4.4. Метод фінансового права

Крім предмета фінансового права, важливим критерієм визначення природи галузі права, її місця в системі права виступає метод правового регулювання, під яким розуміють сукупність прийомів, способів впливу права на суспільні відносини. Кожному методу правового регулювання властиві риси, сукупністю яких і досягають зав­дань і мети правової регламентації.

Одним із основних методів фінансово-правового регулювання є імперативний метод. Імперативний метод вияв­ляється у владних приписах, наказах одним суб'єктам з боку інших, що представляють державу та органи самоврядування.

Імперативний метод фінансового права відрізняється від імперативних методів інших галузей права певною галузевою специфікою:

- він не ґрунтується на вертикальній субординації, співпідпорядкованості суб'єктів, але владні вказівки, що виходять від фінансових органів, є обов’язковими для інших суб'єктів відносин, які не перебувають в адміністративній залежності від цих органів;

- владні розпорядження виходять від органів, спеціально створених державою для фінансової діяльності;

- імперативний метод фінансового права не допускає повного підпорядкування й залежності одного суб'єкта від іншого, а стосується тільки економічного змісту фінансової норми;

- імперативний метод фінансово-правового регулювання допускає твердий ступінь імперативності на всіх рівнях законодавчого регу­лювання і не змінюється та не знижується залежно від типу за­конодавчого акта – від закону до інструкції;

- специфічний об'єкт, що регулюється за допомогою фінансо­во-правового імперативного методу, – це публічні грошові фонди.

Методи рекомендацій та погоджень. Особливістю цих методів є похідний характер від основ­ного імперативного методу в межах реалізації чи виконання влад­ного розпорядження. Вони доповнюють імперативний метод фінансово-правового регулювання і є підпорядкованими або похідними від нього. Застосування переважно імперативного методу не виключає використання рекомендацій, погоджень, наявності права вибо­ру в поведінці підпорядкованого суб'єкта, однак усі ці особливості підпорядковуються основній засаді — методу владних приписів.

4.5. Система фінансового права

Фінансовому праву властивий набір інститутів, що забезпечує всі сторони і елементи юридичного режиму руху державних коштів. Інсти­тути фінансового права передбачають цілісне регулювання тільки в межах галузі й мають спеціалізований характер стосовно ви­значеної групи правових норм.

Таким чином, галузь фінансового права містить увесь ком­плекс норм, що регулюють відносини, які складають предмет фінансового права, й забезпечують правове регулювання руху державних коштів, а кожний з інститутів фінансового права реалізує більш вузь­ку мету.

Фінансове право включає досить значну сукупність фінансо­вих норм, об'єднаних у певну систему. Цю систему розбито на визначені групи, яким притаманні специфічні особливості, логічна структура, об'єктивний склад.

Система фінансового права – це об'єктивна сукупність суспільних фінансових відносин, що виз­начає внутрішню структуру фінансового права, зміст і особливості розміщення норм, які регулюють фінансові відносини.

В системі фінансового права виділяють частини, підгалузі, інститути. Норми фінансового права, залежно від особливостей відносин, що ними регулюються, утворюють окремі структурні підрозділи. Система галузі фінансового права складається з Загальної та Особливої частини, що охоплюють кілька підсистем, інститутів, які можна виокремити в розділи.

Загальна частина акумулює інститути, що закріплюють за­гальні підходи до регулювання фінансової системи, які стосу­ються всіх норм Особливої частини. Загальна частина охоплює норми, які ніби винесено за дужки. У дужках — інститути Особливої частини, й саме до них застосовують положення За­гальної частини, але вже в конкретному випадку, обумовлено­му характером інституту. До Загальної частини належать фінан­сово-правові норми, що закріплюють основні принципи, форми й методи фінансової діяльності; поняття й функції фінансів; систему фінансових органів, їхні повноваження; правове поло­ження інших суб'єктів фінансового права; загальні положення організації фінансового контролю.

Норми Загальної частини конкретизовано в Особливій час­тині, яка складається з декількох розділів, підгалузей, що вклю­чають відповідні інститути. Регулюючи більш вузькі й однорідні за змістом фінансово-правові інститути, вони утворюють певні підгалузі й розділи.

Особливу частину становлять фінансово-правові норми, що регулюють відносини в сфері бюджетної си­стеми; державних доходів і видатків; обов'язкового державного страхування; кредитування; публічного регулювання банківсь­кої діяльності; валютного регулювання.