
- •1. Економічна суть і функції нормування праці. Класифікація норм праці
- •10.2. Організація розробки нормативних матеріалів та управління нормуванням праці на підприємствах
- •11.1. Розчленування виробничих процесів з метою їх дослідження. Методи нормування праці
- •11.2. Способи вивчення трудових процесів і затрат робочого часу
- •11.3. Класифікація та баланс затрат робочого часу зміни
- •4. Простої з метеорологічних причин, викликані непогодою (опади, туман, роса та ін.).
11.3. Класифікація та баланс затрат робочого часу зміни
Розробка норм праці у сільському господарстві неможлива без науково обґрунтованої систематизації затрат робочого часу. Останні за своїм змістом, тривалістю і призначенням досить різноманітні. Норми праці, які застосовуються у сільськогосподарському виробництві, розраховуються, як правило, на зміну або робочий день без часу на обідню перерву.
Протягом зміни робочий час працівника витрачається на різні цілі: на підготовку до роботи, виконання робіт за нарядом, обслуговування машин тощо. Крім того, виконавець у більшості випадків обслуговує машини й агрегати, характер і ступінь використання яких досить різноманітний. Схема класифікації затрат робочого часу наведена на рисунку 11.2.
Робочий час виконавця ділиться, насамперед, на час роботи і час перерв. Своєю чергою, робочий час, залежно від характеру і мети його використання, ділиться на час організаційно-технологічного обслуговування робочих місць, час основної і допоміжної роботи, час підготовчо-заключних робіт час на виконання разових і випадкових робіт.
Час підготовчо-заключних робіт потрібен для виконання трудових процесів з підготовки до роботи і виконання заключних робіт наприкінці зміни. Особливість цих робіт полягає в тому, що вони в окремих вішалках можуть виконуватися і всередині зміни.
Час основної роботи - час, упродовж якого дії виконавця і знарядь праці надають предмету праці інший кількісний та якісний стан. Завдання нормування праці полягає, зокрема, в максимальному збільшенні основного часу протягом зміни. У багатьох випадках виконання основної роботи взагалі неможливо або помітно негативно впливає на її тривалість без допоміжних робіт. Час, який при цьому витрачається, називають допоміжним.
Час допоміжної роботи - це затрати часу на прийоми або дії, які забезпечують виконання основної роботи (повороти тракторних агрегатів, завантаження насіння, піднесення тари, переходи на міжряддя тощо).
Основна й допоміжна робота тісно взаємопов'язані, а в окремих випадках різниця між ними навіть суто умовна. Суму часу основної і допоміжної роботи називають часом оперативної роботи.
Час організаційно-технічного обслуговування - затрати часу на догляд і утримання робочого місця або знарядь праці в належному стані протягом зміни. На механізованих роботах до таких відносять технічне обслуговування агрегату в процесі роботи, очистку робочих органів та ін. На ручних роботах - це заточка інструмента, перевірка якості роботи тощо, в тваринництві - чистка годівниць, стійл, проходів, видалення гною та ін.
Сума часу оперативної роботи та організаційно-технологічного обслуговування робочого місця становить час безпосереднього виконання роботи.
У практиці сільськогосподарського виробництва зустрічаються роботи, які не є щозмінними, а виконуються раз на місяць, квартал чи інший період. Такі роботи називаються разовими роботами. До них належать: приймання-переведення тварин із групи в групу, приймання приплоду, проведення санітарних і ветеринарних заходів, зважування тварин, оформлення різних документів тощо.
У сільському господарстві мають місце і так звані випадкові роботи, які не передбачені виробничим завданням (виправлення браку, участь доярки в навантаженні кормів, допомога водіїв при буксируванні несправного автомобіля і ін.). При нормуванні час на випадкові, а також разові роботи розраховується за допомогою поправкового коефіцієнта.
Час перерв - у цей період виконавець фактично не виконує роботу. За своїм змістом перерви діляться на регламентовані і нерегламентовані. Перші враховуються при розробці норм праці, другі представлені, головним чином, простоями.
Перерва на відпочинок надається виконавцям для відновлення сил і має за мету постійне підтримання високої працездатності працівника протягом усієї зміни. Тривалість відпочинку диференціюється залежно від умов праці та її інтенсивності. Конкретні нормативи на відпочинок за групами робіт наводяться у довідниках.
Перерва на особисті потреби - час, який затрачається працівником на особисту гігієну і природні потреби. На них встановлено норматив 10 хв на зміну незалежно від виду виконуваних робіт.
Поряд із зазначеними мають місце нерегламентовані перерви, зумовлені технологією і організацією робіт. Перерви, зумовлені технологією і організацією роботи - це час, який виконавець затрачає на пасивні спостереження за технологічним процесом чи роботою окремої машини. Наприклад, відпочинок водія під час навантаження і розвантаження, транспортних засобів, перерви у роботі навантажувачів між часом навантажень, слідкування за запарюванням корму, сушіння зерна, де виконавці тільки контролюють процес. Такі перерви можуть використовуватися для їх суміщення з часом на відпочинок і задоволенням особистих потреб.
Під час спостережень за трудовими процесами особлива увага акцентується на прямих втратах робочого часу - простоях. Останні, залежно від причин, які їх зумовили, відповідним чином систематизуються: