Збудники кандидозів (кандидамікозів)

Збудники кандидозів належать до дріжджеподібних грибів роду Candida. Рід об'єднує понад 100 видів. Захворювання у людей най­частіше спричинюють С. albicans (80—90 % випадків) і С. tropicales, інколи — С. krusei і С. pseudotropic.

Наприкінці XIX — на початку XX ст. кандидози виявлялися порівняно рідко, але з початком ери антибіотиків (40-і роки XX ст.) захворюваність постійно прогресує, тому кандидоз розглядають як хворобу цивілізації ("хвороба від лікування"). Гриби роду Candida — одні з найпоширеніших збудників опортуністичних мікозів. За даними ВООЗ, останнім часом відмічається зростання захворюва­ності на кандидоз в усіх країнах світу. За останні 10 років вона збіль­шилась у 2 рази, а в структурі патології статевої системи становить від 26 до 45 %.

Резистентність. Гриби роду Candida стійкі до висушування і за-мороження. Прямі сонячні промені і штучне ультрафіолетове опро­мінювання лише в разі тривалої дії і у вологому середовищі проявля­ють згубну дію. Кип'ятіння і автоклавування знищують їх протягом З—5 хв. Вони чутливі до 0,5—2 % розчину йоду і до дезінфекційних засобів (2—5 % розчинів формаліну, лізолу, фенолу).

Факторами патогенності грибів роду Candida є: адгезини, оліго-сахариди клітинної стінки, фосфоліпази, протеїнази, які пригнічу­ють фагоцитоз.

Особливості епідеміології. Гриби роду Candida значно поширені у природі на предметах довкілля (ґрунті, воді, повітрі, овочах, фрук­тах), а також перебувають у складі нормальної мікрофлори шкіри, слизових оболонок порожнини рота, травного тракту, статевих орга­нів. Але вони не належать до тих, які постійно населяють організм усіх людей, і не в усіх людей, що мають ці гриби у складі нормальної мікрофлори, розвивається кандидоз. Як ендогенна Інфекція канди­доз є показником вторинного імунодефіциту. Найчастіше кандидоз розвивається в онкологічних хворих, реципієнтів кісткового мозку, хворих з пересадженими органами, ВІЛ-інфікованих, після травм, опіків, а також після тривалої антибіотико- і променевої терапії, тривалого лікування глюкокортикостероїдами, багаторазової гемо-трансфузії, катетеризації венозних судин і сечового міхура. Більш сприйнятливими до кандидозу є діти і люди похилого віку.

Нині гриби роду Candida є основними збудниками нозокоміаль-них мікозів. їх виявляють у мокротинні більшості хворих на хроніч­ний бронхіт і пневмонію, у сечі хворих на пієлонефрит, у випорож­неннях хворих на виразковий коліт, у жовчі хворих на холецистит, у 10 % хворих на туберкульоз, у 80 % хворих на СНІД.

Як екзогенна інфекція кандидоз проявляється у немовлят, які заражаються від матері (шкіра молочних залоз), а також у полого­вих будинках через руки медичного персоналу, пелюшки, предме­ти догляду. У дорослих екзогенний кандидоз виникає як професій­не захворювання у працівників фармацевтичних, кондитерських, плодоовочевих, консервних виробництв (гриби обсіменяють овочі, фрукти), м'ясокомбінатів, а також у працівників лазень, пралень, мийників посуду тощо. Можливе зараження через харчові продук­ти. Гриби роду Candida виявлені у сирому м'ясі (28,8 %), у морозиві і дитячих сирках (78 %).

Джерелами і переносниками грибів роду Candida можуть бути дрібні гризуни, каяшни, домашня птиця, кошенята, ягнята, телята.

Однією з актуальних проблем на сьогодні є урогенітальний кандидоз, який має місце у 40 % жінок. Підвищений науковий і практичний інтерес до даної проблеми зумовлений поширеністю хвороби, яка призводить до розвитку тяжких інфекційних процесів і ускладнень, що загрожують життю хворих, а особливо плоду і но­вонароджених.

Урогенітальний кандидоз передається під час поцілунків і стате­вого контакту. Зараження дітей відбувається під час пологів за на­явності у новонародженого імунодефіцитного стану, недоношенос­ті, асфіксії. Можливе внутрішньоутробне інфікування плоду, яке пов'язане зі здатністю грибів проникати через неушкоджені оболон­ки плаценти.

