Примітки

1. На цій вечірні буде Вхід з Євангелією і, на її кінці, на останній стихирі стиховні, – обхід з Плащаницею і покладення її до Гробу⁶⁰⁰.

2. Всі дії, що священнослужителі на звичайній вечірні виконують перед іконостасом, на цій вечірні виконують перед Божим Гробом.

УСТАВ

1. Від звичайного початку до „Господи, взиваю я” все – як на повсякденній вечірні, без катизми.

2. На „Господи, взиваю я” – стихири на 6, Слава: одна стихира, І нині: друга. Вхід з Євангелією.

3. Замість прокімена дня буде прокімен тріоді, паремія і третя паремія; відтак – третій прокімен апостола, апостол, „алилуя” і євангелія. На „алилуя” буде кадження. „Будьмо уважні. Мир всім. Премудрість, будьмо уважні” виголошуємо тільки на 1-му і 3-му прокіменах. Євангелію починаємо від „Премудрість, прості”. Замість „Слава тобі, Господи” перед Євангелією буде „Слава страстям твоїм, Господи”, а після Євангелії – „Слава довготерпінню твоєму, Господи”, так само і на утрені.

4. „Промовмо всі”, „Сподоби”, „Сповнім” і стиховня.

5. На останній стихирі стиховні, тобто на „Тебе, що світлом”, відбувається обхід з Плащаницею і покладення її до Гробу. За звичаєм наших катедральних церков відбувається це в такий спосіб: Під час співання стиховні в церкві формується похід. На престолі, по лівому боці, стоїть монстрація, запалюються свічі на престолі і на Гробі. Священнослужителі, архиєрей і чотири найдостойніші крило-шани, які будуть нести Плащаницю, вбираються у всі священні ризи свого чину, а інші крилошани і ієреї – тільки в епітрахилі і фелони, дехто – тільки в епітрахилі, а два диякони – у всі дияконські. Крилошанам та іншим ієреям у святилищі, а братству – в церкві роздаються запалені свічі. Священнослужителі підходять до сходів престолу і низько вклоняються. Архиєрей підіймається до престолу, бере Плащаницю, розстелену на престолі, і подає її чотирьом крилошанам так, щоб кожний тримав її за один кут. Відтак до престолу підіймається диякон, що праворуч, і, вклонившись низько, відмикає кивот, виймає дарохранильницю зі святими таїнами, кладе на (згорнутий) ілитон, бере звідтам Агнця з підставкою, в яку він вставлений, не торкаючись його пальцями, а тримаючи за підставку, вкладає до монстрації і добре її замикає. Дарохранильницю, замкнувши, вкладає до кивоту і, вклонившись, замикає і його; а монстрацію ставить на ілитон так, щоб була обернена до людей, відходить на бік, доки архиєрей, клячучи, не покадить тричі святі таїни, кожний раз – з поклоном на кінці, і, взявши на себе омофорець, не підійде до престолу. Тоді диякон, вклонившись святим таїнам, бере двома руками монстрацію і передає її архиєреєві, який перед тим творить поклін. Архиєрей обертається направо до людей, а коли співці починають співати „Тебе, що світлом”, виходить за клиром святими дверми північною стороною Гробу до церкви і, увійшовши під балдахин, оточений свіченосцями і попереджуваний двома дияконами, що безнастанно кадять, прямує за всіма до церковних дверей. Попереду йде хрестоносець, відтак хоругвоносці, чотири дівиці ікононосниці, після них – церковне братство, питомці семінарії, хор семінарії, потім, від святих дверей, – ієреї, крилошани, чотири священнодостойники, які несуть Плащаницю, обернену ногами до людей, а на кінці – архиєрей з дияконами, що кадять, і свіченосцями. Похід виходить з церкви і повертає праворуч, тобто на північний її бік і, обійшовши церкву тричі (або, як тепер там чинять, – один раз), повертається до церкви. Ті, що несуть Плащаницю, та інші ієреї стають перед Гробом, а архиєрей з дияконами повертається південною стороною Гробу, святими дверми, до святилища. Правий диякон приймає з його рук святі таїни і кладе на престіл. Архиєрей вклякає і, відклавши омофорець (Velum), кадить тричі святі таїни, кожного разу прихиляючи голову; диякон, вклонившись, виставляє святі таїни вгорі скинії. Вклонившись перед східцями престолу, всі троє відходять: архиєрей середніми, диякони – бічними дверми перед Гріб. Архиєрей приймає Плащаницю від крилошан, що її тримають, і кладе на Гріб, а вони припинають її до Гробу. Коли співці відспівають „Нині відпускаєш”, трисвяте та інше з „Отче наш”, архиєрей виголошує: „Бо твоє є царство” і починає співати зі служителями тропар „Благообразний Йосиф”; на кінці творить зі служителями низький поклін, а всі люди – великий доземний поклін. Відтак другий раз той самий тропар – другий хор, а всі – поклін, як перед тим. А там, де буде тільки один хор, перший раз тропар співають священнослужителі, другий раз – хор, третій раз половину – священнослужителі, а від „Плащаницею” і далі – хор⁶⁰¹. По відспіванні тропаря і по поклонах всі цілують Плащаницю, за чином, створивши перед цілуванням один поклін: спочатку архиєрей, а за ним – всі інші священнослужителі, за чином своєї гідності. Після цього буде великий відпуст, окремий цієї суботи, після якого священнослужителі повертаються до святилища, залишивши відчиненими святі двері до кінця Світлої седмиці, розбираються зі священних риз і виходять, а люди цілують Плащаницю⁶⁰².