Глава 3 '

У розділі XII мають бути визначені на підставі проведених роз­рахунків конкретні показники за всіма напрямками ресурсного за­безпечення: інформаційного, кадрового, фінансового, матеріаль­но-технічного.

Ј 3. Суцільне та вибіркове наукове кримінологічне ,, дослідження, репрезентативність його висновків

Загальними вимогами щодо наукового дослідження, зокрема кримінологічного, є повнота, предметність і представницькість інформації. Визначення відповідності дослідження цим вимогам залежить насамперед від його цілей, предмета й об'єктів, а також від видів інформації.

Перша вимога щодо повноти інформації фактично стосується всіх її видів. Інформація у дослідженні має бути оптимально по­вною, тобто повно охоплювати елементи предмета дослідження, щоб задовольнити цілі останнього. Водночас вимога повноти є оп­тимальною, тобто інформація має охоплювати елементи предмета дослідження в обсязі не меншому і не більшому, ніж це зумовлено потребами дослідження. Особливо важливою вимога повноти є для нормативної, управлінської, літературної, статистичної інфор­мації, яка має бути досліджена максимально повно.

Із забезпеченням повноти інформації пов'язана вимога її пред­метності. Остання означає, що інформація має безпосередньо сто­суватися предмета дослідження, його складових і не виходити за його межі. Недотримання цієї вимоги може призвести до зайвого витрачання ресурсів, насамперед часу, відволікання дослідників від безпосереднього предмета дослідження, а головне — порушен­ня чіткості уявлення про нього. Дотримання вимоги предметності особливо важливе при збиранні літературної і статистичної інфор­мації. У джерелах останньої потрібна для цього дослідження пред­метна інформація, як правило, перебуває поряд з інформацією про проблеми і питання, які перебувають поза його предметом. Ми­стецтво досвідченого дослідника полягає у тому, щоб визначити межі предмета і потрібної інформації та глибше досліджувати саме останню. Через це вимогу предметності інформації нерідко допо­внюють вимогою раціональності, оптимальності процесу її відбо­ру та вивчення.

120

Організація наукового кримінологічного дослідження

Дуже важливою, особливо щодо емпіричної інформації, є вимо­га її представницькості або, як часто називають, її репрезентатив­ності. Дотримання цієї вимоги визначається насамперед завдання­ми і метою дослідження та передбачуваною формою реалізації

його результатів. Інформації має бути достатньою кількісно і за її структурою, щоб задовольнити інформаційні потреби всіх завдань щодо всіх елементів предмета дослідження, тобто завдань вирішення проблеми. Межі інформаційного забезпечення визна­чаються передусім межами територіальними та часовими, тобто тим, яку територію та проміжок часу має охопити дослідження. Звідси випливає вимога збирання інформації на певній території (країна, область, місто, мікрорайон) і за певний час (місяць, рік, декілька років). Останнє є особливо важливим, коли застосову­ються загальнонаукові історичний та порівняльний методи, за яких показники інформації порівнюються територіальне або за певні проміжки часу. Вимога представницькості інформації з цього погляду означає її забезпечення для отримання уявлення (показників) щодо елементів предмета дослідження на заданій те­риторії та за заданий час.

Як зазначалося, вимога представницькості має особливе зна­чення щодо емпіричної інформації. Кількість джерел норматив­ної, літературної, статистичної інформації, як правило, не дуже велика, і кожне з них здебільшого має спеціально визначену пред­метність (назву, тему, вид), тобто здатність утримувати предметну інформацію. Тому щодо цих джерел представницькість забезпе­чується, як правило, їхньою повнотою. Інша річ — емпірична інформація. Елементів предмета дослідження, а відповідно джерел цієї інформації, як правило, багато за кількістю, скажімо: криміна­льних справ; осіб, що вчинили злочини; інших осіб, які становлять кримінологічний інтерес. Кожен такий елемент прийнято назива­ти об'єктом або одиницею спостереження. Всі разом об'єкти спо­стереження на визначеній території та за визначений час станов­лять їх генеральну сукупність. Виникає питання, чи потрібно для отримання необхідної інформації про якісні показники об'єктів генеральної сукупності досліджувати всі такі об'єкти.

