Глава 5 • •

(моделлю) їх дії. Віднесенність чинника до тієї чи іншої структур­ної групи відповідає його функціональній ролі, яка належить йому у сфері відносин, що регулюються об'єктом експертизи. Відпо­відно до цього чинники можуть стосуватися правового регулюван­ня, управління, правозастосування, правоохорони у згаданій сфері. Експертові належить визначити, до якої з названих груп слід віднести кожний чинник.

На другому етапі відбувається оцінка експертом кожного чин­ника за такими ознаками (підставами):

спрямованість (криміногенна або антикриміногенна);

детерміністичне значення у системі детермінації злочину;

— інформаційний потенціал чинника (надійність інформації про нього);

— прогностична оцінка можливості самостійної зміни детерміністичного впливу чинника поза впливом об'єкта експер­ тизи.

Перед проведенням операції 2.2.3. керівник експертної групи разом з експертами підгруп визначає передбачені чинним законо­давством види злочинів, що вчиняються у сфері регулювання об'єкта експертизи. На кожний такий поширений вид злочинів складається окрема таблиця систематизації його чинників. Складеним у такий спосіб видовим таблицям надається порядко­ва нумерація.

При проведенні кримінологічної експертизи найбільше значен­ня має виявлення та оцінка тих норм об'єкта експертизи, які впли­вають на криміногенні чинники. До останніх, як відомо, належать чинники, що продукують вчинення злочину. Тому нерідко цю опе­рацію проводять лише щодо криміногенних чинників. У такому разі до нумерації таблиці додається літера «к», і вона має вигляд 1к, 2к тощо. Якщо операція проводиться окремо стосовно анти-криміногенних чинників, таблиця їх моделювання та оцінки має нумерацію з додаванням літер «ак».

Систематизація (розподіл) чинників за структурними ланками сфери їхньої дії проводиться за певною класифікацією. При про­веденні кримінологічної експертизи, об'єктами якої є здебільшого проекти правових норм, класифікацію (розподіл) чинників до­цільно здійснити з урахуванням функціональної належності

214

Кримінологічна експертиза

останніх до певної ланки правового забезпечення, в якій вияв­ляється їхній детермінуючий вплив. Відомі три основні такі ланки та відповідні групи правозабезпечувальної діяльності. Перша стосується змісту самої правової норми, її утворення. Друга — пра-возастосування, тобто виконання цієї норми. Третя — правоохорон­ної діяльності. Згідно з цим і кримінологічні чинники виконують свою зумовлювальну роль у названих ланках, сприяючи або пе­решкоджаючи згаданим видам правозабезпечувальної діяльності.

Відповідно до зазначених ланок та охоплюваних ними видів діяльності чинники за сферою своєї дії в методиці (таблиці систе­матизації) розподілені за відповідними розділами як такі, що пов'язані зі:

змістом та прийняттям законодавчої норми (умовне позна­ чення — 3Н);

змістом та прийняттям норми підзаконного нормативного акта (ПЗН);

— організаційно-управлінським забезпеченням виконання законодавчих та інших правових норм (ОУЗ);

кадровим забезпеченням суб'єктів контролю та правоохорон­ ної діяльності (КЗ);

фінансовим і матеріально-технічним забезпеченням суб'єктів контролю та правоохоронної діяльності (ФМТЗ);

відомчим контролем за виконанням законів та інших право­ вих норм (ВК);

здійсненням відомчих спеціально-кримінологічних заходів запобігання правопорушенням у сфері регулювання об'єкта екс­ пертизи (ВЗ);

запобіжною діяльністю провоохороіших органів (ПХЗ);

змістом законодавчої норми про відповідальність за вчинен­ ня правопорушення у сфері регулювання об'єкта експертизи (ЗНВ);

виконанням законодавчих норм про відповідальність за вчи­ нення правопорушень у сфері регулювання об'єкта експертизи (ВЗВ)

Оцінка чинників за окремими підставами, що становить Другий етап операції 2.2.3, проводиться із додержанням таких методичних рекомендацій.

215