Н.Хомський - представник і основоположник постмодернізму й постструктуралізму в мовознавстві

Хомський Ноам (нар. 1928) - американський лінгвіст, основоположник трансформаційної, чи генеративної граматики, а разом з Дж. Міллером (нар. 1920) - психолінгвістики, зокрема когнітивної лінгвістики. Лінгвістом учений став, продовживши традиції батька, Після .закінчення школи й університет)- він захищає в 1955 р. в Пенсильванському університеті дисертацію на тему "Трансформаційний аналіз", у якій була фактично сформульована його .концепція. Після здобуття вченого ступеня починає викладати в Массачусетському технологічному університеті, стає автором численних ігублікацій, викладає основи граматичної теорії, зокрема обґрунтовує поняття синтаксичної структури, аспекти теорії трансформаційної граматики, сутність картезіанської лінгвістики, питання про співвідношення мови й мислення, логічну структуру лінгвістичної теорії; Інтегруючи психологію, лінгвістику й комп'ютерологію, започатковує когнітивну лінгвістику.

Концепція його постає такою. Нормальне володіння мовою означає здатність не лише одразу розуміти необмежену кількість абсолютно нових фраз, але й можливість ідентифікувати ненормативні фрази. Саме нічим не обмежене утворення фраз, що будується на основі обмеженої кількості правил і елементів, стає бсновним предметом генеративіста-лінгвіста Н.Хомського. Людині притаманнівроджені механізми оволодіння мовою, лінгвістичні

172

схеми чи структури, що функціонують у стані невиражених форм, відображаючи універсали, тобто характеристики, що реконструюються в більшості мов. Таким чином, різноманітність поверхневих вербальних структур-виразів базується на глибинних універсальних структурах. У данному випадку стає очевидним використання принципів картезіанської лінгвістики. Адже Декарт наголошував на творчих потенціях мови, на наявності вроджених сутностей, що не можна пояснити на основі чуттєвого досвіду. Як бачимо, Хомський, загаречуючи емпіризм, звернувся до ідеї про раціональний розум. Отже. під впливом учення Декарта про творчий характер мови учений створює теорію вроджених структур,

зосереджуючись на аналізі утворення суб'єктом фраз."

Час дав значною мірою виявити, що в теорії Н.Хомського сприймається наукою, а що заперечується. У цілому ж вона відіграє важливу роль, зумовивши сучасну постановку й розробку цілого ряду найважливіших проблем у мовознавстві й психології, заперечуючи абсолютизацію емпіризму. Навіть за умови виявлення в концепції Н;Хомського незрозумілого й помилкового, вона дала змогу зробити ряд цікавих висновків, що пояснюють творчу активність людини.

Література

1. Андреев Н.Д. Квазилингвистика Хомского. О причинах неудачи порождающих грамматик // Вопр. языкознания. -1976. -№ 5.-С. 58-73.

2. Звегинцев В.А. Язик и обшественньш опьгг (к методологии генеративной лингвистики) // Ленинизм и теоретические проблеми языкознания. - М: Наука, 1970. - С. 281 - 306.

3. Солнцев В.М. Относнтельно концепции «глубинной структури)) (предложения) // Вопр. язьжознания. - 1976. -№ 5.

4. Якушкин И.Г. Ноам Хомский и философия грамматики // Научные доклады высшей школи. Философские науки. -

1979.- №6. 5. Хомский Н. Языки и проблеми языкознания //' Вестник МГУ.

У Филология. - 3.995. - № 4.

173