Тема 9. Сучасний стан і перспективи розвитку світових інтеграційних процесів План

1. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції.

2. Суть та цілі інтеграційних об’єднань Східної і Центральної Європи.

3. НАФТА і розвиток економічної інтеграції у Північній Америці.

4. Особливості розвитку інтеграційних процесів в Азії.

5. Специфіка латиноамериканських інтеграційних угруповань.

6. Основні економічні угруповання Африки.

9.1. Основні етапи розвитку західноєвропейської інтеграції

Розвиток продуктивних сил країн неминуче веде їх на зовнішній ринок, . Однією з головних особливостей є утворення великих зон впливу найбільш розвинутих країн. Вони стають своєрідними інтеграційними угрупованнями, навколо яких об’єднуються інші держави, що забезпечує їм важливу роль у світовому господарстві й політиці.

Міжнародна економічна інтеграція є вищою формою інтернаціоналізації господарського життя, що передбачає зближення і взаємопристосування усіх структур національних господарств.

На етапі економічної інтеграції:

1. формується міжнародний господарський комплекс зі своєю структурою та органами управління;

б) зростає можливість об’єднання різноманітних ресурсів для спільного вирішення соціально-економічних проблем;

в) основою інтеграційної діяльності є не зовнішньоторговельний обмін, а взаємодія у галузі виробництва, науких;

г) інтеграційне співробітництво має комплексний і довготривалий характер.

Сучасна міжнародна економічна інтеграція відбувається під впливом низки чинників світового розвитку, серед яких найсуттєвішими є глобалізація і регіоналізація.

Глобалізація означає тісну взаємодію і переплетення економічних, політичних, соціальних, правових, інформаційних, культурних та інших трансакцій на світовому терені; поширення безпосередніх і опосередкованих зв’язків між суб’єктами економічної діяльності всіх країн світу; формування єдиної (глобальної) для всього світового суспільства системи світогосподарських відносин.

Регіоналізація – це поглиблення міжнародних зв’язків на компактному просторі, що зветься регіоном. Регіон характеризується не тільки близьким розташуванням країн одна до одної, а й спільністю природних, історичних, економічних, політичних та культурних умов.

Регіональна інтеграція – процес розширення економічного і виробничого співробітництва, об’єднання національних господарств двох і більше суверенних держав, який передбачає утворення єдиного економічного регіону. Інтеграція сприяє ліквідації відокремленості країн і розмиває відмінності між ними, що склалися історично. Економічна інтеграція в умовах ринкової економіки означає вільний рух капіталів, товарів, послуг і робочої сили у межах певного угруповання країн. Це процес усунення митних та інших бар’єрів, що традиційно існували між країнами.

Регіональна інтеграція відбувається на двох рівнях: на рівні окремих фірм, які у своїй господарській діяльності вступають в інтеграційні процеси, і на міждержавному рівні, коли держава цілеспрямовано сприяє переплетенню та взаємодоповненню праці й капіталу в рамках групи країн і забезпечує функціонування особливих інтеграційних інструментів та структур.

У своєму розвитку міжнародна економічна інтеграція проходить низку етапів:

1. зона вільної торгівлі;

2. митний союз;

3. спільний ринок;

4. економічний союз;

5. повна інтеграція.

Найпростішою формою економічної інтеграції вважається зона вільної торгівлі. За такого режиму всі члени угруповання взаємно скасовують мито на товари та послуги, що надходять у сферу зовнішньої торгівлі країн-учасниць. Митний союз вважається поглибленою формою економічної інтеграції. Крім скасування мита на торгівлю між країнами-членами, угруповання виробляє і застосовує єдиний митний тариф у торгівлі з іншими країнами.

Спільний ринок – третя форма економічної інтеграції – передбачає вільний рух товарів, робочої сили, капіталу, а також вільне створення центрів підприємницької діяльності.

Найвищою формою міжнародної економічної інтеграції вважається економічний і валютний союз, а зарубіжні вчені виокремлюють ще й п’яту форму – “повну економічну інтеграцію”. Вона передбачає відмову від більшості суверенних прав. Отже, чим більше економічної інтеграції, тим менше політичного суверенітету.

У межах угруповання здійснюється спільна економічна і валютна політика. Економіка угруповання перестає бути простою сумою економік країн-учасниць і перетворюється на єдине ціле.

Сьогодні у світі нараховується близько 20 економічних угруповань. Серед них можна назвати: у Західній Європі – Європейський Союз (ЄС) і Європейську асоціацію вільної торгівлі (ЄАВТ); у Північній Америці – Північноамериканську угоду про вільну торгівлю (НАФТА); в Азійсько-Тихоокеанському регіоні – Азіатсько-Тихоокеанське економічне співтовариство (АТЕС).

Світовий експорт та імпорт товарів окремих інтеграційних угруповань за 2003 р. відображено в табл. 9.1 та 9.2 [40, с. 37].

Найбільш повно та чітко економічні інтеграційні процеси проявилися у Західній Європі, де в другій половині ХХ ст. починає формуватися єдиний господарський простір цілого регіону, в межах якого поступово складаються загальні умови відтворення руху чинників виробництва та постають механізми його регулювання.

Найяскравішим прикладом міжнародної економічної інтеграції є Європейський Союз (ЄС).