
- •Судова риторика навчальний посібник
- •Isbn 966-7863-00-X
- •Наукове видання в. В. Молдован судова риторика
- •Переднє слово
- •Частина перша
- •Глава 1. Начерк історії красномовства
- •1.1. Античне красномовство
- •1.2. Красномовство слов'ян
- •1.3. Жанри красномовства
- •Академічний
- •Реферат
- •Лекційний
- •Лекція-концерт...
- •Лекція-екскурсія
- •Військовий
- •Запалювальна промова…
- •Красномовство слов'ян
- •Глава 2. Судова промова
- •2.1. Предмет судової промови
- •2.2. Види судових промов
- •2.3. Засади і функції судової промови
- •2.4. Спілкування із судовою аудиторією
- •Несподіване переривання думки
- •Заздалегідь сказати про те, про що передбачається говорити пізніше
- •Засоби мовної виразності (прислів'я, приказки, гумор, яскраві образи)
- •Жести, міміка, рухи
- •2.5. Словесна наочність
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 3. Підготовка судової промови
- •3.1 Збирання матеріалів
- •3.2. Аналіз матеріалів
- •3.3. Систематизація матеріалів і письмова підготовка промови
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 4. Промова державного обвинувача
- •4.1. Зміст і побудова обвинувальної промови
- •4.2. Вступна частина промови
- •4.3. Виклад фактичних обставин злочину (фабула справи)
- •4.4. Аналіз і оцінка зібраних у справі доказів
- •4.5. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •4.6. Характеристика особи підсудного
- •4.7. Обґрунтування пропозицій про міру покарання, цивільний позов
- •4.8. Аналіз причин і умов, що сприяли вчиненню злочину
- •4.9. Заключна частина промови
- •4.10. Репліка прокурора
- •4.11. Промова прокурора при відмові від обвинувачення
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 5. Захисна промова
- •5.1. Зміст захисної промови адвоката
- •5.2. Вступна частина захисної промови
- •5.3. Установлення фактичних обставин справи, аналіз і оцінка доказів
- •5.4. Обґрунтування кваліфікації злочину
- •5.5. Характеристика особи підсудного
- •5.6. Міркування про цивільний позов, міру покарання
- •5.7. Заключна частина захисної промови
- •5.8. Репліка адвоката
- •5.9. Альтернатива в захисній промові
- •Питання для контролю та самоконтролю
- •Глава 6. Навчальні ігри
- •6.1. «Адвокати і прокурори»
- •6.2. «Допитливі й кмітливі»
- •6.3. «Судові дебати»
- •6.4. «Судова промова»
- •Література
- •Частина друга
- •Глава 1. Судові промови
- •1.1. Захисна промова с. Андрієвського у справі м. Андреєва
- •1.2. Промова прокурора Української рср р. Руденка
- •Деякі правові питання процесу
- •Принцип «nullum crimen Sine lege»
- •Виконання наказу
- •Відповідальність держави і окремих осіб
- •Про поняття змови
- •Ріббентроп
- •Військова група
- •Деніц і редер
- •Кальтенбруннер
- •Розенберг
- •Штрейхер
- •1.3. Захисна промова с. Любітова у справі л. Назаренка
- •1.4. Звинувачувальна промова о.Коляди у справі в.Губаєва ٭
- •1.5. Захисна промова с. Ткаченка у справі в. Губаєва*
- •1.6. Звинувачувальна промова ю. Апришко у справі а. Ігнатосяна*
- •1.7. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі с.І. Мельника
- •1.8. Промова прокурора при відмові від обвинувачення в кримінальній справі в.І. Чечка
- •Глава 2. Мислителі стародавнього і сучасного світу про ораторське мистецтво
- •2.1. Про якості оратора 1
- •Про Демосфена і Цицерона
- •2.2. Сила й краса красномовства 1
- •Добра новина
- •2.3. Про ораторське слово. Гармонія думки й слова1
- •2.4. Про побудову промови. Композиція виступу1
- •2.5. Оратор і аудиторія. Контакт оратора з аудиторією
- •2.6. Про голос, жести, міміку, рухи тіла оратора
- •2.7. Про емоційність, ясність, стислість, простоту мовлення
- •2.8. Слово I музика. Музика слова1
- •2.9. Про красномовство жартома I серйозно
- •І. Докази в суперечці
- •Іі. Спростування в суперечці
- •1. Відповісти так, щоб поставити того, хто питає, у глупий кут.
- •2.10. Техніка мовлення1
- •Глава 3. Крилаті латинські вислови та афоризми
- •3.1 Крилаті латинські вислови про слово
- •1. Аlіа соmmitепdа, аlіа соеlапdа.
- •3. Сlаvіs іп Іiпguа.
- •3.2. Юридичні афоризми римського права
- •110. Jos cogens.
- •126. Lex posterior derogat priori. Quae postea geruntur prioribus derogant.
- •146. Nasciturus pro iam nato habetur, quotiens de commodis eins agitur.
- •149. Nenio ex suo delicto meliorem suam conditionem facere potest.
- •153. Nihil consensum tam contrarium est, quam vis atque metus.
- •Глава 4. Держава і право у афоризмах, висловах, прислів’ях та приказках*
- •4.1. Право і влада в афоризмах і висловах
- •Клод Гельвецій
- •Л.Берне
- •4.2. Держава й закон у прислів’ях та приказках народів світу Умовні скорочення
- •Влада і держава
- •Права, право, закон
- •Цивільне право
- •Сімейне право.
