Синьогнійна паличка

Синьогнійна паличка належить до родини Pseudomonadaceae, роду Pseudomonas, виду Pseudomonas aeruginosa. Синьогнійну па­личку виділяють у 5 % здорових людей і ЗО % госпіталізованих па­цієнтів.

Одним із основних збудників локальних і системних гнійно-запальних внутрішньолікарняних процесів є Р. aeruginosa.

P. aeruginosa — пряма або злегка зігнута паличка із заокруглени­ми кінцями, розміром 0,5—0,7x1—3 мкм, рухлива (моно- або лофо-трих). Спору і капсулу не утворює, але продукує слиз, який тонким шаром покриває бактеріальну культуру, грамнегативна. У мазках розміщується поодиноко, парами або короткими ланцюжками.

Синьогнійна паличка невибаглива до поживних середовищ, до­бре росте на МПА і МПБ. На МПА утворює великі (3—5 мм) напів­прозорі колонії синьо-зеленого кольору з перламутровим відтінком. У МПБ дає дифузне помутніння, осад і сірувату плівку. Характер­ною властивістю культури синьогнійної палички є забарвлення ко­лоній і середовища у синьо-зелений колір і поява специфічного за­паху жасмину чи полуничного мила.

У синьогнійної палички слабо виражені сахаролітичні власти­вості, вона розщеплює тільки один вуглевод (глюкозу) до кислоти без газу, але добре виражені протеолітичні властивості — розріджує желатин і зсілу сироватку крові, гідролізує білки (казеїн) і аміно­кислоти, а також руйнує гемоглобін.

Синьогнійна паличка стійка в навколишньому середовищі. У воді, в розчинах, які використовують у практичній медицині (роз­чин для зберігання контактних лінз і ін.), вона зберігається про­тягом року, тривалий час зберігається на медичному обладнанні, у повітрі приміщень —до 2 тиж, в опікових кірочках — до 8 тиж, по­стійно циркулює серед медичного персоналу і пацієнтів. Стійка до ультрафіолетового опромінення, антибіотиків, дезінфектантів. За температури 55 °С гине через 1 год, чутлива до 2 % розчину фенолу.

Факторами патогенності є ендотоксин, екзотоксини: гемотоксин, цитотоксин, гістотоксин, ентеротоксин; ферменти агресії: колагена-за, протеази, гіалуронідаза, лецитиназа, нейрамінідаза.

Як представники нормальної мікрофлори псевдомонади виявля­ються у травному тракті (у 3—24 % людей), на шкірі пахової і пах­винних ділянок, вух (2 %), на слизовій оболонці носа (3 % ) і глотки (7 %). Перебування у лікарняних закладах значно збільшує коло­нізацію організму. Ризик розвитку інфекції суттєво збільшується у хворих з порушенням цілості шкіри, слизових оболонок (рани, опіки), а також зі зниженням імунітету. P. aeruginosa спричинює

15—29 % внутрішньолікарняних інфекцій, у тому числі 20 % пнев­моній, ЗО % уражень сечостатевої системи в урологічних хворих, 20—25 % хірургічних інфекцій і бактеріемій. У більшості випадків джерела інфекції залишаються невідомими. Резервуаром можуть бути різноманітні об'єкти, навіть свіжі овочі і букет квітів. Як екзо­генна інфекція проявляється в разі інфікування іззовні нестериль-ними інструментами, перев'язувальним матеріалом, повітрям, їжею і водою. Як ендогенна інфекція вона проявляється у разі активації нормальної мікрофлори.

Псевдомонади — типові внутрішньоклітинні паразити (слиз, ци-тотоксин пригнічує фагоцитоз). У людей вони здатні спричинити за­пальні процеси у будь-якій тканині: менінгіт, остеомієліт, артрит, отит, пневмонію, емпієму плеври, абсцеси печінки, мозку, запален­ня сечостатевої системи, сепсис, септицемію. Летальний наслідок госпітальних септицемій становить 35—75 % . Велику роль вони ві­діграють у розвитку гнійно-запальних ускладнень операційних ран, опіків, а також в етіології харчових токсикоінфекцій. Часто захво­рювання мають в'ялий перебіг, набувають хронічного характеру, не піддаються лікуванню, що пов'язано не тільки з різноманітними факторами патогенності, а й зі стійкістю збудника до антибактері­альних препаратів.

Імунітет слабкий, нестійкий.

Для аналізу відбирають гній, ексудат, пунктати із органів, сечу, секційний матеріал. Досліджують бактеріологічним методом.

Специфічну планову профілактику не проводять. Неспецифіч­на профілактика спрямована на дотримання санітарно-гігієнічних норм у лікувальних закладах. Для профілактики післяопераційних ускладнень ран використовують бактеріофаг синьогнійний і піобак-теріофаг.

При харчових токсикоінфекціях і дисбактеріозі, спричинених Р. aeruginosa, для лікування застосовують комплексний інтесті-бактеріофаг, при хронічних захворюваннях з в'ялим перебігом ви­користовують автовакцину. Для лікування гнійно-септичних проце­сів застосовують бактеріофаг синьогнійний рідкий і піобактеріофаг. Антибактеріальні препарати можна використовувати тільки після перевірки чутливості збудника до них.