63. Розкрийте історичні умови виникнення, сутність, етапи та основні риси маржиналізму.

Маржиналізм — сформована в 1870-ті роки економічна течія, відповідно до якої мінова вартість будь-якого блага визначається корисністю останньої наявної одиниці цього блага (граничною корисністю).

Виникнення теорії, що бере за основу цінності не витрати праці, а корисність, трактується як «маржинальна революція». Маржиналізм як самостійна течія економічної думки сформувався в другій половині ХІХ ст., що було викликано об’єктивними факторами.

Маржиналісти доводили необхідність загальних закономірностей економічного життя, першорядність абстрактно-логічного методу наукового аналізу поза залежністю від національної специфіки.

Маржиналістами застосовувався метод граничного. Цей метод використовувався згодом при побудові інших концепцій маржиналізму: теорії загальної рівноваги, розподілу, витрат виробництва тощо.

Для маржиналістської школи характерний, по суті, відхід від ідеологізації економічного аналізу, спроба обмежитися об’єктом «чистого прибутку», без домішки соціальних або конкретно-економічних дисциплін, пов’язаних з ідеологією. Маржиналісти відмовилися навіть від самого терміна «політична економія», віддаючи перевагу нейтральному поняттю «економікс».

В історії економічних учень виділяють два етапи маржинальної революції.

- Перший етап (70—80-ті рр. ХІХ ст.) — започаткування «суб’єктивного напряму» в політичній економії та теорії граничної корисності як основи цінності. Праці: «Теорія політичної економії» В. С. Джевонса, «Основи учення про народне господарство» К. Менгера, «Елементи чистої політичної економії» Л. Вальраса. Даний етап характеризувався суб’єктивним напрямом у політичній економії.

- Другий етап (90-ті роки XIX ст.) — започаткування неокласичного напряму економічної думки на основі відмови від суб’єктивно-психологічного підходу та поєднання маржиналізму з функціональним мікроекономічним аналізом. Основні ідеї цього етапу маржинальної революції знайшли відображення у творах А. Маршалла, Д. Б. Кларка, В. Парето та ін.

Школи: австрійська, кембриджська, лозаннська, американська, математична.

Маржиналізму притаманна нова методологія, основними ознаками якої є такі:

- предмет дослідження : споживання

- пробують моделювати розвиток

- моделюють не загальну економіку, а загальну віху

- еластичність попиту (розробив Курно)

- закон Госена.

• принцип раціональної поведінки людини на основі власних, суб’єктивних уявлень про переваги у потребах;

• позаісторичний підхід — предмет дослідження однаковий і вічний для будь-яких суспільств (раціональний розподіл обмежених ресурсів);

• корисність блага може оцінити лише споживач; нове розуміння цінності;

64. Охарактеризуйте внесок А. Маршалла в економічну науку та вплив його праць на формування сучасної економічної теорії. У 90-х роках XIX ст. в Англії сформувалася так звана кембріджська економічна школа, засновником якої був Альфред Маршалл. Ця школа започаткувала новий напрям в екон теорії, так званий неокласичний.У своїх працях, особливо у відомій книжці «Принципи політичної економії», він намагався  розробити універсальну екон концепцію, об'єднавши різні екон теорії. А. Маршалл запропонував замість поняття «політична економія» поняття «економікс» і дав власне визначення цієї науки: політична економія, або економікс, — це наука, що вивчає людство в його повсякденному житті; вона розглядає ту частину індивідуальних або суспільних дій, котра «якнайтісніше зв'язана з придбанням і споживанням матеріальних атрибутів добробуту». У центрі наукових пошуків Маршалла — ціна продукту. А. Маршалл одним із перших зв'язав із ціною товару еластичність попиту на нього. Сказав, що попит залежить від ціни. У контексті співвідношення ціни й корисності він виводить поняття споживчого надлишку, під яким розуміє додаткову суму до сплачуваної ціни, яку він (споживач) згоден виплатити замість того, щоб відмовитися від речі. На фактори виробництва також впливає ціна. Ввів четвертий фактор виробництва – підприємницький хист. Виділяє 3 періоди рівноваги: 3-5 днів – короткостроковий (на попит впливає лише споживач), 1 рік – середньостроковий; 3-5 років – довгостроковий (на попит вплив. майбутня робоча сила і НТП) . Закон заміщення - виробники завжди, коли це можливо, замінятимуть дорогі фактори й методи виробництва дешевшими. Тому міра можливого заміщення фактора визначає його еластичність.

Теорія розподілу: кожний із факторів виробництва також підлягають дії попиту і пропозиції.

Отже, він об’єднав трудову теорію вартості і теорію граничної корисності, сказав, що, щоб благо створити, його треба купити.