11.2. Способи вивчення трудових процесів і затрат робочого часу

Дослідження трудових процесів і затрат робочого часу з метою їх нор­мування здійснюється за допомогою спеціальних спостережень. Залежно від змісту, форми запису, способу заміру та інших особливостей розріз­няють фотографію робочого дня виконавця, хронометраж і фотохронометраж.

Фотографія (хронографія) робочого дня - це такий вид спостере­жень, коли протягом зміни у хронологічній послідовності фіксуються тру­дові прийоми в порядку їх виконання і реєструється тривалість цих прийомів. Фотографія має за мету виявлення втрат робочого часу, що

уможливить поліпшення стану організації праці. При фотографії робочо­го дня точність запису повинна бути такою: при виконанні елементів опе­рацій тривалістю до 3 хв. (повороти, зміна транспорту тощо) - 5 с; 4- 10 хв. - 10 с і тривалістю понад 10 хв. - ЗО с.

При реєстрації замірів застосовують переважно цифровий спосіб за­пису, рідше - графічний. Цифровий спосіб передбачає реєстрацію у спос­тережному листі спеціальної форми тривалості часу роботи та перерви в ній, при графічному - показники наводяться у вигляді окремих ліній, довжина яких відповідає величині затрат праці. Можливий і комбінова­ний спосіб реєстрації.

Залежно від кількості об'єктів спостереження фотографія робочого часу ділиться на індивідуальну, групову і само фотографію. У випадках, коли спостерігається діяльність одного виконавця, має місце індивідуальна фотографія, групова - спостереження за діяльністю групи працівників, оптимальною кількістю яких вважається 3-5 осіб. Групова фотографія передбачає виконання різних, але взаємопов'язаних чи однорідних робіт (сортування овочів і плодів, скиртування соломи, очистка зерна тощо). За змістом групова фотографія відрізняється від індивідуальної лише формою фіксації показників. Аналіз і обробка даних у ній здійснюються для кожного виконавця.

При відповідній підготовці спостереження можуть проводити самі виконавці. Такий вид спостережень називають само фотографією, при якій враховуються укрупнені елементи робочого часу. Виконавець при цьому самостійно встановлює причини втрат робочого часу, розробляє шляхи їх усунення. Найбільш широко само фотографію використову­ють при оцінці праці керівників та спеціалістів сільськогосподарських підприємств.

У практиці нормування часто виникає необхідність в аналізі рівня використання не тільки трудових ресурсів, а й машин і обладнання. За­лежно від цього виділяють фотографію використання часу машин і мар­шрутну фотографію. Перший вид спостережень дозволяє досконально вивчити роботу машин, що використовуються в процесі виробництва протягом зміни. Порядок і техніка спостережень аналогічні індивіду­альній фотографії: фіксують час роботи і простоїв машин, а при неповній їх завантаженості зазначають причини, що їх зумовлюють. Це дає змогу покращити фактичні експлуатаційні показники роботи машин і водно­час підвищити ефективність використання робочої сили. На транспорт­них і деяких інших роботах застосовують маршрутну фотографію: досліджують об'єкти, які постійно переміщуються з метою оцінки раці­ональності таких переміщень. Порядок спостережень подібний до по­рядку проведення індивідуальної фотографії.

У процесі нормування іноді використовують спосіб моментних спос­тережень, що доцільно при спостереженні за відносно великою групою (10-15) виконавців. При ньому нормувальник обходить робочі місця ви­конавця за наперед визначеним маршрутом, послідовно фіксуючи через рівні проміжки часу, чим зайнятий той чи інший працівник у цей момент. Такий спосіб базується на ймовірності повторення виконання працівни­ком тих чи інших робіт чи пристроїв у певний момент, причому врахову­ють не тривалість елемента роботи, а кількість моментів роботи чи пе­рерв. Потім за спостереженнями підраховується загальна сума моментів і визначається процентне відношення кількості моментів для конкретного елемента до загального їх підсумку. Результат дає уявлення про рівень зайнятості як окремих працівників, так і всієї групи працюючих, і наміти­ти конкретні заходи по покращанню організації праці колективу.

