3. Вид та обсяг медичної допомоги

Під видом медичної допомоги розуміють певний комплекс лікувально-профілактичних заходів, що проводяться при ураженнях та захворюваннях особовим складом військ і медичною службою на полі бою, в осередках масових санітарних втрат та на етапах медичної евакуації.

Конкретний вид медичної допомоги визначається місцем надання, підготовкою осіб, що її надають та наявністю необхідного оснащення.

Потерпілим надаються такі види медичної допомоги:

перша медична допомога (ПМД) - на місці поранення (ураження) або у найближчому укритті самими військовослужбовцями у порядку само- та взаємодопомоги, стрільцями-санітарами та санітарними інструкторами підрозділів, а також особовим складом підрозділів, що виділені для рятувальних робіт в осередках масового ураження;

долікарська (фельдшерська) допомога (ДД) - на медичних пунктах батальйонів, що очолюються фельдшерами;

перша лікарська допомога (ПЛД) - на медичних пунктах полків, в медичних ротах бригад, а також на медичних пунктах батальйонів( дивізіонів), що очолюються лікарями;

кваліфікована медична допомога (КМД) - в медичних ротах бригад, ВППГ;

спеціалізована медична допомога (СМД) – в лікувальних закладах госпітальних баз (ПГБ, ТерГБ).

Обсяг медичної допомоги - сукупність лікувально-профілактичних заходів, що виконують потерпілим на даному ЕМЕ. Обсяг медичної допомоги та строки лікування потерпілих залежать від умов бойової, тилової та медичної обстановки і встановлюються: для медр бригади та ВППГ - начальником медичної служби армійського корпусу; для МПП - начальником медичної служби з’єднання, до складу якого входить полк.

При необхідності термінового переміщення медр бригади, ВППГ, МПП різкій невідповідності можливостей із своєчасного надання медичної допомоги та кількістю потерпілих, що на неї потребують, і при інших умовах обсяг медичної допомоги може бути скорочений рішенням начальника медичної служби бригади, командира медр, начальника ВППГ (начальника медичної служби полку) з негайною доповіддю про це командиру бригади (полку), командиру медичної бригади АК та старшому начальнику медичної служби.

Медична допомога на ЕМЕ може надаватись у повному або скороченому обсязі. Скорочення обсягу медичної допомоги залежить від бойової та медичної обстановки і здійснюється за рахунок заходів, виконання яких може бути вимушено відстрочено.

Перша медична допомога спрямована на тимчасове усунення причин, що загрожують життю потерпілого в даний момент, попередження розвитку тяжких ускладнень і включає:

вилучення потерпілих з бойових машин, важко доступних місць, вогнищ пожеж та з-під завалів;

гасіння обмундирування, що горить і запальної суміші, що потрапила на тіло;

надівання протигазу на потерпілих при знаходженні на зараженій місцевості;

тимчасову зупинку зовнішньої кровотечі;

введення антидотів ураженим отруйними речовинами;

усунення асфіксії, шляхом звільнення верхніх дихальних шляхів від слизу, крові та можливих чужинних тіл, фіксацію язика при його западанні, введення повітроводу;

введення знеболювального засобу за допомогою шприц-тюбика;

накладення асептичної пов'язки на рану чи опікову поверхню, а при відкритому пневмотораксі - оклюзійної пов'язки з використанням оболонки індивідуального перев'язувального пакету;

іммобілізацію пошкодженої ділянки найпростішими способами з використанням табельних та підручних засобів;

часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію обмундирування, що прилягає до тіла індивідуальним протихімічним пакетом;

прийом антибіотиків, протиблювотних препаратів та інших лікарських засобів.

При надані ПМД в першу чергу використовуються медичні засоби профілактики та надання ПМД, що знаходяться у потерпілого.

Значення своєчасного наданої ПМД добре ілюструється наступними даними: “Досвід другої світової війни показав, що біля 20% усіх убитих могли б вижити, якщо б їм своєчасно була надана ПМД на полі бою, хоча б у порядку взаємодопомоги. Близько 40% усіх поранених, загиблих на полі бою, померли від шоку та крововтрати. До 13% поранених надходили на МПП у дуже важкому стані з триваючою артеріальною кровотечею без накладених джгутів, а 50% із переломами кісток без усілякої іммобілізації”.

