, а на кінці – край св. трапези перед собою. Диякон, зробивши три малі поклони на своєму місці та поцілувавши свій орар там, де на ньому знак хреста, виголошує: „Двері, двері” (див. ч. 200).

Священик підносить великий покровець, тобто воздух, і, тримаючи його над святими дарами, проказує разом з народом символ віри „Вірую в єдиного Бога” і не вклоняється на словах „і воплотився”⁷⁷⁷; поцілувавши воздух, кладе його на звичайне (одне) місце на престолі.

133. Диякон: „Станьмо гідно”. Хор: „Милість миру”. Диякон, зробивши малий поклін, входить південними дверми у святилище, стає праворуч священика і, якщо треба, бере рипіду і повіває нею побожно над святими дарами. Якщо рипіди не буде – робить це малим (складеним) покровцем.

Священик на словах „Благодать Господа” благословляє людей. Хор: „І з духом твоїм”.

Священик, обернувшись до сходу, підносить руки вгору і закликає: „Вгору піднесім серця”. Хор: „Піднесли до Господа”.

Потім священик, складаючи руки на груди й схиляючись перед св. трапезою, мовить: „Благодарім Господа”. Хор: „Достойно і праведно є”, а священик проказує потиху молитву „Достойно і праведно Тебе оспівувати”. Виголос: „Переможну пісню”.

Тоді диякон підходить з лівого боку священика і, взявши правицею святу звізду, вдаряє нею у св. дискос вгорі, на споді, у лівий і у правий бік, роблячи таким чином знак св. хреста над ним, і, поцілувавши звізду, кладе її на св. трапезу.

Коли хор співає „Свят, свят, свят” священик не робить на собі знаку св. хреста звіздою.

134. Після цього диякон стає з правого боку священика і, якщо треба, бере до рук рипіду або малий покровець і мовчки, з усією увагою й пошаною повіває над святими дарами.

Священик проказує потиху молитву „З цими блаженними силами, Владико чоловіколюбче”. На слова „прийняв хліб у святі Свої і пречисті, і непорочні руки, воздав хвалу і поблагословив” св. дискос до рук не бере і не підносить його, а тільки благословляє його раз.

Потім, схиливши голову і вказуючи рукою на святий дискос (диякон те саме робить орарем), виголошує: „Прийміть, їжте”. Хор: „Амінь”. Священик разом з дияконом вклоняються низько, роблячи знак св. хреста.

Священик мовить тихо: „Так само і чашу” і знову благословляє раз.

Після цього, схиливши голову і вказуючи рукою на святу чашу (диякон робить те саме орарем), виголошує: „Пийте з неї всі”. Хор: „Амінь”. Знову священик і диякон вклоняються низько, одночасно роблячи на собі знак св. хреста. 135. Священик проказує потиху молитву „тому-то й ми, споминаючи”, а диякон, складаючи навхрест руки, взявши правою – св. дискос, а лівою підносячи трохи вгору св. чашу, робить знак хреста над ілитоном. Священик виголошує: „Твоє від Твоїх”. Хор: „Тебе оспівуємо, Тебе благословимо”.

І знову священик і диякон роблять малий поклін.

Потім священик проказує потиху молитву „Ще приносимо Тобі цю духовну”.

Диякон відкладає рипіду або покровець, підходить до священика і обидва роблять три малі поклони перед св. трапезою. Після цього диякон, схиливши голову і вказуючи орарем на святий хліб, мовить тихим голосом: „Благослови, владико, святий хліб”. А священик, схилившись, благословляє святий хліб словами: „І сотвори ото хліб”. Диякон: „Амінь”.

І знову диякон, вказуючи орарем на св. чашу: „Благослови, владико, святу чашу”. Священик благословляє її словами „А те, що в чаші цій”. Диякон: „Амінь”.

І ще раз диякон, вказуючи орарем одночасно на дискос і на чашу каже: „Благослови, владико, обидві”. Священик благословляє одне й друге, кажучи: „Перетворивши Духом Твоїм Святим”. Диякон: „Амінь, амінь, амінь”.

Схиливши голову перед священиком, диякон вертається на попереднє місце та, взявши рипіду, повіває нею над святими Дарами.