Хронометраж - це спосіб вивчення використання робочого часу на ви­конання окремих часто повторюваних елементів операцій, які можуть бути розчленовані до прийомів, дій, рухів. Наприклад, визначити норматив на один поворот агрегату, на встановлення однієї рослини овочевих культур у саджалку, норматив на сортування овочів і плодів та інші поелементні норма­тиви, що є основою для визначення норм виробітку на ці роботи.

Хронометражними спостереженнями досліджують у міру необхідності основні й допоміжні роботи, такі як повороти, завантаження сівалок на­сінням тощо. На ці та інші елементи трудового процесу розробляються нормативи часу, здійснюється перевірка діючих і проектних норм праці, оцінюються можливості суміщення трудових прийомів у часі, встанов­люються графіки узгодження трудових прийомів. Точність замірів часу при хронометражі залежить від тривалості елементів трудового процесу, які вивчаються. При тривалості цих елементів до 10 с точність замірів повинна бути до ОД с, в інших випадках - до 1 с.

Особлива цінність хронометражу полягає в тому, що за його допомо­гою здійснюється раціоналізація прийомів і методів праці виконавців, а також у тому, що на його основі узагальнюється передовий досвід у цій галузі. Все це сприяє зниженню трудомісткості виробництва продукції. Техніка його проведення передбачає попереднє визначення перед спосте­реженням фіксажних точок, тобто моментів закінчення одного елемента і початку другого. Спостереження здійснюються двічі: в період найбільш повної працевіддачі виконавців і за 1,5-2 год до кінця зміни. Результати заносяться у хронокарту ( табл. 11.1).

Кількість замірів, необхідних для достовірності й обґрунтованості ре­зультатів, залежить від тривалості елементів трудового процесу, за яким ведуться спостереження, їх особливостей, і становить від І до 40. а І сільському господарстві - 5 -10 рамі в. Значення замірів, розміщених у послідовності виконання, називають хронорядом, який перед розрахун­ком нормативів праці випробовується на стійкість. Для цього крайні зна­чення усуваються і потім визначається коефіцієнт стійкості хроноряду (К_ст) за такою формулою:

(11.1)

де Т_тах, Т_тіп- відповідно, максимальне й мінімальне значення хроноряду.

Хроноряд вважається стійким, якщо розрахункове значення коефіціє­нта менше табличного у відповідних довідниках із нормування праці (ча­стіше за все - 2, тобто максимальне значення хроноряду не повинно пере­вищувати мінімальне - більше, ніж удвічі).

Фотохронометраж - вид спостереження, який поєднує в собі фото­графію робочого часу і хронометраж. Переваги фотохронометражних спо­стережень полягають у тому, що при їх проведенні забезпечується одер­жання як матеріалів фотографії робочого дня, так і хронометражних замірів за один і той же проміжок часу, чим досягається зниження трудомісткості нормувальної роботи.

Незалежно від способу визначення трудового процесу існують загальні вимоги щодо організації спостереження. Це стосується вибору виконавця, засобів праці, попереднього ознайомлення з вимогами технології виконан­ня роботи. Так, початком спостереження є початок робочої зміни. Проте якщо робітник вийшов на роботу раніше, спостереження починають з мо­менту його появи. За умов, коли робітник запізнився, час від початку зміни до виходу виконавця на роботу вважають простоєм. Те саме стосується і закінчення роботи: закінчив раніше кінця зміни - простій, продовжує робо­ту після кінця зміни - спостереження проводяться до кінця роботи.

фотохронометраж проводять у тих випадках, коли спостереження за складом та структурою виробничого процесу необхідно доповнити висо­коточними замірами тривалості окремих найбільш важливіших трудо­вих операцій га рухів робітників. При безпосередньому спостереженні нормувальник повинен правильно визначити характер поелементних опе­рацій, які виконуються під час роботи, встановити причини перерв і втрат часу та ретельно, з прийнятою точністю занотувати їх у картку спостереж­ного листа.

Після закінчення спостереження обробляють спостережний лист, ана­лізують матеріали досліджень і визначають фактичні затрати часу на ви­конання окремих елементів трудового процесу та перерв у роботі. Розра­хунки норм праці за всіх умов здійснюється на робочу зміну тривалістю 420 хв при 6-денному робочому тижні та 480 хв - при 5-денному робочо­му тижні. /