У Великій Вітчизняній війні ПМД надавалась у 53% випадків санітарами та санітарними інструкторами рот, в 5,9% - в порядку самодопомоги, у 32,3% - в порядку взаємодопомоги, у 2,6% - фельдшерами батальйонів, у 6,2% - лікарями частин, у 84,4% випадків вона надавалась на полі бою.

Долікарська (фельдшерська) допомога надається з метою боротьби з наслідками поранень (захворювань), що загрожують життю та попередження тяжких ускладнень. Додатково до ПМД вона включає:

ліквідацію асфіксії (введення повітроводу, штучну вентиляцію легень за допомогою портативних апаратів, інгаляцію кисню та ін.)

контроль за правильністю накладання джгута, накладання джгута при триваючій кровотечі;

накладання та виправлення неправильно накладених пов'язок;

повторне введення знеболюючих засобів, антидотів за показаннями, дачу антибіотиків;

поліпшення транспортної іммобілізації з використанням табельних та підручних засобів;

введення серцево-судинних та інших лікарських засобів за показаннями;

повторну часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри та дегазацію одягу, що прилягає до неї;

зігрівання потерпілих, дачу гарячих напоїв (за винятком поранених у живіт).

Перша лікарська допомога надається з метою ліквідації або ослаблення наслідків поранень (захворювань), що загрожують життю потерпілих, попередження розвитку ускладнень або зменшення їх тяжкості, а також підготовка потерпілих, що потребують подальшої евакуації.

Заходи ПЛД за терміновістю їх виконання поділяються на дві групи:

невідкладні заходи;

заходи, виконання яких може бути вимушено відкладене.

Невідкладні заходи проводяться при станах, що загрожують життю потерпілих і включають:

зупинку зовнішньої кровотечі (введення тампона в рану з накладанням шкірних швів, прошивання судин у рані, накладання затискувача на судину, що кровоточить, контроль за правильністю та доцільністю накладання джгута та накладення джгута за показаннями;

усунення гострої дихальної недостатності (відсмоктування слизу, блювотних мас та крові з верхніх дихальних шляхів, введення повітроводу, прошивання язика, відсічення або підшивання звисаючих лоскотів м'якого піднебіння та бокових відділів глотки, штучна вентиляція легенів, інгаляція кисню, інгаляція парів етилового спирту при набряку легенів, накладання окклюзійної пов'язки при відкритому пневмотораксі, пункція або торакоцентез при напруженому пневмотораксі);

переливання крові та кровозамінників при тяжкому шоку і значній крововтраті;

новокаїнові блокади та введення знеболюючих засобів при тяжкому шоку;

транспортну іммобілізацію (або її поліпшення) при переломах кісток та значних ушкодженнях м'яких тканин, що загрожує розвитком небезпечних для життя ускладнень, накладання стандартної та транспортної пращеподібної шини при переломах щелеп;

відсічення кінцівки, що висить на лоскуті м'яких тканин (транспортна ампутація);

катетеризацію або капілярну пункцію сечового міхура при затримці сечовипускання;

часткову санітарну обробку відкритих ділянок шкіри, дегазацію пов'язок та обмундирування, заміну обмундирування, що заражене стійкими отруйними речовинами та зняття протигазів з тяжкопоранених та тяжкохворих;

промивання очей при ураженні отруйними речовинами шкірнонаривної дії з наступним введенням у кон’юнктивальний мішок спеціальних мазей для очей (застосування плівок для очей);

введення за показаннями антидотів, антибіотиків, протисудомних, бронхорозширюючих, протиблювотних, серцево-судинних, десенсибілізуючих та інших засобів;

застосування антитоксичної сироватки при отруєннях бактеріальними токсинами та проведення неспецифічної профілактики при ураженнях бактеріологічною (біологічною) зброєю.

