Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
курс сучасної Української кримінології 3 кн.rtf
Скачиваний:
3
Добавлен:
01.04.2025
Размер:
3.55 Mб
Скачать

Глава 4

Четверте. Для визначення величини значення показника рівня злочинності для кожного року прогнозованого періоду, тобто для прогнозу цього рівня, вираховуємо цю величину згідно з тим, як вона графічно відображена координатою (точкою) перетину лінії тренду з вертикальною лінією колонки кожного року зазначеного періоду. При цьому візуально визначаємо точне розташування ко­ординати (точки) на вертикальній лінії та її величину (у %) відповідно до стандартної шкали. З малюнка 1.3 видно, що коорди­наті величини 2007 р. відповідає значення 90,1; 2008 р. — 86,0; 2009 р. — 79,9. Таким чином, прогнозується, що рівень злочинності у 2007 р. складатиме 90,1 % від рівня 2002 р., у 2008 р. - 86,0 %; у 2009 р. — 79,9 %, тобто він знижуватиметься у середньому на 4-5 % щороку.

У подібний спосіб можна екстраполювати та прогнозувати зміну значень показника коефіцієнту злочинної активності на 100 тис. населення. Експериментальне виконання такого прогнозу показує, що він відображує подібну тенденцію поступового змен­шення величини значення вказаного показника у прогнозованому періоді.

Проте слід пам'ятати, що динамічний ряд значень названих по­казників лінії тренду та їх прогнозована екстраполяція на май­бутнє визначені на підставі офіційних статистичних даних. Ос­танні відображають маніпульовані значення показника реєстрації злочинів, зокрема зміну практики їх реєстрації у 2003 р., яка дала змогу демонструвати штучне скорочення злочинності у 2004 р., зумовила загальну тенденцію зменшення значень її показників у період 2004-2006 рр. та продовження цієї тенденції у перспективі до 2009 р. Тенденція відбиває практику реагування на повідом­лення про злочини, яка не поліпшилася, а навпаки, у 2005-2006 рр. погіршилася, у тому числі через необгрунтовану зміну у 2005 р. законодавства про відповідальність за так звані «дрібні» крадіжки та інші майнові злочини. Про це докладно йшлося вище, і повторюватися немає потреби. Тому наведена ме­тодика і практика прогнозування злочинності за методом екстра­поляції має бутрі взята до уваги, але отримані прогнозні результа­ти повинні сприйматися із зазначеними застереженнями, бо вони фактично відтворюють прогноз реєстрації злочинів (за умов збе-

154

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

пеження ЇЇ нинішньої неповноти), а не прогноз справжнього рівня злочинності.

У наведеному прикладі кримінологічне прогнозування злочин­ності виконано, як зазначалося, через застосування методу простої екстраполяції, яка становить перший рівень останньої. Другим її рівнем є складова екстраполяція, що проводиться, як зазначало­ся за показниками складових злочинності — її видів, територіаль­них сукупностей, соціальних груп злочинців, їх категорій, виок­ремлених за різними ознаками, щоб отримати прогнозні висновки і стосовно них. Прогнози щодо останніх доповнюють простий про­гноз злочинності, виконують прогностичну функцію стосовно її складових структур, залежностей між ними, зокрема таких, які впливають на значення показників та висновки загального про­гнозу. Зазначену роль, приміром, можуть виконувати прогнози стосовно значень показника найбільшої поширеності видів зло­чинів. Якщо такі прогнози свідчать, наприклад, про зростання зна­чень вказаного показника, вони можуть бути додатковим аргумен­том щодо імовірного зростання у майбутньому і значень прогнозо­ваних показників злочинності загалом, що має бути взято до уваги під час оцінки останніх. Крім того, прогноз щодо зростання зна­чень показників кількості певного виду злочину чи величини соціальної групи злочинців, яка його вчиняє, повинен бути сигна­лом для посилення запобіжної роботи саме стосовно цього виду злочину або цієї соціальної групи осіб, щоб не допустити його подальшого поширення і тим самим запобігти зростанню злочин­ності загалом.

Для прикладу візьмемо крадіжки, серед яких переважну більшість становлять посягання на майно громадян. Відомо, що цей вид злочину багато років є найбільш поширеним у країні. При­чому його частка у загальній кількості злочинів тривалий час зро­стала. У 2001 р. вона становила 33,7 %; у 2003 р. сягнула 47,6 % і лише за умов вибіркової реєстрації злочинів, що були запрова­джені у 2004 р., знизилася до 44,6 %. У 2005 р., після відомих змін законодавства, які штучно підвищили матеріальний «бар'єр» визначення майнового посягання як злочинного, питома вага кримінальне караних крадіжок знизилася до 38 %, а у 2006 р. — аж До 31,1 %. До того відомо, що крадіжки, передусім майна громадян,

155