Короткі дані про кампілобактерії і гелікобактерії

До родів Campylobacter і Helicobacter відносять мікроаерофільні і капнофільні грамнегативні палички.

В інфекційній патології людей найбільшу роль відіграють С. jejuni, С. coli, С. Іагі, патогенність яких була встановлена в 1972 році. Захворювання називають кампілобактеріозами. У біль­шості розвинених країн кампілобактеріоз становить 3—24% хворих із симптомами гострих кишкових захворювань, у слабкорозвинених країнах — набагато більше.

Серед гелікобактерій патогенним для людей є вид Н. pylori. За­хворювання називають гелікобактеріозом.

Кампілобактерії і гелікобактерії подібні між собою за морфоло­гічними, біологічними, антигенними та іншими властивостями. Ба­гато спільного також в епідеміології, патогенезі, діагностиці, профі­лактиці і лікуванні кампілобактеріозів і гелікобактеріозів.

Кампілобактерії і гелікобактерії — грамнеганивні, тоненькі, спі­рально зігнуті палички, мають С- чи S- подібну форму або нагадують крила чайки під час з'єднання двох клітин у коротенький ланцюг. Спору і капсулу не утворюють, рухливі (лофотрихи і амфітрихи); поліморфні.

Для їх культивування використовують спеціальні середовища: м'ясні, кров'яні, печінкові з додаванням речовин, що знижують окисно-відновний потенціал середовища.

На щільних кров'яних середовищах кампілобактерії утворюють колонії безбарвні, прозорі, гомогенні, без зони гемолізу; у рідких по­живних середовищах — слабке дифузне помутніння, щільний осад і поверхневу блакитно-сіру плівку.

Резистентність у навколишньому середовищі висока. За кімнат­ної і нижчої температури кампілобактерії зберігають свою життє­здатність протягом 1—5 тиж у харчових продуктах, водопровідній і стічних водах, молоці, сечі, фекаліях. У разі нагрівання понад 50 °С, дії прямого сонячного опромінювання, висушування, високих і низьких значень pH середовища, під впливом дезінфікуючих розчи­нів, у робочих розведеннях кампілобактерії і гелікобактерії гинуть протягом декількох хвилин.

Кампілобактерії і гелікобактерії виробляють складний комплекс термолабільних і термостабільних факторів патогенності.

Кампілобактеріоз і гелікобактеріоз — зоонозні інфекції. Осно­вним джерелом інфекції є сільськогосподарські тварини, а також синантропні птахи і гризуни, додатковим — хворі люди і носії.

Основним шляхом передачі є аліментарний (сире молоко, м'ясо птиці, рогатої худоби, свиней), додатковим — водний (річкова і морська вода, забруднена випорожненнями тварин) і побутовий (порушення санітарно-гігієнічних вимог під час догляду за хвори­ми людьми і тваринами, а також під час кулінарного оброблення м'ясних продуктів). Захворюваність проявляється влітку і майже повністю відсутня взимку. Частіше трапляються спорадичні випад­ки, але інколи спостерігаються епідемічні спалахи.

Перебіг кампілобактеріозу переважно має форму ентериту і ен­тероколіту. Описана позакишкова локалізація кампілобактеріо­зу: сепсис, ендокардит, перикардит, менінгіт, полірадикулоневрит.

Інкубаційний період триває 1—10 діб, частіше — 1—5 діб. Клі­нічна картина кампілобактеріозу характеризується загальною слабкістю, головним болем, болем у м'язах, суглобах, лихоманкою. Потім з'являється біль у нижній частині живота, діарея (профуз-на, водяниста, слизиста) до 10—20 разів на добу, у 50 % випадків з'являється свіжа кров у фекаліях. Інколи розвивається зневоднен­ня організму, а також гострий апендицит. У вагітних кампілобакте-рії спричинюють викидень.

Н. pylori часто виявляється в організмі здорових людей. Під час проникнення через шар слизу збудник руйнує його, що забез­печує контакт шлункового соку зі стінкою шлунка. Антигени мі­кроорганізмів, зумовлюючи міграцію нейтрофілів, спричинюють розвиток гострого запалення. Крім того, Н. pylori локалізуються в міжклітинних просторах, що зумовлено їх хемотаксисом до місць виходу сечовини і геміну. Під дією бактеріальної уреази сечовина розщеплюється з виділенням аміаку, який уражає слизову оболон­ку шлунка і дванадцятипалої кишки. Все це призводить до розвитку гастриту, гастродуоденіту і виразкової хвороби. Вважають, що Н. pylori здатний спричинити навіть рак шлунка.

Кампілобактерії високоімуногенні.

Матеріалом для дослідження найчастіше є фекалії, інколи — кров, вода, молоко, харчові продукти, змиви з предметів, секційний матеріал тощо.

Переважно використовують мікроскопічний, бактеріологічний і серологічний методи діагностики.

Специфічна профілактика не розроблена. Профілактичні за­ходи слід спрямовувати на дотримання санітарно-ветеринарних і санітарно-гігієнічних норм перероблення, транспортування і збері­гання харчових продуктів, захист водойм від забруднення стічними водами (особливо тваринницьких ферм, м'ясокомбінатів), дотри­мання правил особистої гігієни.

Лікування проводять за допомогою антибіотиків (амоксиклав, цефокситин, еритроміцин) і хіміотерапевтичних препаратів (метро-нідазол і фуразолідон).

Найбільш ефективним препаратом для лікування хронічного гастриту, а також виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки є Де-Нол (колоїдний вісмуту субцитрат). Для посилення те­рапевтичної дії його використовують у поєднанні з метронідазолом і ампіциліном. Де-Нол — це специфічний етіотропний препарат, що вибірково діє тільки на Н. pylori.

Література.

Основна

Данілейченко В.В., Федечко Й.М., Корнійчук О.П. Мікробіологія з основами імунології: підручник. — К.: Медицина, 2009. — 391 с.

Дикий И.Л. Микробиология. Руководство к лабораторным исследованиям: Учеб. пособие. — К.: Видавничий дім“Професіонал”, 2004. — 583 с.

Практикум з мікробіології: навч. посібник. — 2-е вид., переробл. та доповн. / О.В. Кононов. — К.: Медицина, 2011. — 184 с.

Практичнамікробіологія: Посібник /С.І. Климнюк, І.О. Ситник, М.С. Творко, В.П. Широбоков— Т.: Укрмедкнига, 2004. — 438 с.

Люта В.А., Кононов О.В. Мікробіологія:підручник. — К.: Медицина, 2008. — 454 с.

Люта В.А., Кононов О.В. Практикум з мікробіології. — К.: Медицина, 2008. — 183 с.

Ситник І.О., Климко С.І., Творко М.С., Мікробіологія, вірусологія, імунологія: підручник. — Тернопіль: Укрмедкнига, 1998. — 392 с.

Додаткова

Воробьев А.Аи др. Медицинская микробиология, вирусология и иммунология. — М.: Медицинское информационное агенство, 2008. — 702 с.

Воробьев А.А., Быкова А.С. Атлас по медицинской микробиологии, вирусологии и иммунологии. — М.: Медицинское информационное агенство, 2003, 232 с.

Пяткін К.Д., Кривошеїн Ю.С. Мікробіологія з вірусологією та імунологією. — К.: Вища школа, 1992. — 431 с.

Федорович У.М.Спеціальна мікробіологія. — ч. 1. — Л.: Євросвіт, 1998. — 227 с.

Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. — ч. 2. — Л.: Ахілл, 2001. — 475 с.

Федорович У.М. Спеціальна мікробіологія. — ч. 3. — Л.: Сплайн, 2008. — 191 с.