- •Курс сучасної української кримінології: теорія і практика:
- •Глава 1 Кримінологічна інформація
- •Глава 1
- •Глава 1 •'•'''
- •Глава 1 •-• --і- -о-
- •Глава 1
- •Глава 1 '• • -і-:
- •Глава 1 '• •'
- •Глава 1 ,
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 -' "
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 1!'!
- •Глава 1 • •;
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1
- •Глава 1 '•'•'• :
- •Глава 1
- •Глава 2 Кримінологічний аналіз
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 '
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2 ,
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 2
- •Глава 3 »,.
- •Глава 3 '
- •Глава 3 .....
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 : ..- •.-.
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 !,•
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4 ,;:
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 4
- •Глава 5 .
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5 • •
- •Глава 5 '':
- •Глава 5 • ' '•'
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 5
- •Глава 6 Перспективи української кримінології
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6 і,-, .,-
- •Глава 6
- •Глава 6
- •Глава 6
Глава 6
були відірвані від реальної практики, все зростаючої сукупності злочинів, соціальних та індивідуальних ознак і властивостей осіб, які їх вчиняли, конкретних економічних, політичних, соціальних, культурологічних, соціально-психологічних, морально-етичних, правових та правозастосовчих процесів і проявів, що слугували чинниками суспільно небезпечних діянь. Замість предметного розкриття останніх та розробки і вжиття відповідних запобіжних заходів в умовах реальної практики настійно твердилося, що злочинність детермінована сукупністю певних факторів, які в узагальненому вигляді діють у різних суспільних сферах та конкретну зумовлювальну функцію яких слід визначати у кожному конкретному випадку вчинення злочинів. На існуванні теорії факторів позначалася й закритість статистичної інформації про переважну більшість чинників злочинності.
Зрозуміло, що подібні наукові висновки й уявлення не турбували ідеологів та керманичів правлячого режиму. Вони не компрометували соціалістичного ладу, не розкривали недоліків та наслідків його реального здійснення, істотних прорахунків та збочень в управлінні ним, у вирішенні корінних соціальних проблем забезпечення його життєдіяльності, у тому числі протидії злочинності. У разі якщо на підставі предметних кримінологічних досліджень, що ґрунтувалися на аналізі конкретної емпіричної інформації, були отримані переконливі критичні дані щодо серйозних недоліків у вирішенні соціальних проблем, усуненні чинників, які сприяли вчиненню злочинів, це викликало гостре невдоволення правлячих кіл аж до обмеження можливості проведення таких досліджень і ліквідації установ, які їх проводили, як це сталося у 1983 р. з Київською Філією ВИДІ МВС СРСР, що детально описано в главі 2 Книги 1 Курсу.
Предметний критичний характер наукових висновків та пропозицій названої установи становив на той час одиничний виняток серед здобутків колективів наукових установ та ВНЗ України, що займалися кримінологічними дослідженнями. В останніх звично переважали загальні, нерідко відомі положення та сентенції. Пропоновані рекомендації через їхню неконкретність не могли предметне слугувати удосконаленню практики протидії злочинності, особливо запобіганню її проявам. Тому названа наукова про-
266
Перспективи української кримінології
дукція, як правило, не викликала інтересу у практиків правоохоронної діяльності, тих керівників місцевих ланок партійного та радянського апарату, які прагнули позитивних зрушень у названій ділянці роботи. Поступово склався на той час цілком обґрунтований стереотип у ставленні до висновків науковців, зокрема кримінологів: вони, мовляв, занадто абстрактні, не мають предметного змісту і тому не варто знайомитися з ними та брати їх до уваги. Таким чином, політико-ідеологічне «стриножування» справжнього розвитку кримінологічних досліджень призвело до втрати ними потрібної змістовності, до переважання загальних абстрактних висновків, загалом зниження їхнього суспільного значення. Очевидно, цей висновок стосується й інших суспільних наук, предметом вивчення яких була соціальна практика.
У такому становищі суспільні науки, включаючи кримінологію, а також ставлення до них у суспільстві перебували на момент проголошення державного суверенітету України. Ще декілька років по тому комуністичні ідеї мали досить помітне поширення у суспільстві. Фракція комуністичної партії була найбільшою у Верховній Раді (239 голосів), гостро стояло питання про подальший шлях суспільного та державного розвитку України. Однак скасування конституційної норми про правляче становище комуністичної партії, широкий народний рух за демократизацію, державну незалежність, національне самовизначення, що відбивали об'єктивні потреби суспільства, його прогресивної частини, все ж робили свою справу. Повсюдно ширилися демократичні ініціативи, паростки громадянського суспільства, вимоги щодо народовладдя, відкритості державного управління, об'єктивного наукового обґрунтування потреб та шляхів суспільного розвитку. Зрештою в Конституції 1996 р. Україна була визначена як демократична, правова, соціальна держава. Ґрунтування суспільного життя у ній проголошувалося на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності.
Наведене відкидало ідеологічні гальма, визначало перспективи створення демократичного відкритого громадянського суспільства, а в ньому — незаангажованого вільного творчого розвитку науки, зокрема суспільних наук. Перед ними передусім поставала потреба всебічного наукового обґрунтування необхідних соціаль-
267