136. Священик проказує потиху молитву „Щоб були причасниками” і, взявши кадильницю, виголошує: „Особливо за пресвяту”, тричі кадить Дари від переднього боку трапези. Тоді покриває св. чашу малим покровцем або рушничком. Хор співає „Достойно” або, замість „Достойно”, ірмос свята, що припадає.

Під час цього співу диякон кадить св. трапезу навкруги і згадує кого хоче з померлих.

А священик потиху: „За святого Івана пророка, предтечу” і згадує поіменно кого хоче з померлих: „І упокой їх”.

По „Достойно” священик виголошує: „Найперше пом’яни, Господи”. Диякон згадує живих. Хор: „І всіх і все”.

Священик молиться потиху: „Пом’яни, Господа, це місто, в якому живемо” і згадує поіменно кого хоче з живих. Виголос: „І дай нам”. Хор: „Амінь”.

Священик обертається на захід, однак не відходить від середини престолу і благословляє словами „І нехай будуть”. Хор: „І з духом твоїм”.

137. Диякон, прийнявши благословення від священика, робить малий поклін, обходить св. трапезу і виходить північними дверми та, ставши на своєму звичайному місці, виголошує: „Всіх святих пом’янувши”.

Священик проказує потиху молитву „Тобі вручаємо все життя наше” Виголос: „І сподоби нас, Владико”. Хор: „Отче наш”. Під час співання Господньої молитви священик підносить руки, а після неї виголошує: „Бо Твоє є царство”. Хор: „Амінь”.

Священик обертається на захід, однак не відходить від середини св. трапези і благословляє словами „Мир всім”. Хор: „І духові твоєму”. Диякон: „Голови ваші перед Господом схиліть”. Хор: „Тобі, Господи”.

Священик молиться потиху: „Дякуємо Тобі”. Виголос: „Благодаттю і щедротами”. Хор: „Амінь”. І відразу священик читає потиху молитву „Зглянься, Господа”, а диякон, ставши перед св. дверми, опоясує себе орарем навхрест, якщо цього не зробив на молитві „Отче наш”.

Тоді священик і також диякон, кожний на своєму місці, роблять три малі поклони, мовлячи потиху: „Боже, милостивий будь мені грішному”, після чого священик відкриває чашу.

Коли диякон побачить, що священик простягнув руку, щоб прийняти св. хліб, виголошує: „Будьмо уважні”, а священик, піднісши св. хліб трохи вгору, виголошує: „Святеє святим”. Хор: „Єдин свят, єдин Господь”; співається причасний.

138. Диякон робить малий поклін і входить південними дверми у святилище та, ставши праворуч священика, робить ще раз малий поклін і каже: „Роздроби, владико, святий хліб”, а священик розламує його уважно і побожно на чотири частини в такий спосіб: насамперед поділяє його на дві частини і ту частину, яку тримає у правій руці, тобто ту, що має написи „ХС” і „КА”, кладе на дискос, потім ламає впоперек поміж буквами „ІС” і „НІ” частину, яку тримає у лівій руці і кладе частицю „ІС” вгорі дискоса, а частицю „НІ” – на лівий; взявши потім другу половину, ламає її посередині між буквами „ХС” і „КА” і частицю „ХС” кладе внизу дискоса, а частицю „КА” на правий край дискоса, щоб утворили частиці знак хреста на дискосі. Під час цього мовить: „Роздроблюється і розділюється”.

А диякон, показуючи орарем на святу чашу, каже: „Сповни, владико, святу чашу”.

Священик бере верхню частицю, що має знак „ІС”, робить нею над чашею знак хреста і каже: „Повнота Святого Духа”. І так вкладає її до святої чаші. Диякон: „Амінь”.

Тоді священик обтирає пальці над св. дискосом.

139. Якщо буває обряд теплоти, диякон, подаючи теплу воду, каже до священика: „Благослови, владико, теплоту”, а священик благословляє її кажучи: „Благословенна теплота святих Твоїх”. Диякон вливає трохи води знаком хреста до св. чаші, кажучи: „Теплота віри” й, відставивши посудину з теплотою, стає трохи на відстані⁷⁷⁸.

