4. Структура та зміст курсової роботи

Правильна та логічна структура курсової роботи – це запорука успіху розкриття теми. Процес уточнення структури складний і може тривати протягом усієї роботи над дослідженням.

Структурними елементами курсової роботи є:

1. Титульна сторінка.

2. Реферат (анотація).

3. Зміст (план).

4. Основна частина

   0. Вступ.

   1. Теоретична частина.

   2. Практична частина.

   3. Висновки.

5. Список літератури.

6. Додатки.

Розглянемо кожен зі структурних елементів детальніше.

Реферат (анотація) призначений для ознайомлення з роботою в цілому. Він містить такі відомості: обсяг роботи, кількість ілюстрацій, таблиць, рисунків, схем, додатків, кількість джерел відповідно до списку літератури; стислий переказ змісту роботи, перелік ключових слів. Обсяг реферату не повинен перевищувати однієї сторінки.

Ключовим словом називається слово або стійке словосполучення з тексту курсової роботи, що несе певне смислове навантаження. Сукупність ключових слів повинна відображувати поза контекстом основний зміст наукової праці. Загальна кількість ключових слів має бути від 5 до 15. Ключові слова подають у називному відмінку, друкують у рядок, через кому.

Зміст – це остаточно відредагований план курсової роботи, що передбачає найменування розділів, основних параграфів та нумерацію сторінок.

До плану недоцільно включати більше трьох основних питань, оскільки за наявності більшої кількості питань може виникнути небезпека слабкого розкриття деяких із цих проблем, тобто робота матиме поверхневий, фрагментарний характер і відповідно отримає нижчу оцінку. Пункти плану повинні бути розташовані в чіткій логічній послідовності, відображувати рух пізнання від абстрактного до конкретного, від загального до окремого, деталізованого, поодинокого, від простого до складного. Необхідно намагатися зробити так, щоб усі питання плану становили єдину структурно-логічну систему, у якій кожний наступний пункт розвиває та доповнює попередні.

Робота програє, якщо одні пункти плану передбачатимуть розкриття вузлових проблем теми, а інші присвячуватимуться незначним, другорядним проблемам, які мають надто малий вплив на розвиток дослідження чи виступають поверхневим наслідком його та не зможуть слугувати основою для певних висновків. До того ж, формулювання питань плану не повинні дублювати назву теми.

У вступі студент обґрунтовує актуальність досліджуваної теми, з’ясовує ступінь її розроблення в лінгвістичній літературі, визначає мету та завдання, об’єкт та предмет дослідження, указує на методологічну основу роботи. Рекомендований обсяг вступу – 1-2 сторінки.

Актуальність роботи для розвитку відповідної галузі науки чи виробництва обґрунтовують шляхом критичного аналізу та порівняння з відомими розв'язаннями проблеми. Висвітлення актуальності не повинно бути багатослівним. Досить кількома реченнями висловити головне – сутність проблеми або наукового завдання.

Після обґрунтування актуальності слід розглянути ступінь наукової вивченості проблеми. У цій частині вступу необхідно продемонструвати, що студент добре освоївся в темі та оволодів методами наукової роботи з текстами та бібліографічним матеріалом, може вірно оцінити внесок науковців у розв’язання досліджуваної проблеми.

Мета дослідження – це авторська стратегія в одержанні нових знань про об’єкт та предмет дослідження. Формулювання мети спрямоване на кінцевий результат, який має одержати дослідник у науковій діяльності. Не слід формулювати мету як «Дослідження...», «Вивчення...», тому що ці слова вказують на засіб досягнення мети, а не на саму мету.

Завдання дослідження – конкретизація загальної мети з урахуванням предмета дослідження. Виділяють завдання, зорієнтовані на:

• визначення етапів наукового пошуку;

• виявлення найсуттєвіших ознак об’єкта дослідження;

• визначення внутрішньої структури об’єкта;

• обґрунтування системи засобів, необхідних для розв’язання наукової проблеми;

• усебічне вивчення практики вирішення досліджуваної проблеми, причин, недоліків і труднощів у її розв’язанні;

• експериментальну перевірку пропонованої системи засобів, необхідних для розв’язання наукової проблеми;

• розробку рекомендацій щодо практики використання результатів дослідження.

