Література

Гетманова А. Д. Логика: Учеб. для студентов педвузов. — М.: Высш. шк 1995. — Гл. VI—УП.

Грядовой Д.И., Малахов В.П., Шергалина В.А. Логика в предпринимательской деятельности и деловом общении. М., 1998. С.145-154.

Павлова Л. Г. Спор, дискусия, полемика. — М.: Просвещение, 1991. С. 3—36.

Поварнин О. Й. Спор о теории и практике спора // Вопросы философии. —

1990. — №3.—С. 57—134.

Петров Ю. А. Азбука логического мышления. — М.: Изд-во Моск. ун-та

1991.— С. 42—46.

Кириллов В.И., Старченко Л. А. Логика. — М.: Высш. шк. — Гл. XII.

Тофтул М. Г. Логіка: Посібник. — К.: Академія, 1999. — С. 239—249. |

Семінар № 1 (2 год.)

по темі 2.1. Поняття як форма мислення

Питання до обговорення

1. Визначення поняття. Ознаки предмета. Істотні та неістотні ознаки предмета.

2. Основні логічні способи утворення понять.

3. Зміст і обсяг поняття.

4. Класифікація понять за змістом та обсягом.

5. Зміст поняття і склад злочину.

6. Логічна сутність кримінально - правової кваліфікації злочину.

Практичні вправи.

Задача №1

У наведених нижче статтях кодексів виділіть ознаки, які становлять зміст поняття, про яке йдеться в статті:

а) “Штраф є грошове стягнення, накладене судом у випадках і межах, визначених відповідними статтями Особливої частини діючого Кодексу”.

б) “Наклеп - поширення свідомо наклепницьких вимислів, що ганьблять іншу особу”.

в) “Потерпілою визначається особа, якій злочином завдано моральну, фізичну або майнову шкоду”.

г) “Угодами визначаються дії громадян і юридичних осіб, спрямованих на визначення, зміну чи припинення громадських прав і обов`язків”.

Задача №2

Чи всі перелічені ознаки увійдуть до змісту таких понять:

а)студент - це учень; вищого навчального закладу; одержує стипендію; мешкає в гуртожитку;

б) годинник - це прилад; для вимірювання часу; має металевий корпус; має стрілки;

в) крадіжка - це таємне; викрадення предметів; скоєна вночі.

Задача №3

Які з наведених понять є одиничними, загальними та нульовими: “держава”, “обвинувачуваний”, “кримінальна справа”, “обвинувачуваний Петренко”, “Кримінальний кодекс”, “право”, “норма права”, “розбій”, “вічний двигун”, “народний капіталізм”.

Задача №4

Визначити, якими є наведені нижче поняття за змістом; конкретними чи абстрактними, позитивними чи негативними, співвідносними чи безвідносними:

а) “підозрюваний ” і “обвинувачуваний”;

б) “правомірний ” і “неправомірний”;

в) “вирок” і “покарання”;

г) “законний” і “обґрунтований”;

д) “причина” і “наслідок”.

Методичні рекомендації до виконання вправ

1. Слід мати на увазі, що без ґрунтовного знання теорії розв'я­зувати логічні задачі неможливо. Тому, перш за все, необхідно засвоїти відповідний теоретичний матеріал.

2. Щоб вказати істотні ознаки поняття, необхідно порівняти між собою цілий ряд предметів.

Порівняння показує, які ознаки необхідні і достатні для того, щоб відрізнити цей предмет від інших.

3. Щоб встановити відношення між обсягами понять А і В, необхідно поставити два запитання:

1) Чи всі А є В?

2) Чи всі В є А?

Якщо на обидва запитання дістанемо відповідь – „так”, то поняття знаходяться у відношенні рівнозначності.

Якщо на перше запитання відповідаємо „так”, а на друге – „ні”, то поняття А підпорядковуються поняттю В.

Якщо на перше запитання відповідаємо „ні”, а на друге „так”, то поняття В підпорядковується поняттю А.

Якщо на обидва запитання відповідаємо „ні”, то ці поняття не будуть мати жодного спільного елемента, тобто вони будуть несумісними.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл. ІІ.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 2

3. Краткий словарь по логике. Под. ред Д.П.Горского. С. 124, 129, 150-151

4. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 3-12, 295 – 327.

5. Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Поняття”.

6. Грядовой Д.И., Малахов В.П., Шергалина В.А. Логика в предпринимательской деятельности и деловом общении. Уч.пос.-М., „Щит-М”, 1998.- С.3-13.

Семінар №2 (2 год.)

по темі 2.3. Визначення та поділ понять

Питання до обговорення

1. Визначення поняття ( дефініція). Види визначень.

2. Побудова визначення через найближчий рід і видову відмінність.

3. Правила визначення і помилки, пов`язані з їх порушенням.

4. Визначення логічної дії поділу поняття. Види поділу.

5. Правила, яких слід дотримуватися в процесі поділу понять.

6. Значення визначення і поділу поняття в науковій і практичній діяльності.

Практичні вправи.

Задача №1. Зробіть логічний аналіз наведених нижче визначень, тобто виділіть визначуване і визначальне поняття; у визначальному понятті знайдіть рід і видову відзнаку:

а) “образа, тобто навмисне приниження честі і гідності особи, виражена у непристойній формі”;

б) “громадянською дієздатністю називається здатність громадянина своїми діями здобувати громадські права і створювати для себе громадські обов`язки”;

в) “угодами визначаються дії громадян і організацій, спрямовані на визначення, зміну чи припинення громадських прав чи обов`язків”.

г) “співучастю визначають умисну спільну участь двох чи більше осіб у скоєнні злочину”.

Задача №2. Чи правильні наступні визначення? Якщо визначення неправильне, то яке правило в ньому порушене, яка припущена помилка?

а) студент - людина, яка навчається;

б) злочин - суспільно небезпечна дія;

в) прямий доказ - такий доказ, котрий прямо установлює шуканий факт;

г)договір - юридична угода;

д) логіка - наука про умовивід.

Задача №3. У наведених прикладах знайдіть ділене поняття, члени і основу поділу:

а) за характером правил поведінки правові норми поділяються на норми як такі, що зобов’язують, забороняють і уповноважують;

б)за формою припису правові норми поділяються на категоричні, диспозитивні ( доповнюючі) і рекомендаційні;

в)присуд може бути обвинувальним і виправдувальним;

г)співучасниками злочину, поряд із виконавцями, визначаються організатори, підбурювачі і підсобники.

Задача №4. Чи правильно проведено поділ понять у прикладах:

а) власність буває державною (загальнонародною), власністю колгоспу, пайовою власністю;

б) присуди бувають обвинувальні, виправдальні і необґрунтовані;

в) докази поділяються на прямі, побічні, обвинувачувальні і довільні;

г) свідками бувають родичі, знайомі і незнайомі;

д) договори бувають відплатні, безвідплатні, односторонні і здійсненні у письмовій формі.

Задача №5. Здійсніть поділ таких понять:

— оренда, акціонерне товариство;

— біржа, ліцензія;

— логіка.

Дайте визначення понять:

акція, новація, опціон, пеня, податок, ризик, трансферт.

Методичні рекомендації до виконання вправ

1. Логічну дію обмеження можна здійснювати двома способами:

1. шляхом додавання до змісту попереднього поняття ознак, які стосуються лише частини предметів, що входять в обсяг вихідного поняття. Так, обмеженням поняття „закон” буде поняття „Закон про податкову службу України”.

2. підбиранням до родового поняття його видового. Наприклад, обмеженням поняття „закон” буде поняття „Конституція”.

3. До зменшення обсягу призводить будь-яке збільшення змісту, що відображено у так званому законі зворотного відношення: чим більший зміст поняття, тим менший його обсяг. Тому зменшувати обсяг (обмежувати) поняття можна, уточнюючи його зміст шляхом виключення ознаки, що стоїть після слова „або”. Наприклад, при переході від поняття „навмисне або випадкове убивство” до поняття „навмисне убивство” відбувається обмеження.

4. Шляхом заміни менш визначеної ознаки на більш визначену. Наприклад, поняття „людина, що добре знає право”, можна обмежити, замінивши вказану ознаку на більш конкретну – „людина, що добре знає фінансове право”.

