Тема 4. Фінансове право україни

Після знайомства з темою Ви зможете:

• визначитися з основними поняттями фінансового права;

• дістати уявлення про фінансові правовідносини в Україні та про суб`єкти фінансових правовідносин;

• поширити свої знання про основі права та обов`язки державних органів України та інших суб`єктів господарювання в сфері фінансової діяльності;

• познайомитися з системою органів фінансового контролю в Україні, компетенцією цих органів держави при здійсненні фінансового контролю.

4.1. Поняття, особливості та функції фінансів

Сутність та призначення фінансів, а також особливості їх функціонування пов'язані з функціями дер­жави, що характеризуються здійсненням розширеного суспільного виробництва та наявністю товар­но-грошових відносин. Фінанси формуються у сфері матеріального ви­робництва, отже основна маса грошових доходів згодом транс­формується, перетворюється і рухається в межах різних правових режимів, у чому й проявляється своєрідний об'єктивний двосторонній зв'язок фінансів і держави.

Завдяки фінансам держава здійснює розподіл результату державної господарської діяльності – сукупного суспільного продукту, пе­рерозподіл і доведення його складових частин до кінцевого споживача. За рахунок фінансових ресурсів уряд стимулює розвиток виробництва, підтримує об'єктивні та раціональні пропорції розвитку суспільного виробництва та розвитку держави в цілому. Саме в цьому проявляється призначення фінансів – розподіл і перерозподіл сукупного суспільного продукту в грошовій формі.

Особливості фінансів визначають наступними положеннями:

- Фінанси пов'язані з функціями держа­ви та сприяють виконанню завдань державного розвитку на конкретному етапі.

- Фінанси виступають як специфічні, однорідні відносини між державою, юридичними та фізичними особами з приводу фор­мування, розподілу та використання централізованих і децент­ралізованих грошових фондів.

- Фінанси завжди формуються та існують у сфері товарно-гро­шових відносин.

- Фінанси є засобом розподілу та перерозподілу части­ни сукупного суспільного продукту.

Виходячи з цього, фінанси можна розглядати як систему відносин, що регулюють рух держав­них коштів, і як систему понять та категорій, що встановлюються або закріплюються та вико­ристовуються законодавством, тобто як сукупність правових норм, що регулюють відносини у сфері фінансів та обумовлюють фінанси як систему правових відносин.

Головні ознаки, властивості та риси, що розкривають сутність фінансів, значною мірою проявляються в їх функціях. Функціонуючи як інструмент розподілу частини су­купного суспільного продукту, фінанси, разом з тим, контролюють роз­поділ його на частини, співвідношення цих частин, витрати фондів тощо. Саме в цьому проявляється наявність двох основних функцій фінансів: розподільчої та контролюючої.

Розподільча функція фінансів гарантує забезпечення дер­жавою суб'єктів господарювання потрібними грошовими ресурсами, підтримку суспільних пропорцій. Об'єктом регулювання при цьому вис­тупає частина сукупного суспільного продукту, що надходить державі. Суб'єкти відносин – держава, територіальні гро­мади, юридичні та фізичні особи. Під час розподілу формують і підтримують пропорції між частинами сукупного суспільного продукту, національного доходу, забезпечують розвиток суспільного виробництва, задовольняють інтереси держави, підприємств, громадян. Цю функцію держава здійснює у процесі пер­винного та вторинного розподілу національного доходу.

Розподільча функція фінансів здійснюється:

- у внутрішньогосподарській діяльності: розподіл гро­шових ресурсів проводиться безпосередньо на підприємстві (формування фондів матеріальних витрат, заробітної плати, прибутку тощо);

- у внутрішньогалузевій діяльності: розподіл коштів здійснюється у середині будь-якої галузі або між підгалузями (наприклад, роз­поділ коштів у середині найосновніших галузей матеріального виробництва або між їх підгалузями – у про­мисловості, у сільському господарстві, транспорті, зв'язку, будів­ництві тощо) ;

- у міжгалузевій діяльності: розподіл грошових ресурсів здійснюється між основ­ними галузями господарювання;

- у територіальній господарській діяльності: тобто міжтериторіальний розподіл коштів, який гарантує надходження коштів ок­ремим регіонам держави, що обумовлено адміністративно-терито­ріальним поділом держави, та забезпечує утворення місцевих бюджетів.

Контролююча функція фінансів становить єдиний механізм з розподільчою. Здійсню­ючи розподіл грошових фондів, держава водночас контролює їх розміри, співвідношення, пропорції, витрати. Завдяки контролюючій функ­ції фінансів відслідковується весь процес державного розподілу та руху грошових ресурсів. Контроль – це правова форма державного управління фінансами, яка виступає як сукупність організаційно-технічних та правових заходів, спрямованих на визначення компетентними органами ступеня відповідності фактичних напрямів використання державних коштів суб’єктами господарювання, встановленим державою правилам, нормам та нормативам їх використання, а також виявлення порушень фінансової діяльності цих суб’єктів, вживання заходів щодо їх усунення, у тому числі застосування юридичних санкцій. Контролююча функція доз­воляє компетентним органам держави прийняти потрібне рішення, здійснити корегування на проміжних етапах руху грошових фондів та уточнити або вдосконалити процес розподілу.