Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори на іспит.docx
Скачиваний:
0
Добавлен:
31.12.2019
Размер:
288.67 Кб
Скачать

25.Дайте характеристику основним формам феодального землеволодіння в Західній Європі та українських землях.

В Європі феодалізм формується починаючи з V—VI ст. Це була структура васалітету, тобто король розподіляє землі між верхівкою, вони ж роздають свої землі на умовах сплати ренти або також несенню воєнної служби особам, що стоять нижче і так далі. Землевласники-феодали мали на землю монопольне право. Форми землеволодіння що існували у Франкській державі, можна уявити за «Салічною правдою» яка є пам’яткою економічної думки середньовіччя. В ній розглядається формування землеволодіння, зокрема такої його форми, як аллод За Салічною правдою франкське населення складається з вільних общинників, а основною формою землеволодіння також є общинна Особиста ж власність поширюється на будинок, город, проте не на ріллю. Вже з другої половини VI ст. у Франкській державі аллод фіксується як особиста земельна власність Великим землевласником у державі була католицька церква. Головною формою землеволодіння в цей період стає бенефіцій, адже надання землі у повну власність (у вигляді аллоду) значно послаблювало королівську владу і створювало прошарок землевласників, які вже відмовлялися служити. З часом (ІХ—Х ст.) виникає спадкова форма умовного феодального землеволодіння — феод, що також передбачала несення служби, але й земля,й посада передавалася у спадок. Селянин ставав утримувачем землі, отримував від феодала земельний наділ (вже згадуваний прекарій),. Основною формою повинностей була феодальна рента, яка мала три основні форми: відробіткова (панщина); продуктова, грошова (чинш).

Відносини власності на укр.землях формуються у Давній Русі. А от велика земельна власність формується починаючи з ІХ ст. Князі,відправляючи свої дружинників на збір данини, часто-густо закріплювали ті чи інші землі за ними «на прокорм». Князь міг нагородити своїх дружинників землею за службу Все це сприяє зростанню феодального землеволодіння. Головною формою господарства була вотчина.

Економічна залежність полягала у тому, що все населення підкорених земель обкладалося даниною і мало виконувати ряд повинностей.Зі зростанням феодального землеволодіння змінюється і становище селян. Вони мали виконувати різні повинності як на користь окремих землевласників, так і на користь держави. Данина в основному виступала у вигляді продуктової ренти Але існувала також і відробіткова рента —панщина, яку відбували не лише селяни, а й так звані селяни-данники. з XV ст з’являється «фільварок», який означав велике, багатогалузеве господарство, частково орієнтоване на реалізацію продукції. З розвитком великого феодального землеволодіння найтісніше був пов’язаний процес поступового покріпачення селянства.

26.Окресліть умови виникнення середньовічних міст Західної Європи та охарактеризуйте особливості їх господарського устрою.

У Х – ХІ ст. почалося відродження деяких старих і виникнення нових міст у Західній Європі. Насамперед вони були економічними центрами — осередками ремесла і торгівлі.

Що ж зумовило і спричинило відродження міського життя у Європі? Насамперед, процеси в економіці, розвиток сільського господарства. Так, у Х – ХІ ст. зросло виробництво зерна, розвивалося садівництво, виноградарство, городництво тощо. Виник надлишок сільськогосподарських продуктів, які можна було обміняти на ремісничі вироби. Відповідно зросла майстерність сільських ремісників. Для збуту продукції ремісники зосереджувались у тих містах, де були значні скупчення людей: на перехресті важливих шляхів, річних переправах, під стінами замків резиденцій єпископів і королів. Поступово в цих містах формувалися постійні поселення ремісників.Отже, на основі розвитку ремесла і його відокремлення від сільського господарства і виникло європейське середньовічне місто.

На відміну від селян, ремісники працювали для задоволення потреб ринку, виготовляючи продукцію на продаж. Виробництво товарів розташовувалося в майстерні. Обмеженість ринку збуту товарів ремісничого виробництва примушувала майстрів до пошуку способу виживання. Одним із них став розподіл ринку й усунення конкуренції. Для вирішення деяких основних проблем вони почали об’єдну­вати свої зусилля, організовуючи цехи — замкнуті організації (корпорації) реміс­ників однієї спеціальності у межах одного міста, створені з метою усунення конкуренції (захисту виробництва і прибутків) і взаємодопомоги.

З виникненням міст виникала і система управ­ління ними. На чолі міста стояла особа чи група осіб, призначена сеньйором, на землі якого розташовувалося місто, або обрана самими мешканцями міста. Виникаючи на землях феодала, міста залежали від нього та були зобов’язані платити або відробляти, подібно до селянської громади, податок. Боротьба міст за свободу і привілеї розгорнулась у XI – XIII ст. Для протистояння сеньйорам мешканці міста об’єднувались у союзи — комуни. Найважливіший здобуток комун — досягнення особистої незалежності мешканців. Після отримання незалежності до влади в містах приходив переважно патриціат, який міг установити такі закони, що решта мешканців опинялись у гіршому становищі, ніж було за сеньйора. У XIII–XIV ст. містами-комунами прокотилася хвиля повстань плебсу проти патриціїв, що завершилася збільшенням прав нижчих прошарків міського населення.