Розділ ііі. Судження як форма мислення

Загальна характеристика судження. Судження як логічна форма відображення реальності. Судження, речення і висловлювання. Розповідні, окличні та запитальні речення, їх логічний зміст. Прості і складні судження.

Склад простого судження. Види простих суджень: атрибутивні судження; судження з відношеннями; судження існування.

Види категоричних суджень. Категоричні судження та їх розподіл за якістю та кількістю. Об'єднана класифікація суджень за якістю та кількістю. Значення категоричних суджень у відображенні соціальних та економічних явищ і законів. Виділяючи та виключаючи висловлювання.

Розподільність термінів у судженнях. Кругові схеми Ейлера як засіб відображень відношень між термінами у категоричних судженнях.

Утворення складних суджень. Поняття логічних зв'язок. Одинарні та бінарні логічні сполучники.

Кон'юнкція. Диз'юнкція строга та нестрога. Імплікація і умовне судження. Еквіваленція. Заперечення.

Умови істинності складних суджень. Таблиці істинності.

Відношення між судженнями за їх істинністю. Відношення сумісності: еквівалентність, логічне слідування, частковий збіг (субконтрарність). Відношення несумісності: суперечність (контрадикторність), протилежність (контрарність). Логічний квадрат.

Розділ іv. Основні закони правильного мислення

Закони мислення. Закон як відображення найістотніших зв'язків і відношень у предметах та явищах об'єктивного світу. Зв'язок мислення і законів природи та суспільства. Основні риси правильного мислення: визначеність, послідовність, несуперечність та доказовість. Значення основних законів логіки для правильного мислення, зокрема для економічної науки, юриспруденції та практики.

Основні закони логіки. Закон тотожності та його об'єктивна основа. Закон суперечності (несуперечності). Типи несуперечностей. Закон виключеного третього. Закон достатньої підстави. Закон подвійного заперечення. Функції основних законів логіки, зокрема у роботі працівника податкової служби.

Розділ V. Умовивід як форма мислення

Загальне поняття про умовивід. Умовивід як форма пізнання окремого, особливого та загального у відображенні реальних речей.

Структура умовиводу: засновки, висновок, логічний зв’язок між засновками та висновком. Поняття логічного слідування. Умови, що забезпечують отримання істинного висновку в умовиводах.

Дедуктивні умовиводи. Загальна характеристика дедуктивних умовиводів. Необхідний характер логічного слідування в дедуктивних умовиводах. Різні форми дедуктивних умовиводів та поняття правила висновку.

Традиційна силогістика. Висновки з категоричних висловлювань.

Безпосередні умовиводи: перетворення, обернення, протиставлення предикатові.

Визначення та склад силогізму. Правильні модуси. Аксіома силогізму. Загальні правила силогізму. Спеціальні правила фігур силогізму.

Скорочений силогізм (ентимема). Відновлення силогізму з ентимеми. Поняття про складні (полісилогізми) та складноскорочені силогізми (сорити й епіхейреми).

Індуктивні умовиводи. Загальна характеристика індуктивних умовиводів та їх відмінність від дедуктивних умовиводів. Зв'язок індукції з досвідними узагальненнями. Види індуктивних умовиводів: повна і неповна індукція. Статистичні узагальнення. Поняття про популяцію, зразок та частоту ознаки. Індуктивна природа статистичних узагальнень. Роль статистичних узагальнень в економіці та юриспруденції, для вивчення економічних і правових відношень.

Умовивід за аналогією. Зв'язок окремого з окремим у дійсності як об'єктивна основа умовиводу за аналогією. Структура умовиводу. Види умовиводів за аналогією: аналогія властивостей і аналогія відношень. Нестрога та строга аналогія. Аналогія - логічна основа методу моделювання в науці і техніці, зокрема в економічній та юридичній науці і техніці.

Гіпотеза. Види гіпотез. Версія. Побудова гіпотези (версії). Перевірка гіпотези. Доведення гіпотези. Роль гіпотези в економічному і юридичному дослідженні.