Від степенних до канону

„По іпакої або по третім сідальнім, якщо служба недільна, співаються степенна рядового голосу, всі три антифони (в голосі восьмому – чотири); якщо буде служба свята, то тільки перший антифон четвертого голосу²⁸. Степенна подається в октоїсі, в ряду кожного голосу, а також і в ірмологіоні, покладена на музичні ноти.

Коли степенна добігає кінця, ієрей, підвівшись, убирається у фелон, поблагословивши його перед тим і поцілувавши його там, де має хрест (якщо відправляє утреню окремо від вечірні; якщо разом, то достатньо ієреєві поблагословити і поцілувати фелон тоді, коли вбирається в нього перший раз, за нашим звичаєм, на вході вечірні), іде перед східці престолу і, вклонившись низько св. таїнам, обертається вправо до св. дверей, відчиняє їх і, обернувшись так само півобертом до престолу, виголошує, по відспіванні степенних: „Будьмо уважні. Мир всім”, обертаючись до людей і благословляючи їх, „Премудрість, будьмо уважні”; і співається двічі прокімен. Під час співу прокімена, ієрей, поклавши кадило до кадильниці і поблагословивши його молитвою „Кадило тобі приносимо”, виголошує: „Бо ти святий сси, Боже наш” та ін. і співається „Усе, що живе” тричі; ієрей, прийнявши кадильницю, кадить престіл з чотирьох боків і, вклонившись низько св. таїнам і обернувшись вправо, виходить середніми дверми перед іконостас, кадить намісні ікони, хори та людей, за звичаєм, і, віддавши кадильницю, виголошує: „І щоб удостоїтися нам”, підходить до престолу, розгортає Євангелію і, тримаючи її, прямує між двома свічконосцями до св. дверей і виголошує від св. дверей обличчям до народу: „Мир всім”, благословляючи людей хрестоподібне правицею: „Премудрість, прості” та ін. На „Слава тобі, Господи, слава тобі” робить на собі знак хреста, схиливши трохи голову і співає: „Будьмо уважні. У той час” або „Сказав Господь” та ін. По відспіванні Євангелії, поцілувавши її там, де починалось читання, і, на „Слава тобі, Господи, слава тобі” перехрестившись, схиливши голову, загортає Євангелію і, взявши її обидвома руками, попереджуваний свічконосцями, виносить на тетрапод з лівого його боку, тобто від ікони Богородиці і, поклавши на середині тетраподу, відходить з правого його боку, від ікони Спасителя, через св. двері до святилища; люди підходять цілувати Євангелію і, по відчитанні „Воскресіння Христове” і 50-го псалма, і по відспіванні двох тропарів і стихири з їхніми приспівами, виголошує перший член єктенії „Спаси, Боже”, поданої на литії, і, по відспіванні „Господи, помилуй” (12), додає виголос „Благодаттю і щедротами” (з 9-ої молитви на утрені) і, зійшовши, зачиняє св. двері і, вклонившись низько св. таїнам, відходить, скидає фелон, сідає на своїм місці, а хори співають канон. Якщо відправляється утреня зі всенічним, то ієрей тут не розбирається, ані не зачиняє св. дверей, а лише по виголосі „Благодаттю і щедротами” бере хрест і, вийшовши св. дверми, стає з правого боку тетраподу, тобто від ікони Спасителя, і, тримаючи лівицею посудину з єлеєм²⁹, а правицею – мазак, помазує навхрест з олійнички, поблагословеної на вечірні, чоло кожного, що, поцілувавши Євангелію, підходить на помазання, а ієрей каже до кожного: „Христос посеред нас”, а помазанний відповідає: „І є, і буде”. У великодньому часі ієрей говорить: „Христос воскрес”, а помазаний відповідає: „Воістину воскрес”. Помазавши всіх, вертається до святилища св. дверми і, вклонившись низько і віддавши посудину з мазаком, зачиняє св. двері; і знову вклонившись низько, відходить і, скинувши фелон, сідає на своєму місці”.

Канон

„По виголосі „Благодаттю і щедротами”, ієрей помазує, а хори співають канон. Якщо не було всенічного, тоді хори співають канон, а ієрей не помазує.

Канон, не у Велику чотиридесятницю, звичайно складається з восьми пісень, а в Чотиридесятницю – з дев’яти. Вісім пісень канону, поза Чотиридесятницею, позначаються числами: 1-а, 3-а, 4-а, 5-а, 6-а, 7-а, 8-а і 9-а. Хоча канон і складається тільки з восьми пісень, то, однак, його ірмоси числом сягають до 9-ої пісні; друга пісня не береться. Причина цього полягає в тому, що число ірмосів інше, ніж число пісень Св. Письма, зміст яких містять у собі вони в скороченім вигляді. Однак тому, що зміст другої пісні Св. Письма відповідає лише часу пісному, ірмоси канону, крім канону великопісного, не включають цю пісню, а тільки вісім вищезгаданих, без другої.

Таких канонів на утрені, великій чи малій, може бути або один, або два, або три, або чотири. Один або два (звичайно два) бувають на свята господні і богородичні, чи будуть два канони, чи тільки один, тропарі їх беруться разом на 12, крім ірмосів, а ірмоси по два рази. В інших випадках належить розрізняти: бо може бути служба святого в середині свята, тобто в перед- або в посвяття свята господнього чи богородичного, або може випасти служба святого поза святом, то або сама, або зі службою октоїховою. В першому випадку тропарі кожної пісні беруться на 12 разом з ірмосом першого канону, ірмоси інших канонів не беруться; бо хоч і подаються на початку їхніх пісень, але служать вони тільки за зразок, або за вид співу наступаючим їх тропарям. Тільки, якщо два святі зі своїми службами випаде в середині свята, тоді тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого канону³⁰. В другім випадку тропарі кожної пісні беруться на 14, разом з ірмосом першого: один ірмос і 13 тропарів³¹. По закінченні останнього тропаря кожної пісні співається катавасія рядова³², якщо подається ірмос якогось з канонів свят господніх чи богородичних, або загальний ірмос богородичної служби 4-го голосу „Відкрию уста мої”. Ці ірмоси вищезгаданих свят вживаються не тільки на великих утренях в сам день свят, але і на всіх великих утренях протягом цілого року в межах, означених уставом.

