Вікові особливості імунітету

Під час розвитку ембріона і плода формуються центральні ор­гани імунітету, утворюються імунокомпетентні клітини, системи інтерферонів, комплементу, антигени головного комплексу гісто-сумісності, які забезпечують імунний захист організму як під час ембріогенезу, так і в постнатальний період. Приблизно на 7—8-у тижні у плода формується система комплементу. Приблизно на 12-му тижні з'являються Т-лімфоцити, у тому числі Т-супресори. Унаслідок антигеннезалежної диференціації з клітин-попередників В-лімфоцитів виникає велика кількість клонів різних В-лімфоцитів (не менше ніж 10⁸—10⁹). Через плаценту в плід проникають IgG, а також трансфер-фактор, який забезпечує клітинний імунітет. На З-—4-му місяці у плода з'являються IgAs (в обмеженій кількості).

Однак імунна система новонародженої дитини в перші місяці життя функціонує недостатньо активно. Вміст компонентів системи комп­лементу у 2 рази нижчий, ніж у дорослих. Фагоцитоз незавершений, активність Т-цитотоксичних клітин низька, синтезується мало іму-ноглобулінів. Наприкінці 1-го року життя кількістьIgG становить 50—60 %, IgA— 30 % порівняно з дорослою людиною. Концентра­ція IgА в 4—5 разів нижча, ніж у дорослих, тому діти часто хворі­ють на кишкові та респіраторні інфекції.

У процесі росту та розвитку дитини спостерігаються певні кри­тичні періоди, коли імунна система дає неадекватну або навіть пара­доксальну відповідь на антигени.

Перший критичний період триває від дня народження до 29-го дня. На 5—7-у добу різко збільшується кількість лімфоцитів. Гуморальний імунітет забезпечується материнськими антитілами (ІgG, ІgА), активність комплементу низька, фагоцитоз незаверше­ний. Новонароджена дитина чутлива не тільки до патогенних, а й до умовно-патогенних мікроорганізмів. Часто відбувається генераліза­ція гнійно-запальних процесів. Збудники можуть довго зберігатися в лімфатичних вузлах, спричинюючи лімфаденопатію.

Другий критичний період припадає на 3—6-й місяць життя. Він характеризується ослабленням пасивного гуморального імуніте­ту, оскільки зникають материнські IgG.Спостерігається виражений лімфоцитоз. У відповідь на проникнення антигенів синтезуються lgM, клітини імунної пам'яті не утворюються. У дітей зберігається схильність до респіраторних вірусних захворювань, часто повтор­них. У цей період проявляються спадкові імунодефіцити.

Третій критичний період — 2-й рік життя. У цей час відбува­ється переключення синтезу ІgМ на синтез IgG (внаслідок розши­рення контакту з навколишнім світом). Однак зберігається низька активність місцевого імунітету слизових оболонок. Діти схильні до повторних захворювань дихальних шляхів, імунопатологічних діа­тезів, імунокомплексних хвороб.

Четвертий критичний період припадає на 4—6-й рік життя. У цей період концентрація ІgG і ІgM підвищується до рівня показни­ків у дорослих, але вміст IgА залишається низьким. Збільшується вміст IgЕ. У цей період проявляються різні імунодефіцитні стани, розвиваються хронічні захворювання.

П'ятий критичний період припадає на підлітковий вік (у ді­вчаток — 12—13 років, у хлопчиків — 14—15 років). Унаслідок се­креції статевих гормонів пригнічується клітинний і стимулюється гуморальний імунітет. Знижується вміст ІgЕ, спостерігається нове підвищення частоти автоімунних і запальних процесів.

У критичні періоди часто проявляються спадкові дефекти імун­ної відповіді, а також імунопатологічні стани.

Особливості імунітету в осіб похилого віку. У міру старіння ор­ганізму ослаблюється основна функція імунітету — підтримання гомеостазу.

Під час старіння організму порушуються функції різних ланок імунної системи. Унаслідок вікової інволюції загруднинної залози страждає вся система Т-лімфоцитів: зменшується кількість зрілих Т-лімфоцитів, зокрема Т-хелперів, що спричинює ослаблення клі­тинної та гуморальної імунної відповіді (зменшується кількість IgG і IgAs). Знижується фагоцитарна активність. Розпізнавання чу­жорідних антигенів та автоантигенів стає менш точним, що й при­зводить до імунопатологічних синдромів: імунного дефіциту, авто­імунних захворювань, збільшення кількості циркулюючих імунних комплексів (ЦІК) у крові. Наслідком цього є підвищення сприйнят­ливості до інфекційних хвороб, які часто переходять у хронічну форму. Часто виникають ускладнення: пневмонії, цистити, пієло-цистити та ін. Зниження імунітету створює сприятливі умови для розвитку пухлин.

Профілактика порушень імунітету в осіб похилого віку включає:

1. фізичні вправи на свіжому повітрі, загартовування організму та ін., повноцінне харчування (збалансована кількість білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів);

1. загальнозміцнювальні заходи;

2. застосування імуномодуляторів з урахуванням імунного ста­тусу організму.