Розділ II храмові устави,

що входять до складу нашого богослужіння

Ці устави – або загальні, або окремі. Загальні придаються до багатьох випадків, окремі – тільки до деяких. Подамо спочатку загальні устави, а потім – окремі.

1. Загальні устави665

1. На храмовий празник, хоч би й був святого нижчого ступеня, має відправлятися всенічне. Так ми робимо і так має Церковне Око в розділі 4, про храми⁶⁶⁶.

2. Празник храмового святого, хоч би й нижчого ступеню, перевищує навіть свято святого зі всенічним, насамперед тим, що коли випаде в неділю, включає на утрені перед каноном прокімен, Євангелію і недільну стихиру, саме так, як богородичне свято; також і євангельська стихира переноситься з „Хваліте” на кінець утрені. Крім цього, якщо випаде в седмичний день, виключає на Літургії апостол-євангелію дня, яка тоді читається в день перед празником. Врешті, храмовий празник святого має своє віддання, яке відбувається в самий день празника на вечірні на наступний день, з входом, як на господнє свято. В це віддання на „Господи, взиваю я” буде 6 стихир: 3 храму і З рядового святого, Слава: храму, І нині: богородичний з недільних (догмат) за голосом наславника. Якщо храм – господній або богородичний, то й Слава, і нині: храму. В п’ятницю ввечері на суботу співаємо завжди догмат голосу, що віддається. По прокімені – „Промовмо всі”. Стиховня храму з його приспівами, Слава: храму, І нині: богородичний з недільних, за голосом наславника. Якщо храм господній або богородичний, то І нині: храму. На кінці: тропар храму, Слава: тропар рядового святого, Слава, і нині: храму. Великий відпуст з поминанням храму і рядового святого. На цій вечірні закінчується служба храмового святого; однак, храмовий святий не має віддання, якщо наступного дня випадає неділя, або полієлейний святий.

3. Якщо празник храму святого випадає в середині свята, тобто в перед-, посвяття або у віддання свята – дотримуйся уставу святого зі всенічним в посвяття чи то в неділю, чи то в седмичний день тут, на стор. 104-105⁶⁶⁷, тільки в неділю, на утрені, співаємо прокімен, Євангелію і стихиру храму; на хвалитних – Слава: храму, а євангельська стихира – по відпусті утрені⁶⁶⁸.

4. В самий день празника, по заамвонній, в наших краях звичайно відбувається водосвяття поза церквою, куди йде похід: попереду – хрестоносець, відтак – кадилоносець, диякон з Євангелією та ієрей з ручним хрестом. Церковним служителям належить нести туди й кораблець з кадилом, кропило з кропильницею, склянку і рушник, щоб можна було обтерти хрест, після занурення його у воду, і руки ієрея. По відпусті Літургії співається многоліття Вселенському Архиєреєві, імператорові, митрополитові, своєму архиєреєві, всім присутнім священнослужителям та всім людям парафії.

5. Наступного дня по празнику, за місцевим звичаєм, співається Літургія за померлих парафії з парастасом, на якій не належить брати нічого празнику, а все тільки – за померлих.

6. Празник храмового святого звичайно переносять у нас на наступну неділю; у престольних храмах – відзначається у свій день.