- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 1
Перші за радянських часів теоретико-правові визначення інформації, що належать відомому російському правознавцю О. О. Гаврилову, пов'язувалися з її формою, що придатна для передачі та обробки останньої1. Цим шляхом вже в період суверенної України йшли й українські фахівці, зокрема у нормативно-правовій сфері. В Законі України «Про інформацію» від 2 жовтня 1992 р. вміщено правове визначення інформації, під якою розуміються «документовані або публічно оголошені відомості про події та явища, що відбуваються у суспільстві, державі та навколишньому природному середовищі». На нашу думку, це визначення не можна визнати досконалим. По-перше, предметна сутність інформації, в тому числі її правове значення, розкриття якої є найпершою функцією визначення поняття, включаючи й правове, тут підмінена зовнішніми формами інформації, якими є документ або публічне оголошення відомостей. У прийнятому 20 лютого 1995 р. Федеральному законі Російської Федерації «Про інформацію, інформатизацію і захист інформації» правове поняття інформації визначається більш точно, як «сведения о лицах, предметах, фактах, собьітиях, явленнях й процессах неза-висимо от формьі их представлення»2.
По-друге, неповно і неточно визначено об'єкти інформаційного відображення у суспільній сфері — «події та явища». Як відомо і що вже не раз зазначалося у Курсі, невід'ємною складовою соціальної діяльності є поведінкові вчинки, а ширше — суспільна активність людей, зокрема правомірна і неправомірна, включаючи злочинну. Ці прояви активності далеко не завжди є «подіями» у суспільстві та через їх людську належність не можуть визначатися як «явища». Але саме ці прояви є об'єктами відображення правової та, забігаючи дещо наперед, кримінологічної інформації. Незважаючи на сумнівність наведеного визначення, воно стало використовуватися у сучасній правовій літературі, включаючи наукову, і навіть вміщене до «Юридичної енциклопедії»3.
1 Гавршюв О. А. Курс мравовой ипформатики: Учебпик для вузов. — М., 2000. — С. 2.
2 Федеральний закон Российской Фсдсрации «Об информации, ипформатизации, заїците информации» от 20 фсвраля 1995 г. // \уда\у.с1ита.§оу.ги.
1 Юридична енциклопедія. - Т. 2. - К., 1999. - С. 717.
10
Кримінологічна інформація
Для розуміння предметної сутності інформації важливо усвідомлювати, що процес її відображення, передачі та отримання охоплює дві сторони — об'єкт і суб'єкт, кожен з яких надає їй певної властивості. Інформація стає такою при сприйнятті її суб'єктом, умовно кажучи, при її перетворенні у певну суму відомостей. Зрозуміло, що сприйняття особою інформації залежить від багатьох властивостей особи, її здатності та здібності до цього процесу, а також від особистісної налаштованості особи на певне світосприйняття, тобто від її світогляду, рівня знань, а при сприйнятті спеціальної інформації, скажімо, правової чи кримінологічної, — від рівня знань і культури загалом та зокрема у сфері права чи кримінології. З цього погляду інформація є безумовно суб'єктивною. Проте інформація відтворює дані про об'єктивну реальність, тобто має об'єктивну основу, визначений останньою істинний зміст, отримання відомостей про який, тобто певною мірою його пізнання, є оптимальною метою активного суб'єкта інформації, вищою мірою її призначення.
У теорії інформації дискусійним є питання про співвідношення термінів та понять «дані», «інформація» та «відомості». В. Бриж-ко, який досліджував це питання з погляду застосування наведених понять у правотворчості, вважає, що у відомому російському словнику С. І. Ожегова вони ототожнюються1: дані — це «сведения (укр. — «відомості»), необходимьіе для какого-нибудь вьівода, решения», інформація — «сведения об окружающем мире й проте-кающих в нем процессах, воспринимаемьіе человеком или специальньїм устройством», відомості (рос. — «сведения») — «по-знания в какой-либо области, известия, сообщения, знання, пред-ставление о чем-то»2. Наведені дефініції дійсно мають елементи тотожності через використання у їх визначенні одного терміна — «відомості» («сведения»). Проте потрібно звернути увагу на те, що за С. І. Ожеговим інформація — це окремий (певний) вид «сведе-ний», особливість якого полягає у їх сприйнятті людиною або спеціальним пристроєм. Тобто «сведения», а точніше було б назвати «данньїе», перетворюються в інформацію при їх сприйнятті
1 Брижко В. Вказана праця. - С. 31.
' Ожегов С. Й. Словарь русского язика. - М., 1989. - С. 155, 253, 698.
11