2. Логічну операцію узагальнення поняття можна здійснювати чотирма способами, протилежними тим, що дають обмеження:

1. Відкиданням ознаки, що включена до змісту за допомогою сполучника „і”;

2. приєднанням ознаки за допомогою сполучника „або”;

3. заміною одиничного імені, що присутнє у змісті поняття на загальне ім’я (слово «деякі»);

4. заміною слова „деякі” на слово „всі” у змісті поняття.

Увага! Як і під час операції обмеження, при виконанні узагальнення необхідно слідкувати, щоб не перейти до зовсім іншого роду, наприклад, від поняття „людина” до поняття „людство”, або від поняття „факультет університету” до поняття „університет”.

Як і при обмеженні, відношення обсягів при узагальненні має вигляд концентричних кругів.

3. Правильне визначення, тобто визначення, що розкриває істотні ознаки поняття, виражається у формі речення, в якому підмет є власне означуване поняття, присудок містить перерахування істотних ознак означуючих понять.

4. Під час здійснення операції поділу слід розуміти, що ділене поняття – це родове поняття, а члени поділу – види цього роду, співпорядковані між собою.

5. Поділ поняття не треба плутати з уявним членуванням цілого на його складові. Наприклад, помилкою бути сказати: „Будинок поділяється на фундамент, стіни та дах”.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл. ІІІ.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 2.

3. Краткий словарь по логике. Под. ред Д.П.Горского. С. 124, 129-136, 150-151

4. Мельников В.Н. Логические задачи – К., Одеса – 1989. С. 31-58.

5. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 3-12, 295 – 327.

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Поняття”.

Семінар №3 (2 год.)

по темі 3.1 „Судження”

Питання до обговорення

1. Визначення судження. Судження і речення.

2. Атрибутивне судження. Судження існування та судження відношення, їх структура.

3. Види категоричних суджень за кількістю та якістю.

4. Розподіленість термінів у судженнях типу А, І, Е, О.

Практичні вправи.

Задача №1. Знайдіть суб`єкт, предикат і зв`язку в судженнях:

а) присуд - вид судового рішення;

б) справа обвинувачуваного П. буде розглянута наступного тижня;

в)обвинувачуваний не попереджується про відповідальність за подання неправдивих свідчень;

г) свідок К. є родичем потерпілого;

д) право регулює суспільні відносини.

Задача №2. Визначте кількість і якість суджень; до якого виду суджень (А,Е,І,О,) відноситься кожне:

а) ніхто із суддів не має права утримуватися від голосування;

б) будь-який договір - угода;

в) деякі договори - відплатні;

г) більшість юристів мають вищу освіту;

д) жодне вікно в будинку не було розбите.

Методичні поради до виконання вправ

Щоб знайти структуру простого судження необхідно пам’ятати, що на предикат судження завжди падає логічний наголос. Перевірити, чи вірно зрозуміле речення, чи дійсно саме таке судження виражено у ньому, можна за допомогою находження головного смислового запитання до цього речення. Питання, що здається за змістом найбільш доречним, містить в собі суб’єкт судження, а те, про запитується і що з’являється у відповіді, - предикат.

Так як судження – це думка, то вона не може існувати без матеріальної оболонки: у мові вона виражається за допомогою речення. Зустрічаються ситуації, коли одне й те ж речення передає кілька суджень (думок). Наприклад, яка саме думка виражена реченням: „Завтра мене тут не буде” – відразу сказати складно. Це речення можна тлумачити як таке, що дає відповідь на будь-яке з чотирьох наступних запитань:

1. Коли мене тут не буде?

2. Кого завтра тут не буде?

3. Де мене завтра не буде?

4. Чи буду я тут завтра?

Очевидно, ці запитання потребують різної інформації, і щоразу необхідну інформацію можна виразити наведеним реченням. Таким чином, воно може виражати чотири думки, чотири судження. Пов’язування речення з певним судженням, тобто розуміння. Відбувається завдяки контексту, а в усній мові – завдяки інтонаційному наголосу.