Відповідь на це питання дають три науки: філософія, соціологія та математична статистика. Філософія вчить, що у системних

121

Глава З

співвідношеннях цілого і частини, сутності та явища, необхідного і випадкового перше виявляється у другому за закономірностями загальності, тотожності, повторюваності соціальних фактів. Шля­хом спеціальних соціологічних досліджень доведено, що типових якісних ознак об'єктів генеральної сукупності надає їхня вибірко­ва сукупність за умови, що остання науково обґрунтовано сфор­мована. За аналогією можна навести приклад: для того, щоб визна­чити якість вина в бочці, не треба випити всю бочку. Є певні мате­матичні способи визначення його якості за значно меншою кількістю. Вибірка (позначимо її В) має відтворювати цілісні та структурні ознаки генеральної сукупності (позначимо її Г). Інфор­мацію про ці ознаки дає статистична характеристика Г. Тобто В має бути мініатюрним якісним відображенням, зліпком Г. Якщо чисельність елементів Г точно відома, генеральна сукупність нази­вається визначеною, якщо невідома — невизначеною. У дослі­дженнях злочинності та її структурних частин і елементів, що характеризуються латентністю, Г, як правило, невизначена. І ще одна кількісна властивість. Чим меншою за кількістю об'єктів — одиниць спостереження є Г або її структурна частина, що стано­вить дослідницький інтерес, тим більшим має бути кількісне представництво у В джерел інформації. І навпаки: чим більша за кількістю елементів Г або її структурна частина, тим меншими можуть бути кількісні параметри правильно сформованої вибірки. Якщо В за структурою адекватно відображає структуру Г, тоді, як доведено спеціальними дослідженнями із застосуванням методів математичної статистки, питома вага кількості джерел у В при різному обсязі Г може становити такі величини (див. табл. № 1).

Таблиця № 1

Таблиця

співвідношення кількості джерел інформації генеральної та вибіркової сукупності (вибірки)

Кількість джерел у генеральній сукупності — Г	Питома вага одиниць вибірки — В, %	Абсолютна кількість джерел (одиниць) вибірки — В
до 200	100	200
від 200 до 400	20-25	80-100
від 400 до 500	15	60-75
від 500 до 1000	10	50-100
понад 1000	5	понад 50

122

Організація наукового кримінологічного дослідження

Як видно, відбір одиниць вибірки починається, коли кількість джерел у генеральній сукупності перевищує 200-400 одиниць.

Дотримання наведених параметрів забезпечує репрезента­тивність висновків, зроблених на підставі інформації про вибірку, або, як кажуть скорочено, репрезентативність вибірки. Зрозуміло, що названі кількісні параметри є узагальненими. Використання їх, насамперед для визначення репрезентативності, має необхідною умовою формування В за якісними параметрами Г. Тобто надійність виборки передусім залежить від умов її формування, що забезпечують збереження структури та якісних ознак гене­ральної сукупності.

Але навіть за дотримання всіх зазначених умов є цілком імовірним розходження в ознаках і показниках генеральної та вибіркової сукупностей. Це розходження у соціології та матема­тичній статистиці називають похибкою (помилкою) репрезента­тивності. Доведено, що незначне за кількістю розходження між показниками Г та В, якщо вибірка кількісно і якісно сформована правильно, не впливає на її адекватність та репрезантативність. За дотримання зазначених вимог та умов загалом вважається, що роз­ходження (похибка) у кількості до 5 % одиниць виміру є допусти­мою, а до 3 % — несуттєвою, яка не береться до уваги. За всіх умов потрібно попередньо вирахувати кількісні параметри вибірки, щоб вони відповідали вимогам репрезентативності та враховували до­пустиму їх похибку. Параметри останньої містяться в спеціальній літературі з математичної статистики і соціології, а також у мето­дичних посібниках із застосування математико-статистичних методів у кримінології.

Розглянемо умови, методи і способи створення та види вибірки в кримінологічних дослідженнях.

Вище були наведені декілька положень, які складають загальні засади правильного відбору вибірки. Зараз потрібно виокремити умови цього процесу, яких слід дотримуватися при практичному здісненні останнього.

Перша умова пов'язана із кількісними розмірами генеральної сукупності. Доведено, що вибірку можна відбирати лише з достат­ньо великої кількості елементів генеральної сукупності. Найбільш надійною такою кількістю вважається тисяча одиниць. В окремих

123

Глава З

випадках (заздалегідь відома однорідність елементів, компактне їх знаходження тощо) вибірка може бути видібрана і з генеральної сукупності розміром 400-500 одиниць і навіть меншої.

