Глава 4

Таблиця № З

Таблиця

динамічних рядів значень показників злочинності в Україні за період 2002-2006 років

Показники	2002	2003	2004	2005	2006
Загальна кількість заресстрованиі злочинів	450661	556351	520 105	485725	420900
— динаміка до 2002р. (%)		23,5	15,4	7,7	-6,6
— динаміка до попереднього року ( %)		23,5	-6,5	-6,6	-13,3
— кількість населення (млн)	48,93	48,68	48,60	48,20	47,9
Коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення	919	1152	1083	1012	894
—динаміка до 2002р. (%)		25,1	17,7	10,1	-2,7
— динаміка до попереднього року ( %)		25,1	-6,0	-6,6	-1,7
Загальна кількість виявлених осіб, що вчинили злочин	270307	259721	260702	237 187	214507
— динаміка до 2002 р. ( %)		-3,9	-3,5	-12,2	-20,6
— динаміка до попереднього року ( %)		-3,9	0,4	-9,0	-9,5
Коефіцієнт злочинної активності на 100 тис. населення	551	531	530	493	452
— динаміка до 2002 р. ( %)		-2,5	-3,8	-10,5	-18,0
— динаміка до попереднього року ( %)		-2,5	-0,1	-6,9	-8,3

З наведених даних видно, що в аналізованому періоді динамічні ряди значень наведених у таблиці показників не мали однакової сталої тенденції. Так, значення показника «кількість зареєстрова­них злочинів» у 2003 р. зросло на 23,5 %; однак, починаючи з 2004 р., воно стало проти попереднього року знижуватися: у 2004 р. - на 6,5 %, у 2005 р. - на 6,6 %, а у 2006 р. - аж на 13,3 %. Цьому відповідає тенденція зміни значень показника «коефіцієнт злочинності на 100 тис. населення». У 2003 р. його значення зрос­ло проти попереднього 2002 р. на 25,1 %, а з 2004 р. стало знижува­тися: відповідно у 2004 р. - 6,0 %, у 2005 - 6,6 %, у 2006 р. - 1,7 %. Аналіз динамічних рядів значень показників «загальна кількість виявлених осіб, що вчинили злочини» та «коефіцієнт злочинної активності на 100 тис. населення» засвідчує дещо іншу тенденцію. Тут за незначним винятком (значення першого показника у 2004 р.) простежується більш стала тенденція зниження значень

146

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

обох показників у вказаний період. Так, у 2003 р. їх значення зни­зилися проти 2002 р. відповідно на 3,9 % та 2,5 %. Але у 2004 р. про­ти попереднього року значення першого показника незначним чи­ном (на 0,4 %) зросло, а другого — знизилося лише на 0,1 %. Однак v 2005 р. тенденція зменшення значень показників кількості вияв­лених за вчинення злочинів осіб та їх злочинної активності знову поновилася: відповідно на 9,0 % та 6,9 %. У 2006 р. ця тенденція продовжилася: проти попереднього 2005 р. значення названих по­казників становили відповідно 9,5 % та — 8,3 %.

Таким чином, в аналізованому періоді не спостерігалися ста­більні рівні злочинності та злочинної активності, їх тенденція мала характер «хвилі», висота якої в окремі роки то наростала, то опус­калася. Останнє більш помітно виявляється з 2005 р. Складається враження, що тенденцію визначають не сталі об'єктивні чинники, а чиясь «могутня» рука, яка то піднімає, то опускає хвилю.

Тут потрібно нагадати (про це йшлося у главі 4 «Теорія зло­чинності» Книги 1 Курсу), що офіційні статистичні показники злочинності не відповідають її реальному стану насамперед через штуч?гу прихованість (латентність) злочинів. Остання є наслідком упереджених, а іноді й некомпетентних рішень правоохоронних органів, головним чином органів міліції, при розгляді заяв і повідомлень про злочини та інші події. Через це тривалий час по­рушення кримінальної справи, а відповідно й реєстрація злочину, відбувалися лише за одним із чотирьох-п'яти повідомлень про вчинення злочину (у 2004 р. - 22,1 %), а у 2006 р. — за одним із ше-сти-семи (16,1 %). Останні залишалися поза реєстрацією, бо за ними відмовляли у порушенні кримінальної справи. Винятком став 2003 р., коли на вимогу тодішнього міністра внутрішніх справ реагування на повідомлення про злочини стало більш повним, відповідно зросла кількість та питома вага порушених криміна­льних справ і зареєстрованих злочинів (на 23,5 % проти 2002 р.). Проте скоро ця практика повернулася на старі, звичні засади і, як тепер можна оцінити, тимчасово запроваджувалася, щоб «нагро­мадити» вал злочинності і вже у наступному 2004 р. (рік прези­дентських виборів) продемонструвати «успіхи» у скороченні кількості злочинів, що і відобразилося у показнику — 6,5 % проти попереднього 2003 р. Відбулося відверте маніпулювання

