Велика п’ятниця

НА УТРЕНІ

ЧИН СВЯТИХ І СПАСЕННИХ СТРАСТЕЙ

ГОСПОДА НАШОГО ІСУСА ХРИСТА

Примітки

1. Цю утреню співаємо по заході сонця; за уставом – о 2-ій годині ночі.

2. Перед святими дверми ставиться аналой з двома свічниками, напроти людей, а на ньому – Євангелія.

ЗАГАЛЬНИЙ ПОГЛЯД

Від звичайного початку до закінчення тропаря по „алилуя” і від канону до кінця утрені все – за уставом утрені Великого четверга, тут на стор. 383-384. Між тропарем і каноном буде п’ять сідальних, з яких кожний має перед собою три антифони страсних тропарів, без катизм і малих єктеній, відтак „Блаженні”, прокімен і 50-й псалом. Крім цього читаємо 12 страсних євангелій: першу – по тропарі, п’ять наступних – по кожному з п’яти сідальних, сьому – по „Блаженні”, восьму – по 50-му псалмі, дев’яту – по світильному, десяту – по „Хваліте”, одинадцяту – по „Сповнім”, дванадцяту – по стиховні. По відспіванні кожної євангелії дзвонять у нас у всі церковні дзвони і, по дванадцятій євангелії не дзвонять до самого Воскресіння, а замість дзвонів вживають дерев’яні калатала. Але краще вже на страсній утрені не дзвонити, а бити калаталами або кліпалами, бо страсна утреня – час смутку, якому не відповідають радісні звуки дзвонів. Також і у Римі вже на страсній утрені вживають калатала.

ДЕТАЛЬНИЙ УСТАВ

1. Від звичайного початку до кінця єктенії „В мирі Господеві помолімся” все – як і на утрені щодня⁵⁸⁵.

2. Замість „Бог Господь” співаємо алилуя на голос наступного тропаря.

3. Тропар „Коли славні учні” двічі, Слава, і нині: ще раз той самий.

4. Коли тропар співається втретє, ієрей вбирається у фіолетовий фелон, іде перед сходи престолу, вклоняється св. таїнам і, відчинивши святі двері, відмовляє молитву кадила, після чого, поблагословивши кадило: „Благословенний Бог наш”, кадить навкруги св. трапезу, відтак, ставши перед сходами престолу і вклонившись низько, виходить святими дверми перед іконостас і кадить намісні ікони, хори та людей і, повернувшись святими дверми до святилища, віддає кадильницю і, знову вклонившись низько, співає малу єктенію без виголосу, відтак виходить святими дверми до аналоя і виголошує: „І щоб удостоїтися нам”, „Мир всім”, „Премудрість, прості” та ін. Хор, замість „Слава тобі, Господи”, співає „Слава страстям твоїм, Господи”⁵⁸⁶. Ієрей: „Будьмо уважні” і читає першу євангелію. По закінченні читання хор, замість „Слава тобі, Господи”, співає: „Слава довготерпінню твоєму, Господи”⁵⁸⁷. Ієрей, поцілувавши початок читання, повертається до святилища і, зачинивши святі двері та вклонившись низько св. таїнам, відходить до захристії, скидає фелон та йде на своє місце.

Все це – так само і на читаннях інших євангелій, за винятком єктенії і кадження, що за уставом наших тріодей і типика Львівського Університету, будуть тільки на 1-ій євангелії і на п’яти сідальних, а кадження – тільки св. трапези. Подають так: „Не сидимо на цих сідальних, оскільки священик кадить св. трапезу, а співаємо їх стоячи”⁵⁸⁸. Зрештою вважаємо, що належить кадити не тільки на сідальних, але й на всіх інших євангеліях, бо кадження відбувається не задля сідальних, а задля євангелій, одначе, тільки св. трапезу (навколо), як мають наші тріоді, що згадують про кадження тільки св. трапези. Все кадити належить тільки двічі, тобто на 1-ій євангелії і в каноні, на ірмосі 9-ої пісні.

За слов’янськими уставами першу євангелію, а за іншими і дванадцяту, має співати ігумен або настоятель. В катедральному храмі читає їх архиєрей, інші – священнодостойники, за чином своєї гідності⁵⁸⁹.

Якщо будуть диякони, то перебувають від початку утрені, одягнені в дальматику з орарем фіолетової барви, у святилищі, на своїх місцях, доки не почнуть втрете співати тропар „Коли славні учні”; тоді виходять разом з ієреєм, що буде співати Євангелію, убраним у фіолетовий фелон, перед сходи престолу і, вклонившись разом з ним св. таїнам, відчиняють святі двері, кадять все за звичаєм, як на початку Літургії, вертаються перед сходи престолу і, віддавши кадильниці і вклонившись обидва разом св. таїнам, виходять, кожний своїми дверми, перед святі двері і, знову вклонившись святим таїнам, стоять там, доки другий диякон після відспівання тропаря не проспіває малу єктенію; тоді, вклонившись святим таїнам і помінявшись своїми місцями, прямують до аналоя так, щоб, коли ієрей підійде до аналоя, перший диякон був праворуч, а другий – ліворуч від нього. Коли ієрей, вклонившись св. таїнам, вийде святими дверми до аналоя, перший диякон виголошує: „І щоб удостоїтися нам”. Ієрей: „Мир всім”. Другий диякон: „Премудрість, прості. Вислухаймо”. Ієрей: „Від (ім’я)”. Перший диякон: „Будьмо уважні”. Ієрей – читання. Після закінчення читання, ієрей цілує початок читання спочатку сам, опісля цілує диякон, що праворуч, а після нього той, що ліворуч. Всі троє вертаються до святилища: ієрей – середніми, а диякони – бічними дверми, стають разом з ієреєм перед сходами престолу і, зачинивши святі двері та вклонившись всі разом св. таїнам, відходять на свої місця. На інші євангелії, оскільки малої єктенії не буде, диякони, вийшовши перед святі двері, вклоняються і, помінявшись місцями, прямують до аналоя і, коли між ними стане ієрей, виголошують: „І щоб удостоїтися нам” та інше, як вище.

