- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 6
І І
Ініціативи у перший період президентства з явилася низка ініціатив у напрямку розвитку демократизації, громадянського суспільства, національної свідомості. Проте подібна активність поступово вщухала із загостренням суперечностей на владному олімпі і помітною здачею владних позицій політичним опонентам. Демократичні ініціативи Президента поновилися у другій половині 2006 р. — на початку 2007 р. разом із помітним підвищенням активності у протидії деяким намірам правлячої коаліції та уряду, що були розцінені як узурпаторські та стали фактичною підставою ініціювання дочасних парламентських виборів. Практичне значення мало створення та розгортання роботи Національної комісії з утвердження демократії і верховенства права. До складу Комісії включені відомі науковці, що надало деяким її розробкам ознак концептуальності, теоретичної обґрунтованості, демократичної спрямованості. Добрими намірами започаткувати демократично-громадські ініціативи було зумовлено запровадження «Президентських слухань» (2005 р.), створення «Стратегічної ради з державної політики при Президентові України» (2005 р.), «Громадської ради» (2007 р.) тощо. Значно почастішали публічні акції Президента, безпосередні звернення до народу, регулярні контакти з журналістами, громадськими діячами, залучення науковців до обговорення важливих проблем. Все це мало засвідчити демократизацію нової активності Президента, бажання до цивілізаційних змін, більш повної наукової обґрунтованості та підтримки його рішень. Водночас не всі наміри та кроки Президента отримували таку оцінку, зокрема прагнення до збільшення одноосібних владних повноважень. Та й спілкування з науковцями через односпря-мований (від Президента) і фактично безрезультатний (для науковців) характер дало підстави декому з них (досить поважних — !) оцінити його як декларативне, нещире, здійснюване для власного піару1. Загалом зусилля влади щодо демократизації суспільних відносин та засобів їх регулювання поки що дуже обмежені та малопродуктивні, мають переважно формальний показний характер. Більшість населення (за винятком 10 %) їх не розуміє і не цінує2. Оце і є справжнє масове свідчення «розвитку»
1 Дзеркало тижня. — № 38. — 2007. — 13 жовт.
2 Там само.
272
Перспективи української кримінології
суспільної свідомості у бік демократизації у державі, що понад 10 років тому проголошена демократичною. Влада, як правило, лише робила вигляд такого «розвитку» і має відповідний результат.
Ще гостріші обґрунтовані оцінки демократичного розвитку сучасного українського суспільства знаходимо у знаних незаанга-жованих науковців. Зокрема, провідний теоретик з проблем демократії та державного управління проф. В. В. Цвєтков, який, на превеликий жаль, нещодавно пішов з життя, у своїй останній монографії писав: «Якщо оцінювати нашу демократію не як абстрактний ідеал, а як живу реальність, то стає очевидним, що вона має набір формальних атрибутів, котрі не забезпечили сподівання людей, їх права і свободи, не вберегли країну від хаотичного розвитку, а більшість народу — від зубожіння. Це трапилося тому, що для повноцінної демократії немає адекватної матеріальної і духовної бази... обґрунтованої теорії соціальних взаємин пост-соціалістичного періоду, а також немає і наукових системних координат політичного і соціально-економічного розвитку суспільства. Наведене, — доповнює він, — призвело до таких явищ, як глибока соціальна дезінтеграція, почуття безнадії, розчарування, соціальної відчуженості, розгубленості, відчаю, втрати віри в майбутнє, криміналізації багатьох сфер суспільного життя, спекуляції, корупції, злодійства, розкрадання, — і все це асоціюється у масовій свідомості з переходом до ринкової економіки1. В. В. Цвєтков робить висновок: «лише дотримання принципів демократії, ідеалів соціальної справедливості може врятувати українське суспільство від остаточного руйнування»2. Дуже необачно і небезпечно було б владі не прислухатися до оцінок знаного фахівця та не зробити з них практичних висновків.
Гостро, але справедливо оцінюють фахівці також намагання влади створити видимість налагодження її діалогу з громадськістю, формування у порядку наказу «громадських колегій», «консультативних рад», інших форм «організованої громад-
Цвєтков В. В. Демократія і державне управління: Теорія, методологія, практика. — К., 2007. - С. 74-76. 2 Там само. - С. 73.
273