При станах, що не загрожують життю потерпілих, заходи ПЛД можуть бути відкладені. До заходів ПЛД, що можуть бути відкладенні, відносяться:

виправлення пов'язок та поліпшення транспортної іммобілізації;

проведення новокаїнових блокад та введення знеболюючих засобів при пошкоджені середньої тяжкості;

дегазація рани при уражені її стійкими отруйними речовинами;

ін'єкція антибіотиків та серопрофілактика правця при відкритих травмах та опіках;

проведення дезінтоксикаційної терапії та застосування антибіотиків при радіаційних та хімічних ураженнях;

зміна пов'язки при забрудненні рани радіоактивними речовинами;

призначення симптоматичних медикаментозних засобів.

Повний обсяг ПЛД включає невідкладні заходи та заходи, проведення яких може бути відкладене. Надання ПЛД у повному обсязі потребує 40% поранених і хворих від усіх поранених і хворих, які надходять до медр, МПП. Скорочення обсягу ПЛД проводиться за рахунок заходів другої групи. Надання ПЛД у скороченому обсязі потребує 10-15% поранених і хворих від усіх поранених і хворих, які надходять до медр, МПП.

Кваліфікована медична допомога надається з метою повного усунення наслідків поранень, захворювань та уражень, що загрожують життю потерпілих, попередження розвитку ускладнень, та підготовки до подальшої евакуації тих потерпілих, хто на це потребує. Вона поділяється на хірургічну та терапевтичну.

За терміновістю надання заходи КМД поділяються на дві групи:

невідкладні;

заходи, виконання яких може бути вимушено відкладене.

Невідкладні заходи КМД виконуються, як правило, з приводу усунення наслідків поранень (уражень) та .захворювань, що безпосередню загрожують життю потерпілих. Невиконання цих заходів значно збільшує ймовірність летального результату або тяжких ускладнень.

Заходи КМД, виконання яких може бути відкладене, спрямовані на профілактику у потерпілих небезпечних ускладнень, створення сприятливих умов для їх швидкого виліковування та повернення до строю.

Невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги включають:

ліквідацію асфіксії та відновлення адекватного дихання;

кінцеву зупинку внутрішньої та зовнішньої кровотечі;

комплексну терапію гострої кровотечі, шоку, травматичного токсикозу;

некротомію при глибоких циркулярних опіках грудей та кінцівок, що викликають розлад дихання та кровообігу;

лікування анаеробної інфекції;

хірургічну обробку та ушивання ран при широко відкритому пневмотораксі, що не герметизувався оклюзійною пов'язкою, поранені серця, зовнішньому клапанному пневмотораксі;

лапаротомію при пораненнях та закритій травмі живота з пошкодженням внутрішніх органів, при внутрішньочеревному пошкоджені сечового міхура та прямої кишки;

декомпресійну трепанацію черепа при пораненнях та пошкодженнях, що супроводжуються стиском головного мозку.

Заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладене підрозділяються на дві підгрупи:

Перша підгрупа включає заходи, відмова від виконання яких, як правило, призведе до тяжких ускладнень:

ампутація при відриві, ушкодженнях та ішемічному некрозі кінцівок;

накладання надлобкової нориці при ушкодженнях уретри та протиприродного заднього проходу при зовнішньо черевному ушкодженні прямої кишки;

хірургічна обробка ран, зараженими отруйними речовинами, а також ран зі значним ушкодженням м'яких тканин.

Друга підгрупа містить заходи, відмова від виконання яких не виключає розвиток тяжких ускладнень, але небезпека їх виникнення може бути зменшена застосуванням антибіотиків та інших засобів. До заходів цієї групи відносяться:

первинна хірургічна обробка рани (за винятком включених у попередню підгрупу та ран, що не підлягають хірургічній обробці);

некротомія при глибоких циркулярних опіках грудей та кінцівок, що не викликають розладу дихання та кровообігу, туалет сильно забруднених опікових поверхонь; накладання пластинчастих швів при лоскотних пораненнях обличчя;

лігатурне зв'язування зубів при переломах нижньої щелепи з дефектом.

Невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги включають:

санітарну обробку потерпілих при зараженнях отруйними речовинами;

введення антидотів та протиботулінічної сироватки;

комплексну терапію гострої серцево-судинної недостатності, порушення сердечного ритму;

комплексну терапію гострої дихальної недостатності;

дегідратаційну терапію при набряку головного мозку;

корекцію грубих порушень кислотно-лужного та електролітного балансу;

комплекс заходів при попаданні всередину отруйних речовин;

введення знеболюючих, десенсибілізуючих, протиблювотних, протисудомних та бронхолітичних засобів;

застосування транквілізаторів, нейролептиків при гострих реактивних станах;

призначення засобів проти свербіння при розповсюджених іпритних дерматозах.

Заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладене:

введення антибіотиків та сульфаніламідів з профілактичною метою;

гемотрасфузія із замісною метою (при значній анемізації);

застосування симптоматичних медикаментозних засобів.

У військовому польовому пересувному госпіталі окремого полку медичного забезпечення армійського корпусу кваліфікована хірургічна та терапевтична допомога надається, як правило, у повному обсязі з виконанням заходів обох груп. Скорочення її обсягу здійснюється за рахунок повної або часткової відмови від виконання заходів, які можуть бути вимушено відкладені. Питання про відстрочку у наданні потерпілим медичної допомоги необхідно вирішувати тільки індивідуально, всебічно оцінюючи характер поранення (захворювання), стан потерпілого у даний час, можливість розвитку тяжких ускладнень. При скорочені обсягу КМД у ВППГ обов'язково проводиться комплекс лікарських заходів, що зменшує небезпеку відстрочки у її надані, та приймаються заходи до швидкої евакуації потерпілих у лікувальні заклади госпітальних баз.

Повний обсяг КМД включає виконання всіх заходів хірургічної і терапевтичної допомоги. Надання КМД у повному обсязі потребують 50% поранених і хворих від усіх поранених і хворих, які надходять до ВППГ.

При несприятливих умовах обсяг КМД у ВППГ може скорочуватись:

а) у разі, коли потерпілим надають невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги, заходи першої підгрупи кваліфікованої хірургічної допомоги, виконання яких може бути вимушено відкладене і невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги. Потребують цієї допомоги 30-35% поранених і хворих від усіх поранених і хворих, які надходять до ВППГ;

б) у разі, коли потерпілим надають тільки невідкладні заходи кваліфікованої хірургічної допомоги і невідкладні заходи кваліфікованої терапевтичної допомоги. Потребують цієї допомоги 15% поранених і хворих від усіх поранених і хворих, які надходять до ВППГ.

Спеціалізована медична допомога – вища форма медичної допомоги. Вона носить вичерпний характер і надається лікарями-спеціалістами у лікувальних закладах госпітальних баз, які мають на оснащенні спеціальне лікувально-діагностичне обладнання. Спеціалізація медичної допомоги є однією із характерних рис сучасної системи медичного забезпечення бойових дій військ (сил). Вона досягається включенням у склад ГБ штатних спеціалізованих госпіталів. У госпітальних базах передбачається надання СМД наступним контингентам потерпілих:

пораненим у голову, шию, хребет (нейрохірургічна, стоматологічна, офтальмологічна та отоларингологічна медична допомога);

пораненим у груди, живіт, таз;

пораненим з переломами довгих трубчастих кісток та пошкодженням крупних суглобів;

обпеченим;

легкопораненим та легкохворим;

ураженим іонізуючим випромінюванням;

ураженим отруйними речовинами;

неврологічним хворим, контуженим та особам з психічними розладами;

загальносоматичним хворим;

хворим з шкірними та венерологічними захворюваннями;

інфекційним хворим;

хворими на туберкульоз;

жінкам при пораненнях та захворюваннях жіночих статевих органів.

4. Медичне сортування. Визначення поняття, його завдання. Організація медичного сортування поранених та хворих.