Об’єкт дослідження – частина об’єктивної реальності, яка на певному етапі стає предметом теоретичного чи практичного вивчення. Іншими словами, об’єкт дослідження – це процес або явище, що породжує проблемну ситуацію.

Предмет дослідження міститься в межах об'єкта. Предметом дослідження можуть бути зміст, форми, методи організації та проведення певного процесу.

Важливою вимогою є відповідність предмета об’єкту дослідження. Предмет – більш вузьке поняття, ніж об’єкт, він – частина, елемент об’єкта. Якщо об’єктом виступає процес навчання, то предметом можуть бути методи, форми, зміст, умови тощо.

При визначенні об’єкта та предмета дослідження студенти часто допускають помилки такого плану:

• неточність у визначенні об’єкта чи предмета;

• змішування, паралелізм і дублювання об’єкта та предмета дослідження.

В об'єкті виділяють ту його частину, що є предметом дослідження. Саме на нього спрямована основна увага дослідника, оскільки предмет дослідження визначає тему (назву) курсової роботи.

У методах дослідження студент подає перелік використаних методів дослідження для досягнення поставленої в роботі мети. Перераховувати їх треба не відірвано від змісту роботи, а коротко та змістовно визначаючи, що саме досліджувалося тим чи іншим методом. Це дасть змогу пересвідчитися в логічності та прийнятності вибору зазначених методів.

В основній частині рукопису слід розглянути накреслені завдання дослідження, проаналізувати одержані результати. Основний зміст може складатися з теоретичної та практичної частин. Теоретична частина роботи повинна містити критичний огляд наукової літератури з обраної теми, аналіз різних поглядів на предмет дослідження, огляд невирішених аспектів проблеми. У практичній частині подають опис одержаних результатів. Необхідно звернути увагу на стиль викладу наукового матеріалу, якому притаманні:

• послідовність;

• логічність;

• взаємозв’язок теоретичних положень;

• точність формулювань;

• визначення понять;

• певна система та класифікація об’єктів дослідження.

У кожному розділі повинна бути завершеність змісту, головна ідея, а також тези, підтверджені думками різних авторів, результатами практичного досвіду. Думки мають бути пов’язані між собою логічно. До кожного розділу роботи необхідно зробити висновки, а після закінчення роботи – загальні висновки до всієї роботи в цілому.

У висновках до всієї курсової роботи слід чітко сформулювати основні підсумки щодо досліджуваних проблем теми. При цьому висновки повинні бути короткими, органічно випливати зі змісту роботи, а не зачіпати ті аспекти, які не розкривались автором. Якщо цього не дотримуватися, то закінчення буде мати штучний вигляд, механічно додаватиметься до курсової роботи й помітно знизить її якість. Коли ж у вступі чітко визначені мета та завдання, коли в основній частині ґрунтовно розкрито обрану проблему, а в закінченні чітко сформульовані основні висновки, що витікають із тексту, то робота вийде цілісною. Обсяг висновків – 2 сторінки.

До списку літератури включають усі публікації вітчизняних і зарубіжних авторів, на які є посилання в роботі. При складанні списку використаних джерел необхідно додержувати вимог державного стандарту: кожний бібліографічний запис слід починати з нового рядка з порядковою нумерацією; літературу розташовувати в алфавітному порядку авторів та назв праць, спочатку видання українською (російською) мовою, потім – іноземною; усі джерела необхідно вказувати тією мовою, якою вони видані.

До додатків за необхідності доцільно включати допоміжний матеріал: таблиці допоміжних цифрових даних; розрахунки економічного ефекту; ілюстрації тощо.