11.1. Розчленування виробничих процесів з метою їх дослідження. Методи нормування праці

Вивченню затрат робочого часу на певний трудовий процес передує аналіз його організації, який передбачає поділ процесу праці на складові елементи. Для цього розчленовують процес виробництва, який є сукупніс­тю трудових процесів, що об'єднуються і базуються на прийнятій техно­логії виробництва. Кожен виробничий процес можна розглядати в двох аспектах як сукупність змін, що впливають на предмет праці, та як су­купність дій працівників, спрямованих на доцільну зміну предметів праці. В першому випадку йдеться про технологічний процес, у другому - про трудовий.

У ряді випадків всі операції такої групи створюють безперервний тех­нологічний ланцюжок, по якому предмет праці рухається до тих пір, поки не буде досягнуто певної технологічної мети. Наявність таких груп опе­рацій дає можливість впроваджувати у сільськогосподарському вироб­ництві поточну організацію праці. Тому поділ процесу виробництва на стадії виробництва або часткові виробничі процеси, операції та їх групи має не тільки технологічний, а й певний організаційний характер.

Стадія виробництва (частковий виробничий процес) - це однорідна і закінчена в технологічному відношенні частина виробничого процесу, яка характеризується послідовністю зміни стану продуктів праці й організацій­ною відокремленістю. Окремий виробничий процес, своєю чергою, ділить­ся на трудові операції. Під трудовою операцією розуміють технологічно й організаційно відособлену частину виробничого процесу, яка здійснюється одним чи групою виконавців на одному робочому місці одними й тими самими знаряддями праці. Операції діляться на прості й складні залежно від того, включають вони одну або декілька дій на предмет праці. До про­стих операцій відносять оранку, боронування, коткування та інші, а до склад­них - сівбу, транспортування насіння й добрив, збирання врожаю тощо.

Трудові операції є основним об'єктом нормування, саме на цьому рівні й визначаються норми виробітку. Разом з тим для підвищення обґрунтованості норм трудові операції розчленовують на прийоми та їх комплек­си. дії й рухи.

Трудовий прийом - це закінчена в часі сукупність дій і рухів виконав­ця. що послідовно виконуються одне за одним і мають конкретне призна­чення.

Трудова дія є сукупністю кількох рухів, що виконуються без перерви одним або кількома робочими органами людини (рук, ніг, корпусу) при незмінних предметах і засобах праці і мають цільове призначення.

Трудовий рух - це одноразове переміщення робочих органів людини при виконанні трудової дії.

Схема взаємозв'язків зазначених елементів процесу виробництва та їх приклади наведено на рисунку

Розчленування процесу виробництва на складові частини є вихідним моментом основного методу нормування - поелементного. Метод нор­мування - це дослідження трудового процесу за основними його елемен­тами та визначення способу, за допомогою якого встановлюється норма виробітку. Взагалі існують два принципово відмінні методи нормування праці - сумарний і аналітичний (поелементний).

Сумарний метод нормування праці полягає в тому, що норми праці встановлюються з урахуванням середнього рівня виконання норм виробіт­ку на основі власного досвіду нормувальника. Він передбачає розробку норм праці експериментальним шляхом не на окремі елементи трудового процесу, а відразу на весь процес, тобто сумарно, шляхом середнього фак­тичного виробітку групи працівників (знаходять середньостатистичну величину).

Застосування цього методу вкрай обмежене через те, що він не врахо­вує достатньою мірою передовий досвід технології виробництва та органі­зації праці, її раціональні методи та прийоми, при цьому не розкривають­ся можливі резерви підвищення продуктивності праці за рахунок підви­щення кваліфікації робітників, впровадження досконаліших технічних засобів та інших факторів. Тому метод сумарного нормування праці мож­на застосовувати лише на обмежене коло робіт, які рідко виконуються, а також на термінові роботи, які слід виконати, а норм праці на них немає»

3 огляду на вищезазначене в практиці нормування праці в сільському господарстві застосовують в основному поелементний метод, який на­зивають те технічним нормуванням праці, або аналітичним, оскільки ІШ передбачає поділ процесу праці на окремі складові з подальшим деталь­ним вивченням методів та прийомів праці, затрат часу по кожному з них та визначенням раціональної послідовності виконання трудового проце­су. Він має два взаємодоповнюючих способи: аналітично-експерименталь­ний і аналітично-розрахунковий.

Аналітично-експериментальний спосіб нормування передбачає розч­ленування процесу виробництва на складові елементи - прийоми та їх комплекси, дії і рухи шляхом проведення певних спостережень. На основі одержаних результатів встановлюють обгрунтовані нормативи затрат часу

на виконання окремих елементів трудового процесу і за ними розрахову­ють норму праці. Безпосередньо в господарствах цим методом користу­ються в тих випадках, коли виникає необхідність у перевірці та уточненні типових норм, за відсутності норм у довідниках або при їх визначенні на нові види техніки. Цінність цього методу в тому, що він дає можливість виявити упущення в існуючій організації праці і намітити заходи щодо їх усунення. Недоліком є те, це складний та трудомісткий метод, бо для вста­новлення технічно-обґрунтованої норми необхідно виконати певну кількість якісних спостережень.

Враховуючи це, досить часто використовують аналітично-розрахун­ковий спосіб нормування, коли норми праці розраховуються за заздалегідь встановленими нормативами часу на виконання окремих елементів тру­дових операцій. Такі нормативи наведені у спеціальних довідниках з ди­ференціацією відповідно до конкретних природних, організаційно-техніч­них та інших умов виробництва. При нормуванні праці таким способом використовують паспорти полів і тваринницьких приміщень, тому в сільському господарстві цей спосіб є основним. Слід зазначити, що ці нор­мативи розробляються за допомогою аналітично-експериментального спо­собу нормувальними установами.

Для розрахунку норм праці аналітично-розрахунковим способом із довідників нормативів відбирають такі норми, що відповідають певним умовам виробництва, які підставляють у відповідні формули і визнача­ють норму праці. Розрахунки повинні супроводжуватися паспортизацією полів і ферм. Аналітично-розрахункове нормування менш трудомістке порівняно з попереднім способом і за доброго забезпечення господарств довідниками нормативів і правильного їх використання можна визначи­ти обґрунтовані норми праці.