Глава 5

зайняти своє місце прогнозування кримінологічних наслідків прийняття та реалізації законодавчого (нормативно-правового) акта. Здійснення цієї функції має відбуватися через безпосереднє застосування прогностичних методів і засобів, зокрема через про­ведення наукової кримінологічної експертизи проекту такого акта. Звідси зроблений висновок, що прогнозування кримінологічних наслідків прийняття та реалізації законопроекту, передусім засоба­ми його кримінологічної експертизи, є самостійною актуальною проблемою, досить значущою не лише для кримінології, але й для теорії та практики законодавчої діяльності, тобто для вирішення стратегічних питань забезпечення формування правової держави.

Водночас дослідження показало, що на час його початку (1991 р.) у літературі лише у загальній формі торкалися питання кримінологічного забезпечення законотворчості. Дещо деталь­ніше воно ставилося, зокрема автором Курсу, на Всесоюзній коор­динаційній нараді кримінологів у Баку в 1988 р. у зв'язку з обгово­ренням питань забезпечення результатами кримінологічних досліджень розробки проекту Основ кримінального законодав­ства Союзу РСР і союзних республік1. Термін «кримінологічна експертиза» як побажання до дії без його пояснення був викорис­таний у 1992 р. в одному з документів З'їзду народних депутатів Російської Федерації2. Публікації стосовно застосування передза-конодавчого прогнозування кримінологічних наслідків прийняття та реалізації законодавчих актів, зокрема засобами криміно­логічної експертизи, до 1996 р. були відсутні у вітчизняних та зарубіжних джерелах інформації. У 1996 р., майже одночасно з першою публікацією автора Курсу з проблем кримінологічної екс­пертизи3, з'явилося повідомлення про розробку її правових і мето­дологічних засад та проекту Закону про неї в Росії під керівниц­твом проф. А. І. Долгової4. Проте і через декілька років доповідь автора Курсу на конгресі Європейської Асоціації законотворців у

' Кримипологические проблеми совериіспствоваїїия законодатсльства о борьбс с

прсступностью / Матер. распшр. зассд. Всссоюзн. коорд. бюро по кримшюлогии. — Баку,

1988.'

- Постаповлепиесьсзда народних депутаток РФ от 14 дскабря 1992 г. № 4081 «О состояпіпі

законності!, борьбьі с ІІрсстуиІІостью и коррунцпсй».

•' Закалюк А. П. Вказана праця.

1 Преступнжть и правопис рсгулнронаїшс борьбьі с пеіі / Под. рад. А. И. Долговой. — М, 1996.

194

Кримінологічна експертиза

Варшаві у червні 2000 р. стосовно кримінологічного забезпечення законопроектної діяльності через використання у ній криміно­логічної експертизи виявилася несподіваною новацією, що досі не привертала уваги європейських фахівців.

Ще дальшою від проблеми кримінологічної, а, відверто кажучи, на той час і будь-якої наукової експертизи, виявилася законопро-ектна практика у Верховній Раді України. До попереднього оціню­вання законопроектів, зокрема у поодиноких випадках із позиції їхньої кримінологічної перспективи, інколи залучалися фахівці, включаючи наукових консультантів. Проте їхня діяльність не була організована, методично забезпечена, правовим чином регламен­тована. Тому й зараз, коли звичайна та до всього суб'єктивно орієнтована рецензія проекту закону, що виконана навіть фахівцем-науковцем, отримує гучну назву «наукова експертиза», для цього немає жодних правових, методологічних та методичних підстав.

У процесі дослідження з питань потреби, підстав та порядку ор­ганізації кримінологічної експертизи була опитана група фахівців, зокрема народних депутатів, їхніх помічників і консультантів, працівників правоохоронних та судових органів, викладачів юри­дичних факультетів провідних ВНЗ України. Майже всі опитані висловилися щодо потреби кримінологічної експертизи законопро­ектів, необхідності правового регулювання останньої, у тому числі законодавчого визначення підстав та порядку її організації, а також передусім — розробки для неї наукової методики проведення.

Зрештою, визнавалася обґрунтованою ідея керівника дослідження про те, що головним у методології кримінологічної експертизи має бути визнаний метод експертного прогнозування (оцінювання). При цьому норма законопроекту має оцінюватися з погляду її кримінологічних наслідків, зокрема щодо впливу на ан-тикриміногенні та криміногенні чинники, які діють у сфері регу­лювання закону, проект якого подається на експертизу. Останнє поставило проблему наявності в експертів достовірної системної Інформації про згадані чинники у сфері регулювання законопро­екту та загалом у суспільних відносинах, необхідність її уніфікації, систематизації та автоматизації на сучасному науково-методично-МУ та технологічному рівні. Було зроблено узагальнений висно-

195