Слова „всі”, „жоден”, „деякі” тощо, які виражають кількісні характеристики атрибутивних висловлювань, називають кванторними словами. Правильне визначення „кількості” висловлювання має важливе значення у процесі міркування. Тому треба навчитись чітко встановлювати, яким за кількістю є те чи інше висловлювання. Візьмемо для прикладу судження „Психічний процес – реально існуючий процес” та „Психічні процеси існують і у тварин”. Перше висловлювання є загальним, так як передбачається, що будь-який (всякий) психічний процес - реально існуючий процес. Друге висловлювання – часткове судження. адже фактично в ньому стверджується про наявність у тварин деяких психічних процесів.

Необхідно розуміти також, що вираз „Деякі S ...” у часткових судженнях розуміється як „По крайній мірі деякі із S...”, а не в розумінні „Тільки деякі із S ...” Тому істинним є висловлювання „Деякі люди – злочинці” в той же час висловлювання „Тільки деякі люди – злочинці” – хибне. Тобто, висловлювання „Тільки деякі люди – злочинці” рівнозначне висловлюванню „Деякі люди – злочинці, а деякі – не-злочинці”.

Семінар № 4 (2 год.)

по темі 3.2 „Складне судження”

Питання до обговорення

1. Складне судження, його логічна характеристика.

2. Логічні сполучники та їх види.

3. Істинність та хибність складних суджень. Табличне визначення істинності складних суджень.

Практичні вправи

Задача №1. Складіть таблиці істинності для суджень:

а) успадкування здійснюється за законом і за заповітом;

б) недійсна угода, яка не відповідає вимогам законодавства;

в) майно може перебувати у власності громадянина, юридичної особи, держави;

г) присуд може бути обвинувальним або оправдальним;

д) “крадіжка скоєна повторно, або за попереднім домовленням групи осіб, або із застосуванням технічних засобів, карається ...”

е) позичання може бути на певний строк або без визначення строку.

Задача №2. Визначити вид складних суджень, записати мовою логіки висловлювань

а) недійсна угода, яка не відповідає вимогам закону;

б) за обсягом тлумачення може бути обмежувальним і поширювальним;

в) закон не має зворотної сили, якщо в ньому бракує спеціального застереження;

г) потерпілою визначається особа, якій злочином спричинена моральна, фізична чи майнова шкода;

д) рішення суду має бути законним і обґрунтованим;

є) насильство під час розбою може бути фізичним або психічним.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл. ІV.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 4.

3. Краткий словарь по логике. Под. ред Д.П.Горского. С. 124, 129-136, 150-151

4. Мельников В.Н. Логические задачи – К., Одеса – 1989. С.59-71.

5. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 3-12, 295 – 327.

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Висловлювання”.

Семінар №5 (2 год.)

по темі 5.1. Безпосередні умовиводи

Питання до обговорення

1. Умовивід та його види .

2. Порівняльна характеристика структури умовиводу, судження та поняття.

3. Логічна характеристика безпосередніх та опосередкованих умовиводів.

4. Види безпосередніх умовиводів. Особливості кожного виду.

Практичні вправи

І. Зробіть перетворення суджень:

Жоден злочин не може бути не розслідуваний.

1. Усі громадяни дієздатні.

2. Провина не злочин.

3. Будь-який суд має знайти істину у справі.

4. Деякі соціальні норми є правовими.

5. Присуд - ухвала суду.

6. Експерт не є свідком.

7. Деякі студенти не спортсмени.

ІІ. Зробіть обернення суджень:

1. Деякі свідки у справі дали неправдиві свідчення.

2. Судове рішення не може бути умовним.

3. Деякі свідки знали потерпілого.

4. Суд - орган правосуддя.

5. Усі факти повинні бути перевіреними.

ІІІ. Зробіть протиставлення предикату:

1. Усі громадяни країни правоздатні.

2. Провина не злочин.

3. Жоден факт, що має суттєве значення у справі, не може залишитися неперевіреним.

4. Деякі свідки у справі не є родичами обвинувачуваного.

