Генеративна лінгвістика

Генеративна лінгвістика (від лат. Generativus "породжуючий", "народжуючий") - формалістичний напрямок у мовознавстві, що виник на основі вчення Н/Хомського у 50 - 60-х роках XX" ст. Він дає можливість описати, систему мови у вигляді формальних моделей певного типу. Моделі базуються на трансформаційній породжуючій граматиці. Теорія виникла в США, заперечуючи дескриптивну лінгвістику і прийом .аналізу за безпосередніми складниками. Вона набула світового значення. Вчення її грунтується на кількох протиставленнях, зокрема розрізняється знання мови (компетенція) і використання мови в мовній діяльності. Граматика описує, найперше, знання мови. У цій граматиці виділяють синтаксичний, семантичний і фонологічний компоненти. Основний - синтаксичний, а другий та третій - його інтерпретатори. Відповідно у породжуючу граматику вводяться глибинний та поверхневий рівні. Синтаксис дає змогу- відтворити всі глибинні й поверхневі структури, виявити між ними відповідності. У синтаксисі розрізняють базовий та трансформаційний субкомпоненти. База - система елементарних правил, близьких для різних мов, що дає змогу виявити обмежену кількість глибинних структур, прототипів ймовірних речень. Виділяються іменна й дієслівна групи. У подальшому названі групи як символи, у свою чергу, розкладаються на компоненти. Кожному символ}' відповідає певне правило бази. У правій частині правила вказується можливий розклад символу. У лівій подається сам символ. Відповідно розрізняють як нетермальні так і термальні (кінцеві, далі нерозкладні) символи. Термальними постають назви частин мови. Правила використовуються рекурсивно, бо ланцюг розкладу діє за умови реалізації попереднього правила. Процес завершується побудовою ланцюга термальних символів з їх структурною характеристикою. Одержана таким чином структура інтерпретується семантичним компонентом, тобто всі термальні символи лексикалізуються відповідно з обмеженнями у сполучуваності, що зберігаються в словникових статтях лексикону породжуючих граматик.

Трансформаційний субкомпонент породжує поверхневу структуру речення з одержаних унаслідок діяння базових правил. Якщо глибинна структура складається з системи вставлених одного в одне речень, то трансформаційні правила, застосовуються циклічно, починаючи з таких, від яких вже немає підрядних.

169

Серед трансформацій у формальному аспекті розрізняють додавання, опускання (стирання), перестановку й заміну символів. В аспекті змісту трансформації виявляють регулярні відповідності між

антонімічними реченнями. Відомо біля двадцяти основних трансформацій - процесів, які даіоть змогу одержати основні типи синтаксичних конструкцій різких мов. Після трансформаційного компонента спрацьовує фонологічний компонент, що забезпечує фонетичну інтерпретацію речення. На його виході речення перетворюється в ланцюг фонетичних символів.

Формально в загальному вигляді правила трансформаційної породжуючої граматики набувають вигляду: А = >2 / X -У, тобто стають правилами підстановки, що вказують на те, що символ А перетворюється у ланцюг символів 2, коли перебуває в оточенні X зліва та V справа. Загальна побудова цієї граматики постає у вигляді схеми (див. у підручнику).

170

Найбільшого поширення генеративна лінгвістика набула в США та в Європі у 604 роки XX ст. У цей період були підвищені вимоги до експлїірггності лінгвістичного опису, представленого у вигляді зчисяення. Генеративна лінгвістика спрямувала увагу вчених на об'єкти синтаксису, що були раніше поза увагою дослідників, бо вони визначилися опосередковано. Генеративна лінгвістика сприяла виробленню апарату опису синтаксису, який використовувався в морфології. Саме вона запровадила в лінгвістиці техніку формалізації' опису, полегшуючи процеси автоматизації мовних процесів за допомогою ЕОМ. » Однак після виходу "Аспектов теории синтаксиса" Н.Хомського, що підсумовували етап становлення теорії генеративної лінгвістики, сформувались у самій генеративній лінгвістиці визначились опозиційні напрямки у вигляді породжуючої семантики, граматики відмінювання. У 70-і роки вплив генеративної лінгвістики послаблюється, виявляються її недоліки й слабкості, зокрема апріорність виділення початкових одиниць і правил базового компонента, не орієнтованість на моделювання мовної діяльності, недооцінка ролі семантичного компонента і прагматичних факторів.

У 80-і роки ідеї генеративної лінгвістики розвиваються Н.Хомським та його учнями у вигляді "розширеної стандартної теорії" та "переглянутої розширеної стандартної теорії". Але й вони не долали уже згадуваних недоліків. Та все ж генеративна лінгвістика збагатила сучасне мовознавство в цілому ряді моментів. Безперечно, що термінологічний апарат трансформаційної породжуючої граматики увійшов у науковий обіг мовознавців, далеких від цього напрямку. Так, тепер звично використовуються в лінгвістиці поняття глибинної й поверхневої структур, трансформації тощо. Отже, ідеться про напрямок сучасного мовознавства, що використовує формалізовані прийоми описового методу.

Література

1. Громова Н.В. Генеративная лингвистика // Лингвистический энциклопедический словарь. - М.: Сов. энцикл., 1990. - С. 98 - 99.

2. Демьянков В.З. Доминирующие лингвистические теории (Генеративная лингвистика) // Язык и наука конца 20 века / Под ред. Ю.С.Степанова. - М„ 1995. - С. 245 - 254.

3. Кибрик А.Е. Генеративная лингвистика. // Лингвистический

171

энциклопедический словарь. -М.: Сов. знцикл., 1990. - С. 98 - 99.

4. Конев В.А. Инкорпорирующие комплекси и глубинньїе структури // Вопросы грамматической асимметрии. -Ташкент, 1989. - С. 22 - 25.

5. Падучева Е.В. Проблеми порождающей грамматики и семантики // Реферативний сборник. - М., 1979.

6. Сильницкий Г.Г., Славин А.В. Проблема соотношения язика и мышления и «порождающая» модель языка // Вопр. философии. - 1990. - № 7.

7. Трансформационно-генератнвная грамматика в свете современной научной критики. - М., 1980.