- •Кримінальне право
- •Суд і процес
- •* Завдання *
Деніц і редер
Мій англійський колега так переконливо і ґрунтовно доказав винуватість підсудних Карла Деніца і Еріха Редера, що я не бачу необхідності особливо зупинятися на цих гроссадміралах гітлерівської Німеччини, які заплямували ганьбою найтяжчих злочинів свої адміральські мундири.
Деніц під час допиту його радянським обвинувачем сказав, що йому не зрозумілі причини, через які саме Гітлер обрав його своїм наступником. Я не думаю, що Деніц був зовсім відвертим, коли говорив це. Варто лише звернутися до стенограми судового засідання від 8 травня і наступних днів, щоб і без зізнання Деніца зрозуміти, чому він виявився наступником Гітлера у той момент, коли корабель гітлерівського «рейху» пішов на дно. Не в тому справа, що вкрай потрібний був адмірал, а в тому, що тільки нацистський гросадмірал Деніц, на думку Гітлера, який сходив зі сцени, міг щось зробити для порятунку потопаючого корабля.
При Гітлері Деніц був командуючим підводними силами Німецької імперії. Ми пам'ятаємо, яку роль у цій війні відігравав німецький підводний флот. У цьому зв'язку слід підкреслити, що сам Деніц пишався авторством так званої тактики вовчої зграї. Радянські люди не забули, як підводні човни Деніца топили в Балтійському і Чорному морях шпитальні судна і теплоходи, на яких евакуйовувалося мирне населення, жінки і діти.
Останній глава гітлерівської держави одним із перших повинен відповісти за всі ті злочини, які стали приводом до віддання Суду Міжнародного Військового Трибуналу головних військових злочинців.
З іменем Редера пов'язана блюзнірська директива про знищення Ленінграда.
На процесі Редер намагався розіграти роль «чесного військового». Але вже одне те, що саме він разом з Гітлером і Кейтелем задумав «стерти з лиця землі» Ленінград і знищити більш як тримільйонне населення великого міста, ім'я якого неподільно пов'язане з розвитком людської культури й історії, робить Редера одним із головних військових злочинців.
Редер брав участь у розробці всіх найважливіших планів агресії німецького фашизму. Цей учасник злочинної фашистської змови повинен, безсумнівно, нести покарання поряд з іншими його співучасниками.
Кальтенбруннер
Підсудний Ернст Кельтенбруннер був тим, кого Гітлер вважав найдостойнішим, щоб зайняти місце страченого чеськими патріотами ката Гейдріха.
3О січня 1943 року він був призначений начальником головного управління поліції безпеки і СД. Численними документальними даними, зокрема наказами за підписом Кальтенбруннера про його масові відправлення людей у концтабори, показаннями своїх підлеглих — колишнього начальника головного розвідувального управління (АМТ VI) Вальтера Шелленберга і начальника внутрішньої розвідки і СД (АМТ III) Отто Олендорфа — Кальтенбруннер повністю викритий у здійсненні найтяжчих злочинів.
На судовому засіданні 12 квітня 1946 року, під час допиту Кальтенбруннера, були оголошені показання Іоганна Кандутора, колишнього в'язня Маутхаузена. У своїх показаннях Кандутор розповідає про те, як проводив час Кальтенбруннер, відвідуючи табір: «Кальтенбруннер, сміючись, зайшов до газової камери; потім людей привели із бараку на страту, і потім були продемонстровані всі три страти - повішання, розстріл в потилицю і отруєння газом».
Я не зупинятимуся на численних доказах, які є у звинуваченні, вони достатньо висвітлені перед Судом. Але на одному із звинувачень, пред'явлених Кальтенбруннеру, я все ж вважаю за потрібне зупинитися.
Разом з іншими установами РСХА Кальтенбруннер прийняв після Гейдріха п'ять ейнзатцгруп. Громадяни Радянського Союзу добре пам'ятають ці злодійські організації німецького фашизму, які очолював Кальтенбруннер.
Ейнзатцгрупа «А» дійшла до стін Ленінграда. Це вона організувала «форт смерті» № 9 під Каунасом, таємний пункт масового умертвління людей у Понарах, здійснювала розстріли в Саласпілському і Бікерненському лісах під Ригою, ставила ряд шибенець у парках одного із передмість Ленінграда — Пушкіно.
Ейнзатцгрупа «В» зупинилася під Смоленськом. Це вона спалювала живцем селян Білорусії, розстрілювала людей у Пінську, топила тисячі білоруських жінок і дітей у Мозирських болотах, травила «душогубками» в Мінську, ліквідовувала гетто в районах Верхніх Садків у Смоленську.
Ейнзатцгрупа «С» дислокувалася в Києві. Вона здійснювала нечувані за жорстокістю масові акції німців у Бабиному яру під Києвом, де за один лише день було знищено сто тисяч радянських людей.
Ейнзатцгрупа «Д» терзала області із тимчасово окупованих районів Радянського Союзу. Ця група вперше випробувала на радянських громадянах «душогубки» в Ставропольському краї і Краснодарі.
Вирішуючи долю Кальтенбруннера, неможливо забути цих людей, отруєних у «душогубках» під Ставрополем, закопаних заживо у могилах під Києвом і Ригою, заживо спалених у селах Білорусії.
Ці невинні жертви — на його брудному сумлінні.
Наступник ката і сам кат Кальтенбруннер здійснював найганебнішу функцію у загальному плані гітлерівської зграї.