Методичні рекомендації до виконання вправ

Перед виконанням вправ на перетворення судження шляхом перетворення необхідно згадати, що перетворення – це такий умовивід, у якому зміна (перетворення) якості суджень відбувається на підставі того, що істинне судження про належність суб’єкту або даного предикату Р, або поняття, що суперечить предикату (не-Р). Прикладом цього може бути наступне: судження „Петренко – податківець” еквівалентне судженню „Петренко не є не податківцем”.

Існує чотири схеми, за якими здійснюється перетворення:

1. Якщо S є Р, S не є не-Р.

2. Якщо S не є Р, то S є не-Р.

3. Якщо S є не-Р, то S не є Р.

4. Якщо S не є не-Р, то S є Р.

В умовиводах шляхом обернення у засновку виражається залежність між відношенням суб’єкта до предиката і предиката до суб’єкта, тобто залежність між категоричними (атрибутивними) судженнями однакової якості, що відрізняються розташуванням суб’єкта і предиката. При цьому те, що було предикатом, стає суб’єктом, а те, що було суб’єктом, - предикатом. У таких умовиводах встановлюються відношення, котрі можуть бути пояснені наступними прикладами:

А: Усі S є Р

І: Деякі Р є S

Усі злочинці – аморальні люди.

Деякі аморальні люди – злочинці.

Можна виділити три схеми, за якими здійснюється обернення:

1. Якщо усі S є Р, то деякі Р є S.

2. Якщо жоден S не є Р, то жоден Р не є S.

3. Якщо деякі S є Р, то деякі Р є S.

В умовиводах шляхом протиставлення предикату необхідно здійснити і перетворення, і обернення у тій чи іншій послідовності.

Література

1. Гетманова А.Д. Логика Учебник для студентов вузов. – М., 1995. – Гл. ІV.

2. Жеребкін В.Є. Логіка. Підручник для студентів юрид. навч. закладів. Розділ 4.

3. Краткий словарь по логике. Под. ред Д.П.Горского. С. 166- 168, 188-189.

4. Мельников В.Н. Логические задачи – К., Одеса – 1989. С.194-215.

5. Тофтул М.Г. Логіка. Посібник. К., 1999. С. 131-159.

6. Хоменко І.В. Логіка – юристам. Підручник. – К., 1997. Розділ „Умовивід”.

Семінар№6 (2 год.)

по темі 5.2. Простий категоричний силогізм

Питання до обговорення

1. Визначення категоричного силогізму, його логічна структура.

2. Аксіома силогізму та її розуміння.

3. Правила простого категоричного силогізму і логічні помилки пов’язані з їх порушенням.

4. Характеристика фігур силогізму.

5. Модус силогізму, його визначення.

Практичні вправи

Задача 1. Визначити структуру і модус силогізму. Перевірити правильність побудови.

“Усі громадяни країни правоздатні. Він - громадянин цієї країни. Отже, він правоздатний”.

“Угода, спрямована на обмеження правоздатності є недійсною. Ця угода обмежує правоздатність громадянина К., отже, ця угода недійсна”.

Методичні рекомендації до виконання вправ на дедуктивні умовиводи.

У практиці повсякденного мислення ми найчастіше користуємося дедуктивними умовиводами, і саме вони становлять переважну більшість логічних задач, які повинні розв'язувати студенти в процесі засвоєння курсу логіки та під час заліку. До найпоширеніших дедуктивних умовиводів належать простий категоричний, умовно-категоричний і розділово-категоричний силогізми та ентимема. |

Як показує досвід, розв'язання задач на зазначені види умовиво­дів, особливо на простий категоричний силогізм і ентимему, стано­вить для студентів чималі труднощі.

Значною мірою це пояснюється тим, що в підручниках з логіки не дається методика розв'язання задач, а спеціальних ме­тодичних розробок, у яких розглядалися б технічні прийоми аналізу силогізмів, немає. Цей розділ дещо заповнить цю прога­лину.

Слід мати на увазі, що без ґрунтовного знання теорії розв'я­зувати логічні задачі неможливо. Тому, перш за все, необхідно засвоїти відповідний теоретичний матеріал, ознайомитися з мето­дикою та опанувати технічні прийоми розв'язання задач на той чи інший вид умовиводу і лише після цього приступати до їх розв'язання.