8.3.3. Розірвання трудового договору з ініціативи власника (ст.40 кЗпП)

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника:

1. Ліквідація, реорганізація, перепрофілювання підприємства, установи, організації; скорочення чисельності або штату працівників.

2. Невідповідність працівника займаній посаді або виконуваній роботі внаслідок недостатньої кваліфікації або стану здоров’я, які перешкоджають продовженню даної роботи.

3. Систематичне невиконання працівником без поважних причин своїх обов’язків, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення.

4. Прогул (відсутність на роботі більш трьох годин протягом дня) без поважних причин.

5. Нез’явлення на роботу протягом більш як чотирьох місяців підряд внаслідок тимчасової непрацездатності.

6. Поновлення на роботі працівника, який раніше виконував цю роботу,

7. Поява на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння.

8. Вчинення за місцем роботи розкрадання (в тому числі дрібного), встановленого вироком суду, що набрав законної сили, чи постановою органу, до компетенції якого входить накладення адміністративного стягнення або застосування .

Ст. 41 КЗпП продовжує список підстав для розірвання трудового договору, викладених у ст. 40:

1. Одноразове грубе порушення трудових обов’язків керівником .

2. Винні дії працівника, який обслуговує грошові або товарні цінності, якщо при цьому до даного працівника втрачена довіра власника.

3. Вчинення працівником, який виконує виховні функції, аморального проступку, не сумісного з продовженням даної роботи.

8.4. Заробітна плата

У ст. 43 Конституції України записано: “Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення”. По цій же статті громадянам України надається право на своєчасне одержання винагороди за працю, що повинно бути захищено законом.

Заробітна плата – це винагорода , обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу (ст. 94 КЗпП, Закон України “Про оплату праці” 108/95-вр).

Оплата праці працівників визначається особистим трудовим внеском з урахуванням кінцевих результатів роботи підприємства і максимальним розміром не обмежується (ст. 94 КЗпП).

8.5. Трудова дисципліна, міри заохочення, стягнення

Ст. 139 КЗпП відкриває главу про трудову дисципліну: “Працівники зобов’язані працювати чесно і сумлінно, вчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органа, дотримувати трудової і технологічної дисципліни, вимог нормативних актів про охорону праці, дбайливо ставитися до майна власника, з яким укладено трудовий договір”. Трудовий розпорядок на підприємствах, в установах, організаціях визначається правилами внутрішнього трудового розпорядку, які затверджуються трудовими колективами за поданням власника і профспілкового комітету на основі типових правил (ст. 142 КЗпП).

До працівників, що виконують усі вимоги КЗпП, правила внутрішнього трудового розпорядку, можуть застосовуватися міри заохочення як матеріального характеру (путівки в санаторій, поліпшення житлових умов, премії, коштовні подарунки і т.п.), так і нематеріального (почесні грамоти, нагрудні значки, присвоєння почесних звань і звань кращого працівника в даній професії і т.п.), про що власник видає наказ (розпорядження) і робиться запис у трудовій книжці.

За порушення трудової дисципліни до працівника застосовується тільки одна з мір стягнення (ст. 147 КЗпП):

1) догана;

2) звільнення.

Дисциплінарне стягнення застосовується власником безпосередньо після виявлення проступку, але не пізніше одного місяця з дня його виявлення. Дисциплінарне стягнення не може бути накладене пізніше шести місяців із дня вчинення проступку (ст. 148 КЗпП).

За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано тільки одне дисциплінарне стягнення, що дійсно протягом 1 року (можливо дострокове зняття стягнення).