3. Гранулометричний склад ґрунту.

Гранулометричний склад, тобто співвідношення в ґрунті механічних елементів різних роз­мірів (гранулометричних фракцій), впливає практично на всі його властивості.

Найбільш активна частина ґрунту — гранулометрична фрак­ція < 0,001 мм, збагачена гумусом, елементами зольного і азотно­го живлення рослин, відіграє основну функцію в формуванні поглинальної здатності і структуроутворенні. Ця фракція різко відрізняється від інших перевагою глинистих мінералів над пер­винними, з яких в основному зустрічається кварц.

Оптимальне поєднання глинистих мінералів з певною часткою монтморілонітових з достатнім вмістом гумусу, сполук заліза, кальцію, сприятливий склад обмінних основ створюють переду­мови для формування водостійкої структури. Проте ефект може бути протилежним при розвитку відновлюваних процесів внаслі­док перезволоження, при насиченні ґрунтового поглинального комплексу воднем, натрієм, при малих кількостях гумусу і висо­кому вмісту монтморілонітових мінералів.

Мілкопилова фракція (0,005—0,001 мм) близька до попере­дньої фракції за вмістом гумусу, складається з вторинних і пер­винних матеріалів, здатна до коагуляції і структуроутворення, але в значно меншій мірі, ніж мулиста фракція. Надлишок неагрегатованого мілкого пилу сприяє ущільненню ґрунту, збільшен­ня набухання і осідання, погіршенню водопроникності та утво­ренню тріщин.

Фракція середнього пилу (0,01—0,005 мм) не здатна до коагу­лювання і структуроутворення, але внаслідок підвищеного вмісту слюди, яка надає їй пластичності, зв'язності, утримує вологу, ха­рактеризується слабкою водопроникливістю.

Фракція великого пилу (0,05—0,01 мм) за мінералогічним складом наближається до піщаної, має невисоку вологоємність, мало набухає.

Ґрунти, збагачені фракціями великого і середнього пилу, легко розпилюються, здатні до ущільнення.

Піщана фракція (1—0,05 мм) містить в основному кварцові та польові шпати, які мають високу водопроникність з дуже ни­зькою поглинальною здатністю. Для польових культур придатні піски з вологоємністю не менше 10 %, для лісових — не менше 3—5 %.

Співвідношення цих фракцій покладено в основну класифіка­ції ґрунтів за гранулометричним складом, розробленої М.О.Качинським. Ця класифікація створена з посиланням на генезис ґрунтів з урахуванням того, що один і той самий вміст фізичної глини (частки < 0,01 мм) по-різному впливає на властивості підзо­листих, чорноземних, ґрунтів, для яких подані різні шкали. Згід­но з ними, наприклад, при вмісту фізичної глини 55 % підзолис­тий ґрунт відносять до легкосуглинних, чорноземні — до важкосуглинних.

Класифікація ґрунтів за гранулометричним складом основу­ється виключно на відносному вмісті в ґрунті механічних фрак­цій (табл. 5).

За цією шкалою за основу взяті дев'ять основних різновидно­стей ґрунтів за гранулометричним складом — від рихлопіщаних до важкоглинистих з додатковим виділенням різновидностей нижчих рангів по одній переважаючій фракції: піщаній (1,0-0,05 мм), крупнопилуватій (0,05—0,01 мм), пилуватій (0,01—0,001 мм) та муловатій (менше 0,001 мм). ся більш високою продуктивною здатністю і міцніше закріплю­ють утворені гумусові речовини. Тому важкі грунти завжди бі­льше гумусовані в порівнянні з легкими. Наприклад, типові чор­ноземи важкосуглинні містять 7—9 % гумусу, легкосуглинні — 4—5 %, а супіщані — 2,5—3 %.

Більш низька поглинальна здатність легких ґрунтів обумов­лює понижену їх буферність і відповідно різке підвищення кон­центрації ґрунтового розчину, більш швидке їх підкислення під впливом фізіологічно кислих добрив.

Порівнюючи багаторічні дані по гранулометричному складу ґрунтів і врожайності зернових культур у зональному плані, М. О. Качинський розробив десятибальну систему оцінки основ­них типів і підтипів ґрунтів (табл. 6). Найбільш високим боніте­том серед підзолистих ґрунтів характеризуються легкосуглинні різновидності, досить близькі до них супіщані в перезволожених і холодних районах. Ці категорії більш теплі, краще прогрівають­ся, більш водопроникні, достигають раніше, ніж глинисті і важ­косуглинні, легше обробляються. З сірих лісових вищу оцінку одержують важкосуглинні ґрунти, з чорноземів — глинисті різ­новидності, найбільш гумусовані і оструктурені, та з доброю агрегатністю.