- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 6
зокрема належними до різних галузей науки і практики. В останніх відтворюється єдина політика держави, і вона є незмінною, незалежно від того, якими засобами, належними до яких наук чи галузей діяльності, вона реалізовується. Тому точніше писати не про кримінально-правову, кримінологічну чи іншу політику, а про реалізацію державної політики із протидії злочинності кримінально-правовими, кримінологічними та іншими засобами. Крім того, слід враховувати, що політика держави у певній галузі або щодо певної проблеми, наразі стосовно протидії злочинності, тісно пов'язана, а значною мірою й зумовлена, державною політикою в інших галузях або щодо інших проблем, скажімо в галузі економіки або економічної політики, так само як і в соціальній, соціокультурній, демографічній, екологічній, аграрній та інших галузях політики держави. Ці різновиди державної політики взаємозумовлені на одному рівні останньої з іншими її різновидами, зокрема з державною політикою із протидії злочинності. Важко собі уявити специфічність взаємодії, скажімо, кримінально-правової чи кримінально-процесуальної політики з політикою в галузі економіки, яка б відрізнялася та виходила за межі взаємодії між останньою та політикою держави із протидії злочинності загалом.
Рівень державної політики доктринальний. Вона визначає ідеологічну основу, принципові підходи та спрямування щодо діяльності державних інституцій стосовно розв'язання певних проблем на тривалий час. Політика змінюється лише за умов зміни політичної орієнтації та інтересів влади, що за нормальних суспільних умов буває не так часто. Загальна політика держави та ЇЇ політика у певній галузі функціонування державного механізму, наразі у сфері протидії злочинності, мають єдину спільну ідеологічну і політичну основу, яка є спільною як щодо політик в інших галузях діяльності держави, так і незмінною стосовно застосування різних засобів реалізації державної політики у певній сфері державної діяльності. Тому так звані галузеві політики, зокрема кримінально-правова, кримінологічна та інші, в одній сфері функціонування, наразі щодо протидії злочинності, не мають сутнісних, доктринальних відмінностей і фактично не є окремими політиками.
280
Перспективи української кримінології
Політика як загальний ідеологічний дороговказ до певної мети (наразі забезпечення протидії злочинності) реалізовується через відповідні стратегії. Останній термін, як правило, вживається у військовому лексиконі для визначення науково обґрунтованого мистецтва ведення військових операцій. Але має він і більш широке трактування і вживання, як «мистецтво керівництва суспільною, політичною боротьбою, а також загалом мистецтво планування керівництва, ґрунтованого на правильних та далеко спрямованих прогнозах»1.
Стосовно державної політики щодо протидії злочинності стратегії можуть визначати систему, організацію, механізми її здійснення щодо окремих напрямків протидії, приміром стратегію запобігання злочинності, або щодо окремих видів злочинів, наприклад стратегію протидії насильницькій злочинності або злочинам неповнолітніх. Стратегії щодо окремих напрямків протидії злочинності або окремим видам злочинів, залежно від функціонального призначення та спрямування, відрізняються своїми предметними завданнями, пріоритетними цілями, напрямками, формами і засобами їх досягнення. Слід відзначити, що в Україні так само, як і політика у сфері протидії злочинності, не розроблена загальна стратегія реалізації цієї політики. Розроблялися стратегії протидії лише окремим різновидам злочинності, зокрема організованій злочинності. Розроблення загальної стратегії протидії злочинності — ще одне завдання державної влади в контексті визначення України як правової держави. Кримінологія має відіграти вирішальну роль у реалізації цього завдання, чим, безперечно, може продемонструвати своє суспільне і державне значення та потребу у ній.
У межах певної стратегії визначаються концептуальні засади (концепції) вирішення окремих актуальних проблем, прикладом чого може бути Концепція запобігання та протидії корупції. Політика держави щодо протидії злочинності, стратегічні напрямки і завдання, концептуальні положення знаходять відображення в управлінських документах, таких як програми, плани, про що докладніше йтиметься у наступному параграфі.
Ожеюв С. Й. То.'Іковмй словарь русского язьїка. — М„ 1996. — С. 761.
281