Види імунітету

За походженням розрізняють два види імунітету: природжений і набутий, який може бути природним і штучним, а кожний з них — активним і пасивним (схема 4).

Природжений (видовий, спадковий) імунітет — це видова ге­нетично зумовлена несприйнятливість (резистентність) макроорга­нізму до чужорідного агента. Видовий імунітет проявляється в тому, що люди не хворіють на чуму собак, на холеру курей, а тварини не хворіють на дизентерію, черевний тиф, гонорею. Видова несприй­нятливість забезпечується сукупністю механізмів, характерних для певного виду тварин. Збудники інфекції, потрапляючи у несприй­нятливий для них макроорганізм, не розмножуються в ньому через несприятливі умови (температуру, рН середовища, біохімічні про­цеси) або не мають рецепторів до клітин цього організму. Внаслідок цього мікроби гинуть або виводяться з організму без змін. Видовий імунітет зумовлений факторами неспецифічної резистентності, але його не можна повністю ототожнювати з природною неспецифічною резистентністю.

Набутий імунітет формується у процесі індивідуального роз­витку макроорганізму і характеризується високою специфічністю.

Набутий природний активний імунітет виникає після перене­сеної маніфестної чи інапарантної інфекції (постінфекційний). Він може бути стійким і нестійким, тривати від декількох років до кін­ця життя організму.

Набутий природний пасивний імунітет передається від матері до дитини через плаценту та з грудним молоком (материнський іму­нітет). Він нетривалий, зберігається до 5—6-місячного віку дитини і захищає не від усіх інфекцій (наприклад, він не захищає від грипу, туберкульозу).

Штучний активний імунітет формується через 1—2 тиж піс­ля введення вакцин (поствакцинальний) і зберігається протягом декількох років (після введення черевнотифозної вакцини — 1 рік, корової — 5—8 років, вакцини проти гепатиту А — 20 років).

Активний

Пасивний

Активний

Пасивний

Схема 4. Види імунітету

Штучний пасивний імунітет формується одразу після введен­ня сироваток або імуноглобулінів (постсироватковий) і зберігається протягом 4—6 тиж.

За місцем прояву імунітет буває загальним і місцевим. При більшості інфекцій формується загальний імунітет. Місцевий імуні­тет — це несприйнятливість до інфекцій чутливої тканини, де лока­лізується збудник. Він формується при кишкових і респіраторних інфекціях.

За спрямованістю проти певного патогену розрізняють антибак­теріальний, антитоксичний, противірусний, протигрибковий, проти-паразитарний, протипухлинний, трансплантаційний імунітет.

Залежно від періоду звільнення макроорганізму від патогенних мі­кробів розрізняють стерильний і нестерильний імунітет. Стерильний імунітет формується у організмі, який звільнився від патогенних мі­кроорганізмів. Він захищає від реінфекції. Нестерильний (інфекцій­ний) імунітет формується за наявності патогенних мікроорганізмів у макроорганізмі (туберкульоз) і захищає від суперінфекції.