Важливим організаційним елементом сучасної системи ЛЕЗ є медичне сортування. Його основи розроблені видатним військово-польовим хірургом Миколою Івановичем Пироговим, який вперше застосував його під час Кримської війни 1853-1856 рр. “Я вперше впровадив сортування на севастопольських перев'язочних пунктах та знищив ... пануючий там хаос...” Розроблені М.І. Пироговим принципи медичного сортування отримали подальший розвиток у працях видатних вітчизняних хірургів та повністю виправдали себе на практиці у роки Великої Вітчизняної війни. Значення медичного сортування особливо зростає при роботі етапів медичної евакуації в умовах застосування зброї масового ураження.

Медичне сортування - це розподіл потерпілих на групи за ознаками потреби в однорідних лікувально-евакуаційних i профілактичних заходах у відповідності з медичними показаннями, обсягом наданої медичної допомоги та прийнятим порядком евакуації.

Сортування потерпілих проводиться на кожному ЕМЕ та здійснюється у всіх його функціональних підрозділах. Зміст сортування залежить від завдань, що покладаються на ті чи інші функціональні підрозділи та ЕМЕ у цілому, а також від умов бойової та медичної обстановки.

Мета медичного сортування - забезпечити потерпілих своєчасним проведенням лікувально-профілактичних заходів та подальшу їх евакуацію.

Завдання медичного сортування - визначити характер ураження, встановити черговість, місце (функціональний підрозділ ) надання потерпілим медичної допомоги (лікування), визначити порядок евакуації потерпілих: куди евакуювати, у яку чергу, на якому транспорті, у якому положенні.

В результаті медичного сортування на ЕМЕ виділяють такі основні групи потерпілих:

ті, що представляють небезпеку для оточуючих (інфекційні хворі, уражені отруйними речовинами, бактеріальними засобами, ті що мають забруднення шкіри та обмундирування радіоактивними речовинами понад допустимі норми, які знаходяться у стані різкого психомоторного збудження та ін.),а тому підлягають спеціальній обробці або ізоляції;

ті, що потребують надання медичної допомоги на даному етапі медичної евакуації;

ті, що підлягають подальшій евакуації без надання їм медичної допомоги;

ті, що отримали ураження, несумісні з життям (агонуючі) та потребують тільки симптоматичного лікування і догляду

ті, що підлягають поверненню у свої підрозділи після надання їм медичної допомоги та відпочинку.

В залежності від завдань, що вирішуються у процесі медичного сортування потерпілих, розрізняють два його види: внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне.

Внутрішньопунктове сортування має на меті розподілити потерпілих на групи для направлення їх у відповідні функціональні підрозділи даного етапу медичної евакуації та встановити черговість їх направлення у ці підрозділи.

Евакуаційно-транспортне сортування проводиться з метою розподілення потерпілих на групи у відповідності з евакуаційним призначенням, черговістю, способами та засобами подальшої їх евакуації, а також необхідності у медичному супроводі.

Внутрішньопунктове та евакуаційно-транспортне сортування, як правило здійснюється одночасно, тобто поряд з виділенням потоку потерпілих, які потребують відповідної медичної допомоги на даному етапі - визначаються евакуаційне призначення, черговість, спосіб та засоби евакуації потерпілих, що не потребують медичної допомоги на цьому етапі.

Медичне сортування, як правило, ведеться на основі з'ясування діагнозу потерпілого, його прогнозу і тому завжди носить діагностичний та прогностичний характер. Результати медичного сортування позначаються сортувальними марками, а також реєструються у первинній медичній картці, історії хвороби.

Медичне сортування доцільно проводити сортувальними бригадами у складі: лікаря, двох медичних сестер, двох реєстраторів та 1-2 ланок санітарів-носіїв.

Без медичного сортування неможливо обійтися в усіх випадках, коли виникає необхідність у наданні медичної допомоги одночасно декільком , а тим більш великій кількості потерпілих.

Правильно організоване медичне сортування сприяє не тільки успішному здійсненню лікувально-евакуаційного забезпечення, але й найбільш раціонального використання сил та засобів медичної служби.