Глава 5

ня кримінологічної ефективності норм законопроекту в разі його прийняття та реалізації. Враховуючи, що цей проект на час прове­дення експертизи був підготовлений у Комісії Верховної Ради для винесення на розгляд сесії у другому читанні, наведене дає підста­ви для висновку про потребу, результативність та актуальність кримінологічної експертизи, проведеної в порядку її апробування. Висновок експертизи був надісланий до Комісії з фінансів та банківської діяльності Верховної Ради України. Після цього зако­нопроект не виносився на розгляд у другому читанні.

Водночас проведення експериментальної експертизи висвітило низку недоглядів та інших хиб у методиці, що сприяло коригуванню деяких поопераційних методик та переробці методики агрегування індивідуальних експертних оцінок. У скоригованому вигляд методи­ку експертизи представлено до розгляду Президії Академії правових наук України, яка прийняла рішення в основному ЇЇ схвалити.

Отже, вперше в Україні, країнах СНД та, наскільки відомо, в європейських країнах була розроблена методика кримінологічної експертизи. Експериментальне апробування останньої показало її складність, але водночас придатність та результативність. Розроб­лення методики та її експериментальне апробування підтвердили, що витрати часу та коштів на проведення експертизи можуть бути значно скорочені за наявністю системної інформації про криміно­генні чинники, що діють у сфері регулювання проекту. Тим самим було підтверджено необхідність створення державної автоматизо­ваної системи кримінологічної інформації про чинники злочинів, які вчиняються в Україні, принаймні найбільш поширених і особ­ливо небезпечних. Потрібно нарешті організувати на державному рівні кримінологічні дослідження з виявлення названих чинників та розробку наукового обґрунтування, а пізніше — інформаційно-технологічних, правових і методичних засад створення цієї авто­матизованої системи.

Ј 3. Правове регулювання кримінологічної експертизи

проектів нормативно-правових актів Запровадження кримінологічної експертизи у практику потре­бує її належного законодавчого регулювання. У Верховній Раді України, на вищих рівнях інших гілок влади не раз визнавалася

232

Кримінологічна експертиза

потреба кримінологічної експертизи проектів законодавчих та інших нормативно-правових актів. Проте законодавче забезпечен­ня кримінологічної експертизи досі відсутнє. Не змінилася ситуація на краще і з прийняттям у 1995 р. Закону України «Про наукову та науково-технічну експертизу». У ньому до об'єктів ос­танньої не віднесені проекти законодавчих та інших нормативних актів (ст. 5). І це не дивно, бо Закон регулює експертизу наукової продукції. У Концепції розвитку законодавства України на період 1996-2005 рр., проект якої був розроблений Інститутом законодавства, зазначено, що незалежна наукова експертиза зако­нопроектів заслуговує на особливу увагу як один із основних «способів» наукового забезпечення законотворчості.

Розглядаючи проблему законодавчого регулювання криміно­логічної експертизи проектів законів та інших нормативних актів, потрібно взяти до уваги такі методологічні положення.

По-перше, експертиза проектів законів та інших нормативних актів — це ланка або етап законотворчого і в цілому нормопроект-ного процесу, і тому вона має в основних статутно-функціональ­них рисах передбачатися на рівні загального законодавчого регу­лювання цих процесів. Цей рівень у системі регулювання зако­нотворчого процесу вже був представлений Законом України «Про нормативні правові акти». Закон (ч. 4 ст. 52) передбачав можливість направлеїшя на кримінологічну експертизу проектів нормативних актів у сфері регулювання такої діяльності, яка «може відбиватися на рівні криміналізації суспільства». Останню ознаку внаслідок своєї кримінологічної невизначеності слід було б уточнити через зміну редакції на таку: «яка може впливати на посилення дії криміногенних чинників або створювати для цього сприятливі умо­ви». Проте, як відомо, Президент України Л. Д. Кучма наклав вето на закон і лише після обрання Президентом В. А. Ющенка було розроблено новий варіант проекту цього Закону, але він досі не поданий на офіційний розгляд Верховної Ради України.

По-друге, кожен вид експертизи законопроектів має значну специфіку щодо предмета, цілей, завдань, підстав проведення, особливостей висновку та інших питань, так би мовити, власного Урегулювання. Весь комплекс цих питань не може і не повинен бу­ти врегульований у законі рівня загального регулювання. Є багато

233