Приспіви до пісень канону тепер не беруться з пісень, приміщених на кінці псалтиря (бо їх обмежуємо до пісних днів Великої чотиридесятниці), тільки вживаються таким чином:

1. Якщо канон свята господнього, мовимо: „Слава, Господи, святому Переображенню (або Різдву, або іншому, залежить від свята) твоєму”. В хреснім каноні: „Слава, Господи, хресту твоєму і розп’яттю”³³. На каноні воскресному в неділі: „Слава, Господи, святому Воскресінню твоєму”. У воскреснім і хреснім: „Слава, Господи хресту і Воскресінню твоєму”. В каноні великоднім: „Христос воскрес із мертвих”. В каноні троїчнім: „Пресвята Тройце, Боже наш, слава тобі”. В каноні Зіслання Святого Духа і в каноні всіх інших служб господніх, свят і покаянних: „Слава тобі, Боже наш, слава тобі”.

2. Якщо канон служби богородичної: „Пресвята Богородице, спаси нас”.

3. Якщо канон служби святого, тоді називається його чин, як указано в місяцеслові, ім’я і додається: „Моли Бога за нас”. Напр.: „Святий священномученику Йосафате, моли Бога за нас”. У свято всіх святих: „Всі святі, моліть Бога за нас”.

4. В каноні за померлих: „Упокой, Господи, душу померлого раба твого” або в множині: „Душі померлих рабів твоїх”.

Тому що канонів на утрені звичайно буває кілька, кожна пісня яких закінчується богородичним, до богородичних всіх канонів, крім останнього, додаємо вищезгаданий приспів богородичний: „Пресвята Богородице, спаси нас”, а перед богородичним останнього – додаємо „І нині”, перед останнім же тропарем останнього канону додаємо „Слава”, незалежно, чи то буде богородичний, чи який небудь інший.

В каноні мішаному, тобто такому, одні тропарі якого будуть одного роду святих, а інші – іншого, як це буває в седмичній службі октоїха, перед кожним тропарем додається стих, відповідно до його чину або змісту.

Перед ірмосами не додаємо нічого, але якщо буде одна служба свята господнього або богородичного, тоді на 9-ій пісні, замість загальних приспівів, співаємо приспіви притаманні (подані на 9-ій пісні канону свята) до всіх її тропарів, в тому числі до передостаннього і останнього, замість „Слава, і нині”, а також до її ірмосів і катавасії.

Хоч тепер пісень Святого Письма, поданих на кінці псалтиря, виключаючи Чотиридесятницю, не вживаємо, однак, дещо і від них лишаємо, тобто на 8-ій пісні, замість Слава – приспів „Благословім Отця і Сина, і Святого Духа, Господа”, і приспів до катавасії 8-ої пісні: „Хвалім, благословім, поклоняймося Господеві, оспівуючи і величаючи його по всі віки”, що співається за голосом катавасії; також і пісню Богородиці „Величає” перед ірмосом 9-ої пісні канону, яку беремо і в часі Чотиридесятниці, і поза нею, за винятком свят господніх і богородичних, в які, за стародавніми уставами, брати не належить.

Перед піснею Богородиці диякон, або замість нього ієрей виголошує: „Богородицю і Матір Світла піснями звеличаймо”, що у нас уживається також і у вищезгадані великі свята, коли замість „Величає”, співається ірмос пісні³⁴. Устав наказує дияконові або ієреєві під час пісні Богородиці кадити св. престіл, іконостас і інше, як на початку.

Після 3-ої, 6-ої і 9-ої пісні канону, одразу по катавасії, береться (за зразком, поданим по першій катизмі утрені) мала єктенія, кожна з власним виголосом, а після єктенії на 3-ій пісні співається ще й сідальний, на 6-ій – кондак і ікос, а на 9-ій – читається світильний. І кондак, і ікос беруться по разу, сідальний у свята господні і богородичні – двічі, тобто один раз – просто сідальний, а другий раз – з приспівом Слава, і нині. А світильний на свята господні і богородичні береться тричі, тобто два рази – просто, а третій раз – з приспівом Слава, і нині. У свято святого полієлейного або безполієлейного, що відзначається, за слов’янським уставом, на 6, сідальний і його світильний беруться двічі³⁵, відтак І нині: його богородичний.

Якщо святий має два сідальних або світильних, то беруться вони по разу, тобто перший – просто, другий – з приспівом Слава, відтак І нині: його богородичний³⁶. Коли збігаються кілька служб, кожна зі своїм власним сідальним, кондаком-ікосом і світильним, тоді вони беруться один за одним, за порядком служб; однак, кондак-ікос першої служби береться на 6-ій пісні на своїм місці, а кондак-ікос другої, за слов’янськими уставами³⁷, переноситься на 3-ю пісню й іде безпосередньо перед сідальним. Послідовність сідальних і світильних в середині свята господнього і богородичного закінчується сідальним або світильним свята.

Після катавасії 9-ої пісні, за слов’янським уставом, береться „Достойно”, якщо не неділя. Якщо неділя, „Достойно” не береться, однак тоді, між малою єктенією і світильним (ексапостолярієм) співаємо, за голосом прокімена Літургії, тропарець „Свят Господь Бог наш” (3)”³⁸.