Якщо буде присутнім архиєрей або інші священнодостойники, належить дияконам кадити їх перед хорами і ані ієреєві, ані дияконам не цілувати Євангелію перед архиєреєм і священно-достойниками. І тому обидва диякони разом несуть розгорнуту Євангелію цілувати архиєреєві й священнодостойникам, відтак ієреєві, що стоїть в святих дверях, а коли поцілує її, тоді цілують також і вони та кладуть на аналой; відтак, вклонившись низько св. таїнам, повертаються, кожний своїми дверми, до святилища.

5. По відспіванні першої євангелії слідують п’ять сідальних, з яких кожний має перед собою три антифони страсних тропарів, а по собі – одну страсну євангелію. Число тропарів у всіх антифонах неоднакове і тому, за уставом, кожний має бути повтореним⁵⁹⁰, крім богородичного, яким закінчується кожний антифон, з приспівом „Слава, і нині”⁵⁹¹.

6. „Блаженні”, з прокіменом і 6-ою євангелією на кінці. Кількість стихир на „Блаженні” – 7, а зі „Слава, і нині” – 9⁵⁹².

7. 50-й псалом і восьма євангелія.

8. Канон – трипіснець, ірмоси – по двічі, тропарі – на 12, катавасія по кожній пісні – її ірмос, обидва хори разом. По 5-ій пісні – мала єктенія і кондак-ікос; на 9-ій пісні „Чеснішу” не співаємо, а тільки ірмос „Чеснішу”⁵⁹³; по 9-ій „Достойно” не співаємо, а співаємо катавасію⁵⁹⁴; відтак – малу єктенію і тричі світильний з приспівом „Слава, і нині”, за звичаєм, відтак – дев’яту євангелію.

9. Хвалитні стихири на 4, Слава: одна стихира, І нині: друга, відтак – десята євангелія.

10. „Тобі належить слава”⁵⁹⁵, „Слава тобі, що світло нам показав” і мале славослов’я.

11. Єктенія „Сповнім” і, по виголосі „Бо милостивий”⁵⁹⁶, відразу – одинадцята євангелія.

12. Стиховня і дванадцята євангелія.

13. „Добре воно”, трисвяте, „Отче наш”, тропар п’ятниці „Викупив”.

14. Єктенія „Помилуй нас, Боже” й окремий відпуст Великої п’ятниці, середній, тобто ієрей: „Премудрість”, хор: „Чеснішу”; ієрей: „Слава тобі, Христе” та інше, за звичаєм⁵⁹⁷. З 1-им часом не поєднуємо.

СПОРУДЖЕННЯ БОЖОГО ГРОБУ

В п’ятницю вранці, перед початком царських часів, кладеться на св. трапезу Плащаниця і найгарніша книга св. Євангелії. Перед святими дверми ставиться Божий Гріб, при якому, за звичаєм північних і західних латинських церков⁵⁹⁸, виставляють святі таїни до самого Христового Воскресіння. Наші служебники приписують ставити на цей Гріб кивот зі святими таїнами. За звичаєм нашого архикатедрального храму, святі таїни виставляються в монстрації на головному престолі. А Божий Гріб треба споруджувати так, щоб над ним стремів хрест без розіп’ятого, з обрусом, завішеним на його перехресті й зі знаряддями Христових мук, належить його прикрашати коштовними килимами, обставляти багатьма свічниками і світильниками та посудинами з деревцями та квітами. Передня дошка саркофагу вкривається червоним адамаском, на який прикріплюється хустина, а до неї опісля буде прикріплена Плащаниця. Сама дошка не має лежати горизонтально, але навскіс так, щоб була видна і приступна до цілування, припнята до неї Плащаниця.

ЦАРСЬКІ ЧАСИ

В архикатедральній церкві співаються о 10-ій годині ранку, разом з обідницею і з вечірнею⁵⁹⁹. Співаємо все за уставом царських часів навечір’я Різдва Христового. Одначе, оскільки перед святими дверми поставлено Божий Гріб, аналой Євангелії приміщують трохи далі від нього, аналої інших читань – далі від нього. І все, що в навечір’я Різдва Христового священнослужителі проказують перед святими дверми, тепер проказують перед Гробом, але Гробу не кадять, оскільки в ньому ще нічого нема.

ОБІДНИЦЯ

Долучаємо її до 9-го часу, але не відправляємо від початку, як в навечір’я Різдва, а від „Блаженні”, без стихир, в такий спосіб:

1. „Блаженні”, „Слава, і нині”; „Пом’яни нас, Господи” (3).

2. „Хор небесний” зі стихами, І нині: „Вірую”.

3. „Ослаби, прости”, „Отче наш”, кондак Великої п’ятниці.

4. „Господи, помилуй” (12); ієрей: „Всесвята Тройце”.

5. „Нехай буде ім’я Господнє” (3), „Благословлю Господа”.

6. „Достойно” з „Чеснішу від херувимів”.

7. Ієрей: „Слава тобі, Христе Боже” і відпуст Великої п’ятниці, до людей.

Сьогодні немає жодної Літургії, якщо не випаде Благовіщення, а відразу по обідниці починаємо вечірню.

У Велику п’ятницю

НА ВЕЧІРНІ