
- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 5
кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів» (далі — Проект), складається з преамбули, чотирьох розділів, 33 статей та Прикінцевих положень. У першому розділі (ст. 1 Проекту) визначаються значення термінів, що вживаються у Законі, та поняття кримінологічної експертизи (ч. 8 ст. 1). Останнє трактується як дослідження та оцінка проектів нормативно-правових актів (далі — проект), що проводяться на основі науково обґрунтованої методики з використанням кримінологічних знань з метою виявлення і запобігання нормативному закріпленню положень, реалізація яких може посилювати дію криміногенних чинників або послаблювати соціальні заходи, спрямовані на усунення останніх. У цьому самому розділі визначаються також статус, основні завдання, правова основа, предмет, об'єкт, суб'єкт, підстави проведення кримінологічної експертизи та види останньої. Принципове значення має визначення статусу кримінологічної експертизи (ст. 2). Закон України «Про наукову та науково-технічну експертизу» встановлює три види статусу останньої: державна, громадська та інша наукова. З цим пов'язані різниця у належності до державного статусу і підпорядкування установи, що проводить експертизу, та обов'язковість ЇЇ висновку. Остання належить експертизі, що проводиться державною установою. Проект визначає, що кримінологічна експертиза є науковою: за диференціацією Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу» — «іншою науковою», тобто не державною і не громадською. Критерієм виділення в окремий різновид наукової експертизи є не тільки її недержавне підпорядкування (можливе й таке) або громадський характер, що також не виключається, а науковість, тобто здатність (офіційна визначеність) установи чи організації, яка проводить експертизу, займатися науковою кримінологічною діяльністю. Однак при цьому не слід ототожнювати пропозиції, рекомендації, зокрема висновки щодо законопроектів, які надаються окремими кримінологами, їх об'єднаннями (асоціаціями) за власною ініціативою (що пропонувалося в літературі1), з кримінологічною експертизою, яка проводиться на підставі закону, у встановленому ним порядку, тобто на замовлення, та обов'язково згідно із затвердженою науковою мето-
1 Джужа О. М., КиршІюкА. В. Вказана праця. — С. 136.
238
Кримінологічна експертиза
дикою. Експертизу може проводити лише експертно-кримінологічна установа, якою згідно із Законом (ч. 5 ст. 1 Проекту) може бути науково-дослідна установа, вищий навчальний заклад або інша організація, акредитована на проведення кримінологічної експертизи. Оскільки науково-дослідні установи, вищі навчальні заклади та інші організації можуть бути засновані не лише на державній формі власності, то ознака державної належності не є обов'язковою для установи, яка проводить експертизу. Порядок проведення державної акредитації, якій підлягають експертно-кримінологічні установи та експерти, згідно зі ст. 7 Проекту визначається Кабінетом Міністрів України. Проте відомо, що постановою Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2003 р. № 1537 Міністерству освіти і науки надані повноваження щодо державної акредитації фізичних і юридичних осіб на право проведення наукової та науково-технічної експертизи. Згідно з наказом Міністерства науки і освіти України від 12 січня 2004 р. № 12 затверджений Порядок проведення зазначеної державної акредитації названих осіб, форма свідоцтва та перелік необхідних документів для проведення фізичними особами експертної діяльності без свідоцтва. Виникає питання, чи потрібний за наявності такого загального порядку відмінний від нього порядок державної акредитації експертно-кримінологічних установ та експертів? На це питання слід дати ствердну відповідь. У Порядку, визначеному Міносвіти і науки, насамперед зазначено, що він розроблений згідно з Законом «Про наукову і науково-технічну експертизу». Вже зазначалося, що кримінологічна експертиза є науковою за визначенням. Проте за своїми підставами, об'єктами, суб'єктами проведення, обов'язковістю наявності кримінологічної інформації щодо чинників у сфері регулювання об'єкта експертизи та за багатьма іншими ознаками кримінологічна експертиза значно відрізняється від звичайної наукової експертизи у розумінні Закону «Про наукову та науково-технічну експертизу». Через це вона потребує законодавчого регулювання спеціальним законом «Про кримінологічну експертизу проектів нормативно-правових актів», зокрема особливого порядку державної акредитації суб'єктів кримінологічної експертизи. Наведене визнано Кабінетом Міністрів України, який направив на розгляд Верховної Ради України зазначений законопроект із пе-
239