140. Диякон обходить св. трапезу і, якщо треба, обмиває долоню правої руки і, на слова священика „Дияконе, приступи”, підходить до нього з лівого боку, вклоняється йому, просячи прощення.

Священик ламає частицю святого хліба „ХС” і частину її подає дияконові, а диякон цілує його руку, бере св. хліб на долоню правої руки, поклавши її навхрест лівої і каже: „Подай мені, владико”. А священик мовить: „(ім’я) священнодияконові подається”.

Диякон відходить за престіл, схиливши голову, і молиться як і священик словами „Вірую, Господи, і ісповідую”. Так само й священик, зробивши малий поклін, двома першими пальцями правої руки бере другу частину частиці „ХС” і мовить: „Чесне і пресвяте” та, схиляючи голову, молиться словами „Вірую, Господи, і ісповідую”.

І тоді споживають св. хліб із своїх рук зі страхом і всякою обережністю: спочатку – священик, а потім – диякон.

141. Опісля священик, нахилившись, бере у праву руку чашу, а в ліву малий рушничок, тримаючи його під підборіддям, і причащається з чаші Кров’ю, кажучи: „Чесної і святої крові Господа і Бога”. І обтирає свої уста, як також і край св. чаші, малим рушничком, кажучи: „Оце діткнулося уст моїх”.

Потім прикликає диякона словами: „Дияконе, приступи”. Диякон приходить і робить малий поклін, кажучи: „Ото приходжу” та „Подай мені, владико”.

Священик бере правою рукою рушничок і чашу, підтримуючи лівою підставку чаші. Дияконові, що кінець рушничка тримає під підборіддям двома руками, подає священик св. чашу, кажучи: „Причащається слуга Божий, диякон (ім’я)”. А після причастя диякона каже священик: „Оце діткнулося уст твоїх”.

Диякон, піднісши св. дискос над св. чашею, уважно обтирає його губкою, якщо є звичай її вживати, так, щоб жодної окрушинки не залишилось на дискосі. Тоді, якщо нема вірних до причастя, покриває св. чашу рушничком і малим покровцем, а на св. дискос кладе складену звізду і складені покровці. І відчиняються св. двері.

142. Диякон робить малий поклін, бере з побожністю чашу від священика та підходить до св. дверей і, підносячи св. чашу, показує її людям, кажучи: „Зі страхом Божим і вірою приступіть”. Хор: „Благословенний, хто йде”.

Священик іде за дияконом, бере від нього святу чашу і від святих дверей благословляє нею людей: „Спаси, Боже”, і вертаються обидва до св. трапези.

Якщо будуть вірні до причастя, диякон, поклавши до чаші ложечку, накриває її рушничком або її покровцем, або обома і, зробивши малий поклін, приймає її з побожністю від священика, підходить до святих дверей і, підносячи святу чашу, показує її людям, кажучи: „Зі страхом Божим і вірою приступіть”. Хор: „Благословенний, хто йде”. Священик іде за дияконом, бере від нього святу чашу і проказує молитву „Вірую, Господи”. Одночасно диякон бере з престолу дискос. По закінченні молитви священик відкриває святу чашу, покровець і рушничок тримає лівою рукою і причащає ложечкою, кажучи „Чесного, пресвятого”. Диякон підкладає дискос під підборіддя причасника. Після причастя покриває священик чашу рушничком або покровцем, або обома, залишаючи ложечку в чаші, благословляє нею людей: „Спаси, Боже” і обидва вертаються до св. трапези.

Можна ще й так робити: диякон покриває св. чашу рушничком або її покровцем і, зробивши малий поклін, приймає побожно чашу від священика, підходить до св. дверей і, підносячи чашу, показує її людям, кажучи: „Зі страхом Божим і вірою приступіть”. Хор: „Благословенний, хто йде”. Диякон вертається до св. трапези, де ставить чашу, з якої скидає малий покровець. Священик бере св. чашу з ложечкою і рушничком, а диякон – дискос і виходять зі святилища; підходять ті, що бажають причащатися. Після молитви „Вірую, Господи”, що її проводить священик, вірні, з усякою побожністю і страхом, склавши на грудях руки навхрест, роблять малий поклін і один за одним підходять до причастя, або приймають його в інший спосіб, згідно з місцевим звичаєм. Священик, причащаючи, мовить до кожного причасника: „Чесного, пресвятого”.

