9.3.2 Особливості конструювання пристроїв для різних видів робіт

Для свердлильних пристроїв напрямні планки під кондукторні втулки повинні мати мінімальний виліт.

Якщо отвори в заготовці розміщуються надто близько, то з метою виключення використання спеціальної змінної наладки, операцію свердління розділяють і відповідно агрегатують не один кондуктор, а декілька. Отвір, який просвердлено в такій заготовці за допомогою першого кондуктора, служить базою для кондукторів, що використовуються для свердління наступних отворів.

Для полегшення виходу стружки в процесі свердління між торцем кондукторної втулки та оброблюваною поверхнею доцільно передбачити зазор (0,3...0,5) для крихких матеріалів заготовок і (0,5...1,0) для заготовок із в’язких матеріалів, де – діаметр свердла.

При агрегатуванні компонуванні пристроїв для фрезерних робіт потрібно забезпечити більшу, ніж звично, жорсткість установки заготовки. Пристрій для чорнового фрезерування слід підсилити допоміжними упорами, які сприймають сили різання.

У фрезерних свердлильних і розточувальних пристроях, призначених для верстатів з ЧПК, слід передбачити “нульову точку” – це зазвичай точний палець або, елемент з точним отвором або взаємоперпендикулярними плоскими поверхнями, точно виставленими відносно опорних поверхонь, – для швидкого розмірного налагодження технологічної системи.

Пристрої для токарних робіт вимагають особливої уваги. Високі швидкості обробки заготовок викликають у швидкообертових пристроях великі відцентрові сили. Цим визначається особливість конструювання та експлуатації токарних та інших обертових пристроїв. В конструкціях таких пристроїв слід передбачити мінімальний виліт заготовки відносно площини базової деталі, а на базовій деталі – місце для установки коректуючої маси для статичного чи динамічного балансування пристрою.

Статичне балансування – це досягнення урівноваженості пристроїв шляхом установки коректуючої маси, величину і розміщення якої визначають в статичному стані пристрою.

Після завершення статичного балансування пристрій із закріпленою заготовкою випробовують на верстаті. У випадку виникнення вібрацій необхідно зменшити частоту обертів шпинделя верстата або провести повторне, більш точне статичне балансування.

Для пристроїв, які працюють з частотою обертання в межах 630...1200 хв^-1, слід проводити динамічне балансування. Динамічне балансування здійснюється на спеціальному балансувальному обладнанні.

До обертових пристроїв ставлять підвищені вимоги з техніки безпеки. Елементи таких пристроїв та заготовок не повинні виступати за межі зовнішньої циліндричної поверхні базової планшайби. Закріплений на верстаті пристрій з установленою в ньому заготовкою слід закривати захисним кожухом.

9.4 Послідовність виконання роботи

9.4.1 Вивчити креслення заданої деталі, технічні умови і технологічний регламент механічної обробки.

9.4.2 Вибрати бази і розробити теоретичну схему базування.

9.4.3 Вивчити комплект нормалізованих елементів УЗП.

9.4.4 Розробити монтажну схему компоновки відповідно до вимог технологічного регламенту обробки.

9.4.5 Визначити похибку базування для виконуваних розмірів заготовки.

9.4.6 Скласти пристрій, виконати налагодження на заданий розмір.

9.4.7 Розрахувати складання УЗП.

9.4.8 Дослідити точність налагодження складання УЗП.

9.5 Зміст звіту

Звіт повинен містити:

9.5.1 Найменування лабораторної роботи.

9.5.2 Номер групи, прізвище та ініціали студента.

9.5.3 Ескіз деталі.

9.5.4 Операційний ескіз механічної обробки заготовки.

9.5.5 Метрологічні дані вимірювальних засобів.

9.5.6 Теоретична схема базування заготовки та обґрунтування вибору баз.

9.5.7 Розрахунок похибки базування і аналіз похибки закріплення;

9.5.8 Розрахункова схема та визначення сил, потрібні для надійного закріплення заготовок.

9.5.9 Розрахунок і аналіз сил, які розвиває затискний механізм.

9.5.10 Ескіз компоновки УЗП.

9.5.11 Розрахунок компоновки УЗП на точність складання.

9.5.12 Висновки.

9.5.13 Дата і підписи студента і викладача.