5.6. Система запобігання пожежам

Система протипожежного захисту - це сукупність організаційних заходів і технічних засобів, спрямованих на запобігання дії на людей небезпечних факторів пожежі і обмеження збитку від нього.

Небезпечний фактор пожежі - фактор, дія якого призводить до травми, отруєння або загибелі людини, а також до матеріального збитку. -

Можливість виникнення пожежі на виробництві (в побуті) оцінюється його ймовірністю, яка залежить від можливості виник­нення умов, необхідних і достатніх для виникнення загоряння.

Збиток від пожежі оцінюють жертвами пожежі і матеріальними втратами, безпосередньо пов'язаними з пожежею.

Пожежна безпека об'єкта - стан об'єкта, при якому з регламентованою ймовірністю виключається можливість виникнення і розвитку пожежі та дії на людей небезпечних факторів пожежі, а також забезпечується захист матеріальних цінностей.

Пожежна профілактика — це комплекс організаційних і технічних заходів, спрямованих на гарантування безпеки людей, запобігання пожежі, обмеження її поширення, а також створення умов для успішного гасіння пожежі. Організаційні і технічні заходи запобігання виникненню пожежі повинні розроблятися в суворій відповідності до вимог правил пожежної безпеки.

Правила пожежної безпеки - це комплекс положень, що встановлюють порядок дотримання вимог і норм пожежної безпеки при будівництві і експлуатації об'єкта (ГОСТ 12.1.033—81).

У процесі розробки профілактичних заходів запобігання пожежам враховують протипожежний стан об'єкта.

Протипожежний стан об'єкта характеризується кількістю пожеж і збитком від них, числом загорянь, а також травм, отруєнь і загиблих людей, рівнем реалізації вимог пожежної безпеки, рівнем боєготовності пожежних підрозділів, а також протипожежної агітації і пропаганди (ГОСТ 12.1.033—81).

5.6.1. Вимоги пожежної безпеки до генеральних планів сільськогосподарських підприємств

При складанні генеральних планів сільськогосподарським підприємств питання пожежної безпеки вирішують одночасно з пи­танням виробничої санітарії, технологічної послідовності виробни­цтва і економічної доцільності.

Відповідно до вимог пожежної безпеки генеральні плани сіль­ськогосподарських (та інших) підприємств повинні: забезпечувати необхідну безпечну відстань від меж підприємства до сусіднього підприємства (об'єкта), населеного пункту, магістральних залізниць, трубопроводів і водних шляхів; передбачати правильний вибір зон для окремих будівель і споруд залежно від їх призначення та інших ознак; задовольняти вимогам щодо вибору необхідних протипожежних розривів між будівлями і спорудами.

В окремих випадках відстань між підприємством або окремим виробництвом (ремонтна майстерня, пункт ТО, ферма тощо) і на­селеним пунктом (магістраллю певного значення) визначається розмірами санітарно-захисних зон, які, як правило, за своїми роз­мірами перевищують розміри протипожежних розривів.

Протипожежним розривом називають відстань між об'єктами, яка запобігає поширенню пожежі від об'єкта, що горить, на інші внаслідок перекидання вогню або дії променевої теплоти.

При плануванні сільськогосподарських підприємств і населених пунктів приймають відстані між спорудами і будівлями, встановлені СНІП 11-91-16 (таблиця 5.2).

Підвищена здатність продукції рослинництва (сіно, солома, льон та інші) загорятись і при горінні створювати інтенсивні потоки променевої теплоти вимагає встановлення між складами зберігання такої продукції і будівлями більших протипожежних розривів (табл.

5.3). При зберіганні таких матеріалів під навісами відстань відповідно зменшують у 2 рази.

Відстань від складів відкритого зберігання

сільськогосподарської продукції до будівель із виробництвами категорій А і Б необхідно збільшити на 25%.

Залежно від ступеня вогнестійкості житлових і громадських будівель віддаль від них повинна становити: для складу кам'яного вугілля - 6-15 м; фрезерного торфу - 18-36, грудкового торфу - 12-24, дров і лісоматеріалів - 12-30; сіна, соломи, льону, конопель, необмолоченої хлібної маси - 30-50; легкозаймистих рідин - 18-36; горючих рідин - 18-36; відкритих майданчиків для зберігання сільськогосподарської техніки - 15-20 м.

До усіх будівель і споруд має бути вільний під'їзд пожежних автомобілів по всій їх довжині з одного боку, якщо ширина будівлі до 18 м, і з двох, якщо ширина будівлі понад 18 м. Під'їзні дороги повинні мати ширину 6 м, а віддаль від основної дороги до будівель -не більш як 25 м.

До об'єктів, що є джерелами води для пожежних технічних засобів, а також навколо них, повинні бути дороги або спеціальні майданчики з твердим покриттям для розворотів пожежної техніки.

На фермах, комплексах, пунктах переробки сільськогосподар­ської продукції дороги мають бути кільцевими, а тупикові під'їзди закінчуватися кільцями радіусом не менш як 10 м або майданчиком розміром 12x12 м для розвороту пожежних автомобілів. Внутрішньогосподарські дороги, в'їзди і під'їзди взимку необхідно очищати від снігу і постійно утримувати в справному стані.

На території населеного пункту і господарства обладнують пожежні депо для виробництв категорії А, Б і В з радіусом обслу-

говування 2 км, для Г і Д - 4 км.

Населені пункти чисельністю понад 5000 чоловік повинні забезпечуватися пожежним автомобілем. У населених пунктах мен­шої чисельності населення допускається мати пожежну помпу і пристосовану для гасіння пожеж сільськогосподарську техніку.

Гаражі, навіси для зберігання сільськогосподарської техніки, майстерні і пункти технічного обслуговування розміщують на окремих майданчиках із ступенями вогнестійкості: при зберіганні більш як 100 автомобілів II, від 50 до 100 - III, від 21 до 50 - IV, 20 і менше - V.

Сільськогосподарські машини розміщують так, щоб була мож­ливість їх евакуації на випадок пожежі.