Друга умова пов'язана із методом відбору вибірки. Не будь-яку вибірку, відібрану за належними кількісними параметрами, можна вважати репрезентативною стосовно усієї генеральної су­купності та окремих її частин. Деякі ознаки елементів генеральної сукупності можуть бути по-різному представлені в її окремих час­тинах, а тому потрібно, щоб і у вибірку вони були адекватно відібрані. Лише тоді, коли імовірність бути представленою у вибірці однаково рівна для всіх елементів генеральної сукупності, можна твердити про репрезентативність вибірки щодо останньої. Забезпечення зазначеної імовірної рівності кожного елемента ге­неральної сукупності опинитися у вибірці називають принципом випадкового відбору. У цьому випадку термін «випадковий» вжи­вається у зазначені «не спрямований», не зумовлений певними умовами, критеріями. Вважається, що вибірка, яка відібрана без попереднього визначення та впливу останніх, є випадковою, тобто неупередженою, зокрема й стосовно певних пріоритетів дослідни­ка. Можливість кожного елемента Г бути відібраним до В визна­чається не волею дослідника, а зумовлюється випадком. Тому й відбір за цих умов називається випадковим.

Існує низка методів забезпечення випадкового відбору. Най­простіший із них — метод простого відбору — полягає у відборі до вибірки елементів, які мають певний номер у переліку їх порядко-вості в генеральній сукупності, що попередньо визначений відповідним інтервалом. Скажімо, генеральну сукупність стано­вить тисяча пронумерованих карток на зареєстровані злочини. Попередньо визначивши, що інтервал відбору дорівнює 10, відбе­ремо до вибірки картки, що мають порядкові номери 10, 20, ЗО, 40 тощо. Всього отримаємо 100 карток вибірки випадкового відбору, яка становить 10 % від генеральної сукупності. Метод простого відбору важко застосовувати при значних розмірах генеральної сукупності. Крім того, він може не забезпечити відображення у В тієї ознаки Г, яка представлена у незначній кількості елементів ге­неральної сукупності.

124

Організація наукового кримінологічного дослідження

Щоб уникнути можливих недоліків простого випадкового відбору, застосовують інші методи останнього, зокрема стра-тифікованого та гніздового відбору. Стратифікований відбір до деякої міри також випадковий, але він здійснюється з попередньо згрупованих частин (страт) генеральної сукупності. Приміром, при дослідженні умов, що сприяли вчиненню злочинів, потрібно вивчити криміногенний вплив мікросередовища, зокрема родини, на формування особистості злочинців. Відомо, що він суттєво відрізняється залежно від віку осіб, що вчинили злочини. Порівняно з неповнолітніми, на яких вплив поширюється значно частіше, на молодих особах позначається рідше, а ще менше — на поведінці дорослих. З урахуванням цього для виконання зазначе­ного дослідницького завдання всі елементи генеральної сукуп­ності спочатку поділяються на вікові групи: неповнолітні, особи віком від 18 до 25 (або ЗО) років та старші за віком. Далі з кожної названої групи елементів генеральної сукупності елементи відби­раються до вибірки методом простого випадкового відбору. Стра­тифікований відбір не застосовується за невизначеної генеральної сукупності, в якій неможливо точно вирахувати кількісні показни­ки стратифікованої групи, а відповідно — й відносні показники поширеності у ній тієї чи іншої ознаки.

Метод гніздової вибірки ґрунтується на тому, що в гене­ральній сукупності природно існують деякі об'єднання елементів, які називають гніздами. В складі останніх елементи структуро-вані та розподілені незалежно від волі дослідника. Ці об'єктивно виділені гнізда з обрахованою кількістю елементів, що входять до їх складу, зокрема до складу видових структур гнізда, є набором структурованих сукупностей. У межах останніх здійснюється простий випадковий відбір елементів, що становлять інтерес для дослідження. Покажемо застосування гніздового методу на при­кладі. Скажімо, потрібно дослідити ефективність діяльності із за­побігання фактам виготовлення предметів, які кваліфікуються як холодна зброя, на металообробних підприємствах області. Насам­перед визначають міста, в яких функціонують подібні підприємства. Останні виконують роль гнізд, які розподіляють зазначені підприємства за територіальною ознакою, що, як прави­ло, характеризується однаковими соціальними, демографічними,