По закінченні причастя вірних священик залишає ложечку в чаші й прикриває її рушничком. Потім, повернувшись з дияконом у святилище, ставить святі Дари на св. трапезу, а диякон прикриває св. чашу її покровцем. Священик бере ще раз св. чашу і від святих дверей благословляє нею людей, виголошуючи: „Спаси, Боже, людей Твоїх”. Хор: „Ми бачили світло істинне”. І вертаються обидва до св. трапези.

143. Священик ставить св. чашу на престіл і кадить її тричі, молячись потиху: „Вознесися на небеса, Боже”. Потім віддає дияконові кадильницю і, взявши св. дискос, ставить його дияконові на голову, а диякон, тримаючи його з побожністю спереду і дивлячись в бік святих дверей, нічого не кажучи, йде просто між св. трапезою та святими дверми до проскомидійника і ставить на нього св. дискос. Після цього на тому самому місці очікує священика. А священик, зробивши малий поклін і взявши св. чашу, обернений до святих дверей, дивиться на людей і каже потиху: „Благословенний Бог наш”, а потім виголошує: „завжди, нині і повсякчас”. Хор: „Амінь. Нехай сповняться уста наші”. Священик відходить до проскомидійного стола, після чого диякон кадить святі Дари і священика. Священик, поставивши святі Дари і зробивши малий поклін, вертається до св. трапези.

144. Диякон, розв’язавши орар, як приписує звичай, виходить північними дверми і, ставши на звичайному місці, виголошує: „Прості, прийнявши божественних”.

Священик проказує потиху молитву подяки „Дякуємо Тобі, Владико” і, зробивши над складеним ілитоном знак хреста св. Євангелією⁷⁷⁹, кладе її на ілитон. Виголос: „Бо Ти єси освячення наше”. Хор: „Амінь”.

Священик, ідучи в бік святих дверей, виголошує: „В мирі вийдім”. Хор: „В імені Господнім”.

Диякон: „Господеві помолімся”. Хор: „Господи, помилуй”.

Священик входить через святі двері до храму вірних і, стоячи між двома хорами (див. ч. 184), читає голосно заамвонну молитву⁷⁸⁰ „Господи, Ти благословляєш”. Хор: „Амінь”. А потім: „Нехай буде ім’я Господнє благословенне” і, якщо є звичай, псалом 33(34) „Благословлю Господа”.

На заамвонній молитві диякон стоїть праворуч і вказує своїм орарем на ікону Спасителя. По закінченні молитви священик входить у святі двері і, відразу вертаючись до проскомидійного стола, проказує молитву на споживання святих Дарів „Сповнення закону”. Диякон входить північними дверми і споживає святі Дари зі страхом і з усякою обережністю.

Священик, якщо існує звичай, виходить святими дверми і роздає людям антидор, якщо – ні, антидор роздається по відпусті.

145. По закінченні псалма і роздачі антидора священик стає у святих дверях і, благословляючи людей, виголошує: „Благословення Господнє на вас”. Хор: „Амінь”. Священик, обернений до сходу, мовить: „Слава Тобі, Христе Боже”. Хор: „Слава, і нині”, „Господи, помилуй” (3), „Благослови”.

Священик обертається знову до людей, кажучи: „Христос, істинний Бог наш”. Хор: „Амінь” (див. ч. 184).

На урочистих і надзвичайних літургіях священик, обернений до народу, виголошує многоліття, як приписує звичай.

Після цього священик входить у святилище і святі двері зачиняються.

На кінці священик і диякон у святилищі або в захристії, скидають з себе святі ризи, мовлячи: „Нині відпускаєш” і вмивають руки на звичайному місці. По малому відпусті дякують за все Богові і, поцілувавши св. трапезу, відходять.

146. В семінаріях, студійних домах та в інших місцях, де буває багато священиків, той священик, що дияконує, виконує свою дияконську службу повністю, а саме: приймає святе причастя на тій Літургії, на якій дияконує, з рук священика, і споживає те, що залишається після причастя.