39.Охарактеризуйте економічні погляди в. Петті та п. Буагільбера.

За загальноприйнятою оцінкою, класична політична економія була започаткована у кінці XVII – на поч ХVIII ст. В. Петті в Англії та П. Буагільбером у Франції. Теоретико-методологічні особливості становлення та розвитку класичної політичної економії у Франції знайшли відображення у працях групи французьких учених другої половини XVIII ст., які утворили першу наукову школу економічної думки – школу фізіократів (природовладдя). Як виразники інтересів класу капіталістів, що саме формувався, представники класичної політичної економії гостро критикували паразитичний спосіб життя феодалів, піддали ревізії хибні погляди меркантилістів, які відображали інтереси торгового капіталу, гальмували розвиток виробництва. Класики політичної економії предметом дослідження вважали не сферу обігу, а виробництво.

В.Петті започаткував новий напрям економічної науки – класичну політичну економію. Петті вважають засновником трудової теорії вартості.Петті висловив відміну від меркантилістської думки, що багатство утворюють не тільки дорогоцінні метали та камені, включаючи гроші, але й землі, будівлі. Товари. Він висловив переконання, що праця є батьком і активним принципом багатства, а земля – його матірю. Одним з перших В. Петті висловив ідею про наявність в економіці об’єктивних, пізнавальних закономірностей. Досліджуючи заробітну плату, В. Петті зрозумів, що робітник не отримує всієї величини створеної ним вартості. Різницю між створеною вартістю і заробітною платою вчений називав рентою (а не додатковою вартістю) і вказував на обернено пропорційну залежність між цими величинами. Отже, рента охоплює весь прибуток, весь надлишок над витратами виробництва, хоча насправді рента є лише однією з конкретних форм додаткової вартості. Величину заробітної плати В. Петті визначав як "природну ціну праці", а її рівень — як мінімум, що забезпечує існування найманого працівника і членів його сім'ї.

П. Буагільбер був родоначальником класичної політичної економії у Франції.– ідеї природного порядку, невтручання держави в господарську діяльність, природної ціни і ринкового саморегулювання. У кількох книгах він виклав систему реформ буржуазно-демократичного характеру, які пропонувалися як шляхи подоланняинегативних явищ в економіці.

40. З’ясуйте суть і значення демократичної та освітньої революції для ринкових перетворень в країнах Європейської цивілізації.

У другій половині ХVІІ — першій половині ХІХ ст. у країнах Європейської цивілізації відбулися суттєві зміни у політичній, духовно-культурній, господарській та соціальній сферах суспільного життя,що проявилося у процесі демократичних, промислових і освітніх революцій. Основою цих змін стало утвердження приватної власності, що спричинило виникнення нових відносин у суспільстві та формування ринкового господарства. Виник такий духовний та інтелектуальний напрям як Просвітництво.

Демократичні революції були направлені на зміну існуючої системи влади і передбачали: участь народу у політичній системі суспільства (становлення демократичних засад);створення незалежних гілок влади;формування громадянського суспільства; особисте звільнення людей, ліквідацію привілеїв і,як наслідок, розвиток приватної власності;створення умов для господарської діяльності незалежних індивідів; формування національних держав на основі раніше створених централізованих монархій. Класичним варіантом буржуазно-демократичної революції вважається Велика французька революція 1789 р., яка задекларувала свободу і рівність усіх громадян держави. Ідеологом революції у Фр. став Ж.-Ж Руссо. Під час буржуазно-демократичної революції в Англії1640—1659 рр. було встановлено конституційну монархію, яка офіційно допустила до влади представників буржуазії та середнього класу. Ця революція мала поміркований характер. Головною метою німецької буржуазно-демократичної революції 1848 р. було перетворення Німецького союзу у конституційну федеративну монархію, лібералізація економіки та захист інтересів нижчих верств населення. На відміну від держав Західної Європи буржуазно-демократична революція в США проходила у два етапи. Перший був пов’язаний з війною за незалежність (1775—1783 рр.). Другий етап припав на громадянську війну 1861—1865 рр., коли було скасовано рабство на Півдні та створені однакові умови розвитку всіх штатів Америки.

У політичній та соціальній сферах демокр револ відкрили можливості, а промислова революція зумовила необхідність у здійсненні першої освітньої революції(кХVІІІ-серХІХ ст)Її суть полягає у переході від майже суцільної безграмотності до масової початкової освіти, виникнення й розвитку професійної та вищої професійної освіти, поширення знань серед широких верств населення. Освіта вплинула на всі підсистеми суспільства: підвищила рівень культури суспільства, стала однією з причин виникнення середнього класу, дала поштовх до стрімкого розвитку науки і техніки.

Отже,нова соціальна структура суспільства та нові принципи побудови влади,взаємовідносини між громадянами і державою стали однією з основних умов становлення та подальшого розвитку ринкової економіки.