1. Правило співмірності (адекватності).

Кожен із обсягів членів поділу повинен бути видом обсягу діленого А, а сума обсягів члені поділу повинна вичерпати весь обсяг діленого А. Наприклад , ринок поділяється на внутрішній та зовнішній.

Порушення цього правила призводить до помилок двох видів6

а) неповний поділ, коли перераховуються не всі види цього роду (наприклад, „люди поділяються на тих, хто беруть і дають позики”).

б) поділ з лишніми членами, коли один із членів поділу не є видом діленого поняття А („угоди бувають усними, письмовими і багатосторонніми”)

2. Правило розмежування.

Члени поділу повинні виключати одне одного, тобто знаходиться у відношенні несумісності. Приклад порушення цього правила – прибуток поділяється на плановий, позаплановий і надприбуток.

3. Правило єдиної основи.

Поділ повинен здійснюватись за єдиною основою. При виконанні цього правила предмети, що входять до обсягу діленого, наділяються одною єдиною ознакою – тією, що виступає в якості основи поділу.

Порушення цього правила веде до похибки, що називається змішанням основ поділу. Наприклад помилкою бути поділити усі вироки на виправдальні, обвинувальні та несправедливі.

4. Правило безперервності поділу.

Це правило говорить про те, що не можна робити стрибки у поділі. він повинен бути безперервним. Так, помилкою буде такий поділ: „Торгівля поділяється на державну, приватну та роздрібну”. Правильним буде розділи торгівлю на оптову та роздрібну, а потім вже роздрібну торгівлю поділити на державну та приватну.

Вірний поділ поняття – справа нелегка. Його можна здійснити за умови, коли основа поділу – точна, очевидна, істотна ознака, а всі можливі зміни ознак можуть бути встановлені достатнім чином.

Види поділу.

1. Поділ поняття за видозміною ознаки. Основою поділу тут є ознака, за якою утворюються видові поняття.

2. Дихотомія – поділ навпіл. При дихотомії основою поділу є не зміна ознаки, а лише наявність чи відсутність цієї ознаки. Дихотомія – це поділ на два суперечних поняття (наприклад, ознаки поняття бувають істотні та неістотні). Це найбільш простий поділ, який застосовується, як правило, на початковій стадії вивчення.

3. Класифікація – багатоступінчастий, розгалужений логічний поділ, при якому кожен із членів поділу, стає предметом подальшого поділу. Під час класифікації відбувається розподіл предметів на групи, розряди, класи.

4. Типологія – групування об’єктів на основі їх подібності до певного взірцевого предмету, котрий іменується типом.

Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов пед.вузов. — М., Высшая шк.,1995.—Гл. II.

Кириллов В.Й., Старченко А.А. Логика. — М.: Высшая шк., 1995. — Гл. II, III.

Марценюк С.Ф. Логіка: Курс лекцій. — К.; Вища шк., 1993. — Розд. 2, 3.

Формальная логика /Под ред. Й.Я.Чупахина, Й.Н. Бродского. — Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1977.— Гл. І.

Мельников В.Н. Логические задачи. — Одесса: Вища шк., 1989. — Предисловие.

Сборник упражнений по логике. — Минск: Изд-во Минск. ун-та, 1991.—Гл.2.

Тофтул М.Г. Логіка: Посібник для студетів — К.: Академія, 1999. — С. З—12,295—327.