6.8. Цивільно-правовий захист власності

Відповідно до ст.13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, гарантує їм рівність перед законом. Право власності захищається нормами різних галузей права: кримінального, адміністративного, цивільного. Цивільно-правовий захист права власності полягає у забезпеченні власникові можливості нормально здійснювати правочинність щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Право власності захищається наступними цивільно-правовими засобами:

1. витребування майна з чужого незаконного володіння - віндикація (від лат. Vindico – захищаю, заявляю претензії, вимагаю). Власник має право витребувати своє майно в особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Судовий позов, який містить таку вимогу, має назву віндикаційний;

2. усунення перешкод у здійсненні повноважень власника. Такі перешкоди можуть виявитися, наприклад, у спорудженні будов, які обмежують доступ світла у вікна сусіднього будинку або власник не може повною мірою використовувати свою земельну ділянку, тому що проїзд до неї загороджений сусідньою будівлею. У цьому разі власник ділянки має право подати негаторний позов;

3. визнання права власності. Позов про визнання права власності близький до негаторного позову. Власник майна може пред’явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності;

4. визнання незаконним правового акта, що порушує право власності. Власник вправі пред’явити позов проти органа державної влади, органа влади Автономної Республіки Крим або органа місцевого самоврядування, якщо ними виданий правовий акт, що порушує його право власності. Власник має право вимагати відновлення стану, який існував до видання цього акту;

5. відшкодування шкоди, завданої власникові житлового будинку, земельної ділянки, у зв’язку із зниженням їх цінності.

6.9. Право інтелектуальної власності

Конституція України визначає, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений законом.

Особистими немайновими правами інтелектуальної власності є:

1. право на визнання людини творцем (автором, виконавцем, винахідником тощо) об’єкта права інтелектуальної власності;

2. право перешкоджати будь-якому посяганню на право інтелектуальної власності, здатному завдати шкоди честі чи репутації творця об’єкта права інтелектуальної власності;

3. інші особисті немайнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За загальним правилом немайнові права інтелектуальної власності не можуть відчужуватися (передаватися).

Майновими правами інтелектуальної власності є:

1. право на використання об’єкта права інтелектуальної власності;

2. виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності;

3. виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, в тому числі забороняти таке використання;

4. інші майнові права інтелектуальної власності, встановленні законом.

Майнові права можуть передаватися повністю чи частково іншій особі за договором, а також у порядку спадкування. Наприклад, художник, який написав картину, може продати чи подарувати її, але нікому не може передавати право автора на неї.

Суб’єктом права інтелектуальної власності є творець (творці) об’єкта права інтелектуальної власності.

Об’єктами права інтелектуальної власності є літературні та художні твори, наукові відкриття, винаходи, корисні моделі, промислові зразки, комп’ютерні програми, раціоналізаторські пропозиції, фірмові найменування, торгівельні марки, географічні зазначення та інші результати інтелектуальної власності.

Залежно від об’єкта права інтелектуальної власності, закон передбачає відповідні права інтелектуальної власності, зокрема:

1. авторське право. Авторське право – це сукупність майнових та особистих немайнових прав щодо творів літератури, науки, та мистецтва Авторське право виникає з моменту створення твору;

2. суміжні права. Суміжні права – це майнові та особисті немайнові права, пов’язані з виконанням твору, виробленням фонограми чи відеограми, здійсненням передачі (програми) організації мовлення та їх використанням;

3. право на наукове відкриття;

4. право на торговельну марку.

Загальні підстави та порядок набуття і реалізації права інтелектуальної власності регламентується Цивільним кодексом України та спеціальними законами, зокрема: „Про авторське право та суміжні права”, „Про охорону прав на винаходи і корисні моделі”, ін.