147

Глава 4 ;..!<;•<>

показниками злочинності, що також має бути віднесено на рахунок «досягнень» і «провин» минулої влади. У 2005 р. та особливо у 2006 р. практика неповного реагування на повідомлення про злочини та необгрунтованих відмов у порушенні кримінальної справи поширилася ще більше. До того, як зазначалося, з другої половини 2005 р. внаслідок необгрунтованої зміни законодавства з реєстрації як злочинів були штучно вилучені десятки тисяч крадіжок та інших посягань на власність. У результаті у 2006 р. при зростанні кількості заяв і повідомлень про злочини на 10,3 % та досягненні ними небувалого числа 2,6 млн (!!) показник реагування на них порушенням кримінальної справи скоротився до 12 % (386,7 тис.). Тобто з десяти громадян, які зверталися до органу міліції з приводу злочинного посягання на них, їх майно, права та інтереси, більш як вісім не отримали належного, передбаченого законом захисту і реагування. Зі створеного у такий спосіб штучного уявлення про рівень злочинності виводяться висновки про «успіхи» у боротьбі з нею, про її скорочення та службові «зусилля», що були докладені для досягнення наведеного. Мимоволі згадується поширений афоризм, коли міліція з приводу боротьби зі зло­чинністю кричить «Ура!», а населення волає «Караул!».

Проводячи статистичний аналіз динамічних рядів значень по­казників злочинності, потрібно брати до уваги наведену штучність даних офіційної статистики. Однак мусимо оперувати ними за відсутності більш достовірних даних, хоча усвідомлюємо, що вони не відображають реального стану злочинності.

Під час проведення прогнозування злочинності за методом екс­траполяції послідовно виконуються операції: 1) вирівнювання динамічного ряду; 2) визначення його спрямованості — лінії тренду; 3) продовження (екстраполяції) тренду на прогнозова­ний період та визначення величин значення показника за роками цього періоду; 4) складання прогнозу на підставі аналізу тен­денції зміни зазначених величин.

Операції проводяться з використанням графіка, що будується у формі системи координат зі спеціальною шкалою (див. мал. 1). У рядках графіка наочно відображаються координати (точки) величин значення вибраного показника. Величина значення відображається за масштабом стандартної шкали. Стандартна шкала

148

Організація та методи розробки (складання) кримінологічних прогнозів та планів

побудована у такий спосіб, щоб відобразити зміну значення показ­ника стосовно його величини у перший рік аналізу (наразі у 2002 р.), яка береться за 100 %. Стандартний крок приймається у 10 %, з ви­користанням якого визначається розмір (межі) шкали у значеннях від 100 % до 130 % (при зростанні величини значення показника) та від 100 % до 70 % (при зменшенні величини значення показника). Колонки графіка призначені для відображення координат (точок) величин значення показника у кожний рік періодів аналізу та екс­траполяції і прогнозу. На графіку, що ілюструється (див. мал. 1), період аналізу охоплює 5 років (2002-2006 рр.), період екстрапо­ляції і прогнозу — 3 роки (2007-2009 рр.).

Малюнок 1

Графік зміни (динамічного ряду) значень рівня злочинності

за період 2002-2006 років, тренду цього ряду

та екстраполяції останнього на період 2007-2009 років

(загальна форма)

Показник	Шкала У*	Значення показника до рівня 2002 р.													Примітки
		2002		2003	2004	2005	2006		2007		2008		2009
Рівень злочинності (загальна кількість злочинів)	130
	120
	110
	100
	90
	80
	70
	менше 70
Номінальна величина значення У % до 2002 р.			100	123,5	115,4	107,7		93,4		90,1		86,0		79,9		Значення за 2007-2009 рр. прогно­зовані

Користуючись графіком та виходячи із завдання здійснити прогноз злочинності в Україні за методом екстраполяції, вико­наємо послідовно його складові операції, що зазначені вище.

149