Глава 1 Кримінологічна інформація

Ј 1. Загальне поняття інформації, її властивості, функції, види. Особливості соціальної інформації

З часу своєї появи на землі людина формувала уявлення про своє середовище, навколишній світ, явища природи, засоби та спо­соби виживання, людські відносини. Ці уявлення спочатку складалися довільно, через безпосереднє відчуття, відбиття у свідомості. З розвитком здібності особи до мислення її уявлення про навколишній світ та про себе саму набували характеру абстра­гованих образів, накоплювався досвід цих уявлень та образів. Пам'ять утримувала його, він відтворювався у предметах культу­ри, ставав надбанням нових поколінь. Відомості про навколишній світ, які люди отримували, були інформацією про нього. Вва­жається, що термін «інформація» (походить від латинського «іп/оітпаііоп» — «пояснення, виклад, тлумачення») був відомий ще за часів Аристотеля. Поступово розвивалися інтерес до упорядку­вання інформації, її цілеспрямований пошук та аналіз. Проте по­няття інформації і сам термін «інформація» віками не були визна­чені, через що протягом майже двох тисячоліть уявлення про інформацію тлумачилося близько до понять «дані», «відомості», що отримуються людиною, передаються людьми. Коли ж інфор­мація стала науковою категорією, вважає російський академік Є. В. Євреїнов, її було введено «як первинне поняття, що поряд з поняттями матерії (речовини) і енергії не підлягає визначенню»1.

1 Цит. за: Брижко В. До питання застосування у нравотворчості понять «інформація» та «дані» // Правова інформатика. - 2005. - № 4 (8). - С. 33.

Кримінологічна інформація

Теоретичне уявлення про інформацію з'явилося з розвитком кібернетики як науки та кібернетичної практики, що ґрунтувалася на ній. У 1948 р. було опубліковано статтю К. Е. Шеннона «Мате­матична теорія зв'язку», в якій з огляду на потреби кібернетики обґрунтовувався ймовірнісно-статистичний підхід до інформації, пропонувалися поняття кількості інформації, схеми, теореми, умо­ви її зв'язку, передачі, проходження, кодування. Вважається, що саме цією працею була започаткована кібернетична теорія інфор­мації, її кількісний напрямок. У 1965 р. російський вчений А. М. Колмогоров запропонував алгоритмічне визначення понят­тя кількості інформації. Під алгоритмом розумілася система правил, принципів, що обумовлює програму, процес вирішення завдань, які визначені, як правило, у кількісних показниках, тен­денціях, залежностях.

У руслі кібернетичної теорії інформації розвивалося і її розши­рене розуміння, сформоване на підставі визначення, запропонова­ного англійським вченим Ешбі — «інформація є мірою зміни в часі і просторі структурної розмаїтості системи»1. Видатний кіберне­тик сучасності, засновник кібернетичної науки в Україні В. М. Глушков визначав інформацію ще повніше та яскравіше. У своїй книзі «Основи безбумажной інформатики» (М., 1982) він писав, що в найширшому розумінні інформація є мірою неод­норідності розподілу матерії та енергії в просторі і часі, мірою змін, які супроводжують всі процеси, що протікають у світі. Інфор­мацію несуть у собі не тільки наповнені буквами сторінки книг чи людська мова, але й сонячне світло, складки хребта гір, шум водо­спаду, шелест листя і тощо2.

Не зупиняючись далі на кібернетичних теоріях інформації, оскільки це не є нашим завданням та компетенцією, зазначимо ли­ше, що завдяки їх розвитку отримали розробку переважно кількісні та механістичні аспекти інформації. Розробка ж змісто­вих, особливо методологічних, загальнопонятійних проблем інформації значно відстала. Позначалося, крім усього, віднесення

Цит. за: Брижко В. До питання застосування у правотворчості понять «інформація» та «дані» // Правова інформатика. - 2005. - № 4 (8). - С. 33. 2 Там само. - С. 33-34.

у сталінську епоху кібернетики та інформатики до облудних бур­жуазних наук. На рівні окремих галузевих наук, включаючи пра­вознавство, поступ в інформаційних проблемах обмежувався пе­реважно адаптацією загальних прийомів та способів використання комп'ютеризації та автоматизації інформації до об'єктів, які охоп­лювалися цією галуззю знань.