125

Глава З

культурно-виховними, морально-психологічними умовами. Далі у кожному гнізді (місті) визначаються підприємства металооб­робки та кількість працівників кожного з них. Остання є структу-рованою міні-генеральною сукупністю з певною кількістю еле­ментів — працівників. У кожній з них методом простого відбору визначається вибірка працівників для дослідження причетності до виготовлення предметів, кваліфікованих як холодна зброя. Відомості про таку причетність (факти виявлення виготовленої зброї або її заготовки на робочому місці; затримання охороною з такими предметами на прохідній; ідентифікація холодної зброї органами міліції за ознаками підприємства-виробника у випадках затримання осіб з нею тощо) свідчать про незадовільний стан діяльності із запобігання виготовлення зазначених предметів. Визначення питомої ваги осіб, причетних до їх виготовлення, у кожній з утворених вибірок дає відносний показник ступеня ефективності цієї діяльності на кожному з досліджених підприємств та у порівнянні між ними в межах міста, області загалом.

На практиці нерідко застосовується комбінований метод вибірки, коли почергово використовуються усі названі методи. Приміром, спочатку генеральна сукупність групується за основ­ною розподільчою ознакою (стратифікований відбір), далі у кожній з груп за іншою, більш предметною ознакою визначають­ся гнізда, що відрізняються умовами, які впливають на виявлен­ня предметної ознаки (гніздовий відбір), нарешті у міиі-гене-ральній сукупності елементів гнізда проводиться простий випад­ковий відбір. При застосуванні стратифікованого відбору може бути декілька рівнів послідовного групування, а за гніздового методу — декілька подрібнень більшого гнізда на менші, що виділяються за дрібнішою ознакою. У спеціальній літературі описуються деякі інші методи відбору вибірки, наприклад за принципом лотереї, з допомогою випадкових чисел, шарами, багатоступінчатий відбір тощо. Всі вони, по суті, є різновидами названих методів.

Третя умова правильного відбору вибірки пов'язана із визна­ченням її обсягу, який має забезпечити репрезентативність. Як уже зазначалося, за будь-якого методу відбору вибірки остання

126

Організація наукового кримінологічного дослідження

ніколи з ідеальною точністю не відтворює закономірностей гене­ральної сукупності. Можна декілька разів різними методами і навіть одним і тим самим методом утворювати вибірку, і, як прави­ло, кожен раз показник тієї чи іншої ознаки елементів генеральної сукупності буде мати дещо інше значення у вибірці. Розходження між статистичним показником елементів Г та аналогічним показ­ником вибірки зумовлюється двома причинами. Перша — це наслідок порушення правил відбору, який можна зменшувати че­рез усунення згаданого порушення. Друга причина — наслідок ви­падкового відхилення вибірки від генеральної сукупності, що має назву помилка вибірки. Остання є результатом дії деяких статис­тичних закономірностей, які неможливо подолати у звичайних умовах. Завдання полягає у тому, щоб помилка вибірки перебува­ла у певних числовріх межах, розмір яких залежить від деяких об­ставин, передусім розмірів вибірки. Чим більше елементів має вибірка, тим меншою є помилка вибірки, і навпаки, чим менше елементів генеральної сукупності представлено у вибірці, тим більша ймовірність її помилки. Межі, в яких може перебувати по­милка вибірки, що не впливає на якість відтворення у ній генеральної сукупності, називається довірчим інтервалом. Визна­чення того, що помилка вибірки перебуває у межах довірчого інтервалу, є свідченням репрезентативності вибірки та інформації, що відображає елементи цієї вибірки, щодо характеристик генеральної сукупності. Формула визначення довірчого інтервалу міститься у спеціальній літературі1.

На закінчення параграфа розглянемо приклад визначення по­хибки репрезентативності в умовах звичайного кримінологічного дослідження. Припустимо, що воно має за мету визначити вплив групової злочинності на кримінологічну обстановку в країні. З кримінальної статистики за певний період часу встановлюємо, Що близько ЗО % злочинів вчинено групами, а також, що за цей час судами розглянуто всього 5 тис. усіх кримінальних справ. Таким чином, питома вага групових злочинів дорівнює 0,3, а допустиму похибку репрезентативності беремо у межах ± 4 % (0,04 %). Опти-

Див., наприклад: Блувштейн ІО.Д. Криминологичсская статистика. — Мипск, 1981. — С. 84.

127