Особливості патогенезу і клінічної картини. Розрізняють по­верхневий і вісцеральний кандидоз.

Поверхневий кандидоз — це ураження слизових оболонок, шкі­ри, нігтів. У немовлят кандидоз проявляється у вигляді молочни­ці. На слизовій оболонці рота, на губах, язиці утворюються білуваті бляшки, які нагадують зсіле молоко (звідси назва "молочниця"). Вони легко знімаються і з'являються знову. Кандидоз ротової по­рожнини у дорослих розвивається на фоні дисбактеріозу й імуно­дефіцитного стану. У жінок може розвиватися кандидозний вуль-вовагініт (від лат. vulva — зовнішні жіночі статеві органи і vagina

— піхва). Захворювання супроводжується свербежем, гіперемією, сирнистими виділеннями.

На шкірі кандидоз проявляється невеликими червоними пляма­ми, пухирцями, які перетворюються на ерозії. Нігтьові пластинки потовщуються і знебарвлюються, інколи відпадають.

Вісцеральний кандидоз — це ураження слизових оболонок травного тракту (стравоходу, шлунка, кишок), дихальних шляхів (гортані, бронхів, легень), а у разі проникнення в кров розвивається кандида-сепсис і уражаються паренхіматозні органи (нирки, печін­ка, серце, очі, мозок) — у них з'являються вогнища запалення, мі-кроабсцеси.

Кандидоз дихальних шляхів проявляється високою температу­рою тіла, ознобом, кашлем, проливним потом. Кандидоз кишечнику

— проносом з домішками крові, болем і здуттям живота. Кандида-сепсис за клінічними проявами схожий на бактеріальний сепсис.

На тлі первинного вогнища кандидамікозу розвивається сенсибілізація всього організму. При цьому можуть виникати алер-гійні форми кандидозу, за яких є вогнища запалення, а збудник в них не виявляється.

Імунітет не виробляється.

Мікробіологічна діагностика. При кандидамікозах на аналіз відби­рають зскрібок із уражених ділянок шкіри і слизових оболонок, мокро­тиння, сечу, кал, кров, секційний матеріал. Дослідження проводять мі­кроскопічним, культуральним, серологічним і алергійним методами.

Оскільки гриби роду Candida є представниками нормальної мі­крофлори, то доказом кандидозу є виділення грибів із патологічного матеріалу і кількісне збільшення його клітин під час повторних до­сліджень, а також наростання титру антитіл і наявність алергійної реакції організму на введення автоантигену або кандида-алергену.

Профілактика. Для профілактики молочниці й інших форм кан­дидозу у немовлят необхідно дотримуватись санітарно-гігієнічного режиму. Працівникам фармацевтичних виробництв призначають колібактерин.

Лікування. Для лікування використовують флуконазол, кето-коназол (нізорал), клотримазол, амфотерицин В (або його аналог амфоглюкамін), леворин, ністатин, дифлукан. Для лікування кан­дидозу шкіри використовують нітрофурангін, а також ністатинову, декамінову, октатіонову, цинкуданову, ундецинову та інші мазі.

Для корекції імунного статусу використовують мілайф, ізопри-нозин, циклоферон.

Література.

Основна

Данілейченко В.В., Федечко Й.М., Корнійчук О.П. Мікробіологія з основами імунології: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 391 с.

Дикий И.Л. Микробиология. Руководство к лабораторным исследованиям: Учеб. пособие. — К.: Видавничий дім“Професіонал”, 2004. — 583 с.

Практикум з мікробіології: навч. посібник. — 2-е вид., переробл. та доповн. / О.В. Кононов. — К.: Медицина, 2011. — 184 с.

Практичнамікробіологія: Посібник /С.І. Климнюк, І.О. Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков— Т.: Укрмедкнига, 2004. — 438 с.

Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія:підручник. — К.: Медицина, 2008. — 454 с.

Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. — К.: Медицина, 2008. — 183 с.

Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С., Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. — 392 с.

Додаткова

Воробьев А.Аи др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. — М.: Медицинское информационное агенство, 2008. — 702 с.

Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. — М.: Медицинское информационное агенство, 2003, 232 с.

Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. — К.: Вища школа, 1992. — 431 с.

Федорович У.М.Спеціальна мікробіологія. — ч. 1. — Л.: Євросвіт, 1998. — 227 с.

Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. — ч. 2. — Л.: Ахілл, 2001. — 475 с.

Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. — ч. 3. — Л.: Сплайн, 2008. — 191 с.