За цих умов завдання змістового характеру, тобто такого, що стосується змісту інформації, насамперед її методологічного пояс­нення, у 70-ті роки минулого століття взяла на себе, як і слід було чекати, філософська наука. Проте в силу монопольного панування тоді в країнах соціалістичної орієнтації марксистське-ленінського напрямку філософії розробка загальнофілософських, зокрема ме­тодологічних, проблем теорії інформації зводилася лише до ідео­логічного обґрунтування її відповідності та підкорення ленінській теорії відображення. Згідно з цим доводилося, що сутність інфор­мації та її зміст визначаються первинністю відображуваного буття та його здатністю до відображення. Творчі спроби реально пока­зати процес виникнення та формування інформації (В. П. Ту-гарінов, Б. С. Українцев, П. В. Копнін) не здобували підтримки і розвитку. Без крихти сумніву стверджувалося, що поза марк-систсько-ленінською теорією та її партійністю тлумачення теорії інформації «не існує», а кожен, хто не поділяв цього погляду, ого­лошувався ідеалістом, «ідеологічним противником», через що «питання про природу інформації перебуває в руслі сучасної ідео­логічної боротьби»1.

З відкиданням схоластичної догматики марксизму-ленінізму уявлення про інформацію, як і про інші природні та соціальні яви­ща, розвивається нині у широкому спектрі різних теорій, поглядів, вчень залежно від цільової спрямованості пізнання інформації, га­лузі ЇЇ застосування, багатьох інших факторів. Значного розвитку набув розгляд проблем інформації в руслі теорії управління як первинної та визначальної основи останнього. Потреба та інтерес до інформації особливо зросли у зв'язку з науково-технічною ре­волюцією, прогресом в усіх галузях знань, розвитком світових гло­бальних зв'язків і процесів, небаченим зростанням інформаційних

1 УрсулА.Д. Отражсиис и ииформация. — М., 1973. — С. 10-12.

Кримінологічна інформація

ресурсів та можливостей їх сприйняття. Процеси соціально-політичних трансформацій у країнах соціалістичної орієнтації висунули на перший план у цих країнах, зокрема в Україні, політи-ко-правові проблеми свободи інформації, права особи на її отримання та володіння нею як невід'ємну ознаку відкритого демократичного громадянського суспільства. Інституції останньо­го наполегливо виступають проти спроб реанімувати під тим чи іншим приводом (національна безпека) державний контроль, зокрема спецслужб, над каналами інформаційного, в тому числі приватного, зв'язку.

Якщо спробувати нині на рівні сучасних знань скласти найбільш загальне уявлення про інформацію у людському суспільстві, потрібно визнати, що вона є продуктом певних відносин між об'єктом реальної або віртуальної дійсності та людиною як суб'єктом ЇЇ отримання, сприйняття, використання та передачі. Відношення між об'єктом і суб'єктом інформації у різних її теоріях були названі по-різному: «взаємодія», «відоб­раження», «зміна невизначеності», «пізнання» і навіть «інтер­претація»1, що, очевидно, стосується ЇЇ переробки, тощо. Залежно від цільового призначення теорії, її критеріїв, вихідних положень та термінологічних пріоритетів кожна така характеристика відношення між об'єктом і суб'єктом інформації може мати право на існування.

В українській правовій науці, як і у радянській теорії права загалом, до 70-х років минулого століття термін «інформація» за загальною традицією не застосовувався (використовувалися його замінники «дані», «матеріали», «відомості»2). Для правоохоронної практики термін «інформація» та похідний від нього «інфор­маційний» були вживаними. Яскравим прикладом цього є назва вперше утвореного у 1976 р. при МВС України за ініціативи акад. В. М. Глушкова та за підтримки тодішнього міністра внутрішніх справ І. X. Головченка, прихильного до науки та загалом до «новизни», підрозділу «Республіканський науково-дослідний інформаційний центр».

1 Брижко в. Вказана праця. - С. 32. Гаврило» О. А. Курс правової'} (Інформатики: Учсбиик для вузов. — М., 2000. — С. 13.