Примітка про Плащаницю

Про час і місце покладення Плащаниці не знаходимо давнього уставу, бо цей обряд пізніший і відмінний в різних краях. За звичаєм нашої архипрестольної церкви Плащаниця перебуває завішеною за св. трапезою, над горним сідалищем, від воскресної утрені до віддання Воскресіння включно, тобто до середи перед Вознесінням. За звичаєм інших наших церков, Плащаниця, взята з Гробу перед воскресною утренею, кладеться на св. трапезу, де перебуває протягом цілої Світлої седмиці, а від неділі ап. Томи до віддання Воскресіння – за св. трапезою. За іншими – перебуває на престолі, на неї кладеться ілитон з Євангелією і на ній відправляється Літургія. Однак, краще примістити Плащаницю за св. трапезою, бо лежачи на престолі, часто буває значно пошкоджена свічками, з яких на неї крапле віск.

Початок святої п’ятидесятниці

ПОХІД ЗІ СВЯТИМИ ТАЇНАМИ НАВКОЛО ЦЕРКВИ⁶¹⁴

Після того, як Плащаниця буде взята з Божого Гробу і перенесена до святилища, священнослужителі, убравшись у всі найсвітліші священні ризи свого чину, виходять перед східці престолу і, вклонившись всі разом низько святим таїнам, прихиляють коліна та приймають запалені свічі; так само і братство в церкві. Диякон, що праворуч (або сам ієрей, якщо дияконів не буде) підходить до середини престолу і, вклонившись низько, відкладає Євангелію на його правий бік, відтак, взявши св. таїни зі скинії і поставивши їх на ілитон, відходить трохи на бік, а архиєрей (або головний ієрей), покадивши святі таїни тричі, за звичаєм, і взявши на себе омофорець, підводиться, підіймається східцями і, вклонившись, приймає святі таїни, після чого обертається до людей і починає співати стихиру „Воскрес Ісус із гробу”. Під веселий гомін всіх дзвонів відбувається похід навколо церкви, за всім, як було подано на Велику п’ятницю на вечірні, тут на стор. 394, крім Плащаниці, яку тепер, за рішенням бл. п. кардинала Сембратовича, не треба нести, бо це не відповідає радості Воскресіння; радше належить нести образ Воскресіння, як це в тріоді, на початку воскресної утрені, під час походу до церковних дверей. Отже, коли головний священнослужитель почне співати стихиру „Воскрес Ісус із гробу”, підхоплюють спів хори і люди та співають її, повторюючи, увесь час, доки не закінчиться похід, а саме обхід церкви або тричі, або принаймні один раз. Коли закінчиться обхід, всі входять до церкви; щоб, однак, уникнути замішання під час другого походу, ті, що несуть хоругви й ікони, залишаються перед церковними дверми, а в церкві готуються до походу хрестоносець з двома свіченосцями, братство, хори і клир. Коли священнослужителі увійдуть до святилища, головний ієрей підіймається до престолу і, обернувшись до людей, благословляє їх святими таїнами, тихо промовляючи: „Спаси, Боже, людей твоїх і благослови спадкоємство твоє”, ставить святі таїни на престіл, сходить перед сходи, прихиляє коліна і, скинувши омофорець, кадить святі таїни тричі, за звичаєм; диякон, наблизившись до святих таїн, вклоняється низько, виймає їх з підставкою з монстрації і вкладає до дарохранильниціі, а дарохранильницю вкладає до кивоту і, вклонившись, замикає його. А там, де не буде монстрації, святі таїни виставляються в дарохранильниці й з нею замикаються в кивоті.

Примітка: Цей похід зі святими таїнами перед воскресною утренею – пізніший додаток наших церков, запозичений не від греків і не від римлян, а тільки від латинських церков цих країв, зайвий величі нашої воскресної утрені і в наших уставах не подається.